Форум Дніпропетровської державної фінансової академії
Форум присвячений вступу, навчанню, подіям яки відбуваються у Дніпропетровської державної фінансової академії, проведення Інтернет конференції, працевлаштуванню студентів академії, співпраці з партнерами.
Написане: п'ятниця травня 14, 2010 9:19 am Тема повідомлення: Федюк В.Ю. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗУМІННЯ ФЕНОМЕНУ ...
МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗУМІННЯ
ФЕНОМЕНУ «КУЛЬТУРИ»
Федюк В.Ю., викладач кафедри гуманітарних дисциплін
Дніпропетровська державна фінансова академія
Шляхи розвитку української культури складні й різноманітні. І хоч би які негаразди спіткали українців, вони завжди прямували вперед. Разом із українським народом уперед просувалася й культура – особливий світ думок, почуттів і поривань, особливий духовний вимір його буття. Культура розкриває самобутній «дух народу», країни, вона є «неповторним обличчям» епохи. Висвітлення ролі «культури» як однієї із основних форм буття українців необхідно починати із розкриття тих методологічних аспектів, які лежать в основі розуміння сутності даного феномену.
Увесь духовно-історичний спадок українського народу, його обшири й сенси передаються від одного покоління до іншого у культурі і через культуру. На наш погляд, поняття «культура» є особливою формою поступового становлення, розвитку та самовираження духу народності суб’єктів української етносоціальної спільноти, єдність складових компонентів якого забезпечує самобутність їх етногенезису та образу життя.
Визначаючи первинність духовних й соціальних чинників як факторів «культури» народу, ми тим самим протиставляємо їх природним чинникам. У даному контексті дефініція «культури» розкривається як сукупність специфічних людських способів цілеспрямованої діяльності та її результатів. Тобто «культура», на наш погляд, виступає в трьох методологічних аспектах, в рамках яких виділяється роль феномена культури. По-перше, культура є атрибутом суспільної людини, її життєдіяльності (гуманістичний аспект культури). Зокрема, культура виступає як феномен, що розкриває сутність, природу, життєдіяльність людини. Людина як субстанція, як носій культури повинна розумітися у досить широкому соціальному контексті, у всьому багатстві своїх суспільних відносин, у єдності зі створеним нею духовним та матеріальним суспільним світом. Однак в даному контексті далеко не все просто та однозначно. Зв'язок різних суспільних явищ з людиною має свої конкретні види, свій конкретний характер і відповідно їх межі. По-друге, все створене людиною, суспільне буття існуючого цілком і повністю служить людині і лише їй. Проблема досить важлива в філософському відношенні, що привернула увагу спочатку Г. Гегеля, пізніше К. Маркса, а тепер аналізується у рамках постмодерністської філософії. Необхідно мати на увазі, що відношення речі до людини завжди виступало як одна з граней буття і функціонування речей, існуюче поряд з іншими відносинами і як ті, що виступають у все більш опосередкованій формі, через ці та інші відносини.
Окрім цього, необхідно звернутися й до проблеми культурної складової матеріальних, духовних та інших факторів людського буття. Цією складовою в найширшому значенні слова є їх своєрідна націленість на людину, їх іманентна співзвучність із людиною.
Особливої уваги заслуговує також аналіз світоглядного аспекту культури, питання про співвідношення творчої життєдіяльності людини і культури. Але культура доволі протирічна: з одного боку, культура фіксує лише один, головний, параметр життєдіяльності людини – процес розвитку і саморозвитку, з іншої, – культура включає в себе усі грані життєдіяльності, оскільки вони так чи інакше «працюють» на людину, включаються в процес її розвитку.
По-третє, культура виступає як ціннісно-нормативний регулятив життєдіяльності людини. Спрямованість людської життєдіяльності в своїй основі носить об’єктивний характер. Хочуть того люди чи ні, усвідомлюють індивіди чи не усвідомлюють – в будь-якому випадку, якщо вони зайняті різноманітною діяльністю щодо забезпечення свого життя, задля задоволення своїх потреб, то вони відтворюють і розвивають самі себе.
Отже, така унікальна форма буття українського народу як «культура» не лише забезпечує збереження і передачу від одного покоління до іншого усього неповторного історичного та духовно-культурного спадку, але й відтворює самобутність та цілісність даної етносоціальної спільноти.
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете голосувати у цьому форумі