Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmn]

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО-КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ
ТА СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ
ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Гільорме Т.В.
ДВНЗ «Український державний
хіміко – технологічний університет»
gillyorme@i.ua gillyorme@mail.ru


Однією із проблем сучасного українського суспільства виступає необхідність підвищення професійно – кваліфікаційної та соціально – психологічної якості використання персоналу підприємства, та противоріччя, які виникають при досягнення певного рівня даних якісних складових.
По-перше, постійні зміни у якісному складі матеріальних і нематеріальних ресурсів у нової хвилі науково – технологічного прогресу, які використовують підприємства, потребує постійне «підтягування» якості використання і людського використання до відповідного рівня основних та обігових активів. Це можливо досягнути декілька шляхами, найбільш розповсюджений у сучасних українських підприємства є підвищення якості власного штатного персоналу підприємства.
По-друге, зміни у якісному складі кадрів підприємства приводять до підвищення професійно – кваліфікаційних розрядів чи категорій, що призведе до:
 збільшенню основної заробітної плати (згідно Закону України «Про оплати праці»), що призведе до збільшення нарахувань зборів у фонди державного соціального страхування та податків у бюджет (згідно Законів України «Про систему оподаткування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра¬хування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата¬ми, зумовленими народженням та похованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра¬хування на випадок безробіття», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове дер¬жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат¬ності», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; «Про прибутковий податок з громадян» Накази ДПА України; «Про місцеві податки та збори» Декрет Кабміну України);
 збільшення валових витрат та відповідно у подальшому зменшенню суми бухгалтерського прибутку, які підлягає оподаткуванню (згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);
 збільшення собівартості виготовленої продукції, робіт, послуг (багатьох законодавчих та нормативних документів, наприклад, П (С) БО № 16 «Витрати») призведене до зміни ціни продажу – зміни у відносинах з покупцями;
 на період окупності проектів по удосконалення якісного складу персоналу зменшення виплати дивідендів та інших виплат власникам підприємства;
 інші зміни у фінансово – економічному стані підприємства.
Тобто кожен власник підприємства повинен мати мотивацію на підвищення:
 механізму високоякісної продуктивної праці (раціональне використання виробничих ресурсів; підвищення продуктивності праці; бездефектне виготовлення продукції; скорочення термінів освоєння виробництва нової конкурентоспроможної продукції);
 механізму підприємницького ризику (конкуренція і кооперації при створенні нової продукції і технології; підприємницька стратегія; підприємницька реакція на зміну зовнішнього оточення; внутрішньофірменне підприємництво, який забезпечує гнучкість управління і сприйняття нововведень);
 механізму розвитку підприємства (нововведення у виробництво; сприйняття нововведень виробничою системою, тобто: відкритість технологічної системи для нововведення, сприйняття нововведень організацією та персоналом; інженерно-технічна творчость як безпосередніх учасників процесу технічного розвитку, так і учасників виробничого процесу.
З боку держави стимулювання підприємця – власника на мотивацію інноваційного оновлення використання активів підприємства, в тому разі і специфічної складової – людського капіталу, носить нормативний характер – у законодавчому полі згідно Конвенціям Міжнародної організації праці (Про охорону заробітної плати, Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, Про сприяння зайнятості і захисту від безробіття) та внутрішніх законів України – наприклад, Конституція України), але реально ніяка підтримка для підприємств, які підвищують технологічний, організаційних та соціально – економічний рівень виробничої діяльності, не здійсняються в повному обсязі згідно нормативних законів, актів та положень України. А підприємець – власник не тільки повинен сам бути зацікавленим у підвищенню якості використання людського капіталу, а також стимулювати кожного працівника до індивідуальної та колективної підвищенню професійно – кваліфікаційного та соціально – економічної складової. Тому подальше вивчення проблем розвитку професійно – кваліфікаційної та соціально – економічної складової персоналу підприємства та шляхи їх подолання є актуальної тематикою у сучасному суспільстві.