Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

Міністерство фінансів України
Дніпропетровська обласна державна адміністрація
Рада по вивченню продуктивних сил України
Національної академії наук України
Дніпропетровська державна фінансова академія



“ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА: ЕКОНОМІКА, СОЦІОЛОГІЯ, ФІЛОСОФІЯ”



ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА
ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ


20-21 травня 2010 р.


Дніпропетровськ - 2010



20-21 травня 2010 р. у м. Дніпропетровську на базі Дніпропетровської державної фінансової академії Міністерства фінансів України відбулась Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Проблеми розвитку суспільства: економіка, соціологія, філософія».
У роботі конференції прийняли участь представники органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів та фінансових управлінь, науковці науково-дослідних закладів.

Учасники конференції зазначають:
У сучасних умовах економічної нестабільності, викликаної глобальною фінансовою кризою при посиленні корпоратизації національних економік та інтегрованих процесів глобалізації світогосподарської системи зростає необхідність відпрацювання заходів організаційно-правового, фінансово-економічного та соціально-політичного характеру забезпечення не лише адаптації українського суспільства до нових викликів, а й збереження власної ідентичності та розвитку продуктивних сил європейського рівня. Зазначене зумовлює необхідність координації зусиль законодавчих і виконавчих органів державної влади щодо подальшого розвитку цілеспрямованого регулювання розвитку економіки та вирішення соціальних питань суспільства, активізації процесів їх наукового забезпечення та підтримки громадськими інституціями, посилення принципів самоуправління громад у стратегії соціально-економічного розвитку регіонів.
Основою успішного вирішення завдань розвитку українського суспільства є подальше вдосконалення механізму державного регулювання в сферах бюджету, оподаткування, інвестиційно-інноваційного відродження економіки, орієнтованих на досягнення європейських соціальних стандартів, повної адаптації громадян до ринкової ідеології та громадянської відповідальності демократичного устрою.
Учасники конференції акцентують увагу на необхідності посилення зусиль розвитку українського суспільства на основі об’єктивних економічних законів ринкової економіки.

Учасники конференції пропонують реалізувати такі заходи:
1. У системі бюджету та бюджетного регулювання розвитку.
З метою посилення рольової функції бюджету в забезпеченні соціально-економічного розвитку суспільства вдосконалити чинний порядок бюджетного процесу. Із цією метою необхідно орієнтуватись на реалізацію таких завдань:
1.1. Державний бюджет має набути характеру довгострокової фінансової стратегії та враховувати поточні цілі розвитку суспільства. Він має формуватись на основі стратегічного плану розвитку національної економіки і вирішення соціальних завдань рівня життя в Україні із горизонтом планового періоду 10-15 років. Конкретизація фінансових індикаторів розвитку бюджетом держави має охоплювати 5-річний період, відображаючи зміни, зумовлені (очікувані) від проведення певних запланованих економічних і соціальних реформ. П’ятирічний бюджет має сприйматись як фінансова матриця, розбита завданнями послідовного розвитку на річні періоди. Річний бюджет не повинен бути самодостатнім документом, фіксуючим завдання одного року, а виразом послідовного руху у виконанні перспективного розвитку суспільства. У зв’язку з чим передбачені перспективним планом розвитку суспільства (5-річного періоду в складі стратегічного плану розвитку 10-15-річного періоду) основні контрольні показники (такі як динаміка ВВП, державні витрати, соціальні стандарти, податковий тиск тощо) мають координуватись в залежності від планових потреб стратегічного плану і фактичного рівня динаміки соціально-економічного розвитку суспільства, досягнутого в попередньому бюджетному році.
При зазначеному порядку бюджетного процесу фактичний рівень виконання бюджету має сприйматися як індикатор дієвості законодавчої і виконавчої влади у забезпеченні соціально-економічного розвитку суспільства та відповідності реалізації політичних програм тих сил, що формують владу.
1.2. З метою вирівнювання рівня розвитку регіонів, посилити цільову орієнтацію бюджетної системи на реалізацію переваг окремих депресивних регіонів у використанні їх потенціалу в частині виробництва імпортнозамінних товарів для внутрішнього ринку, туризму, рекреації тощо. З цією метою мають бути розроблені індикативні плани розвитку необхідних галузей як для залучення зовнішніх інвестицій, так і бюджетних коштів в частині фінансування економічного розвитку регіонів.
У випадку залучення зовнішніх інвестицій для реалізації індикативних планів розвитку депресивних регіонів, держава має надавати інвесторам певні пільги (ліцензії, пільгове оподаткування) в межах спеціального законодавства.
1.3. З метою розвитку системи малого бізнесу передбачити виділення бюджетних коштів регіонам для надання кредитів суб’єктам малого бізнесу в межах до 70% від кошторису бізнес-планів. Об’єкти кредитування мають визначатись на основі конкурсного відбору згідно із планом потреб, ступенем дефіциту окремих товарів та послуг, розроблених на регіональному рівні. Критерієм відбору бізнес-проектів, яким надається кредит бюджетних коштів має виступати соціально-економічна значимість (за рівнем пріоритетності), термін окупності капіталовкладень (не менше середнього рівня по національній економіці) і величина працевлаштування громадян на нових об’єктах.

2. У системі розвитку економіки та активізації інвестиційно-інноваційної діяльності
Визначальним напрямом зусиль у зазначеній сфері вважати глибоке освоєння ідеології ринкової економіки та фінансового-економічного механізму її функціонування. З цією метою необхідно орієнтуватись на вирішення таких завдань:
2.1 Організаційним виразом фінансово-економічного механізму функціонування суб’єктів господарювання в ринкових умовах є комерційний і господарський розрахунок. У системі комерційного розрахунку реалізуються фінансово-економічні відносини підприємств в сферах макро- та мезоекономічних відносин, в системі господарського розрахунку – мікроекономічних відносин. Будучи економічною категорією (що відображає певні конкретні економічні відносини) і методом господарювання, комерційний і господарський розрахунки включають форми організації і управління бізнесом – менеджмент, планування, бюджетування, облік, аналіз, контролінг, маркетинг, мотивацію і стимулювання праці, розподіл доходів, консолідацію економічних інтересів (за вкладом праці і капіталу) тощо.
Наразі найбільш актуальним є завдання розробки досконалих моделей комерційного та господарського розрахунків діяльності окремих типів підприємств, галузей та регіонів на умовах самофінансування.
2.2. Основним рушійним чинником соціально-економічного розвитку є інвестиційно-інноваційний процес, здійснення якого в сучасних умовах і в перспективному періоді може забезпечуватись переважно за рахунок внутрішніх фінансових ресурсів, оскільки іноземні інвестиції та кредити відіграють допоміжну роль. Зазначене вимагає посилити увагу на оптимізації структури капіталу, активізації механізмів самозростання капіталу в системі ре капіталізації доходів, зосередження інвестиційних ресурсів підприємств на інноваційному розвитку як ключових технологічних операцій так і цілісних технологічних циклів, а так же освоєння більш високих технологічних укладів. Критерієм оцінки темпів інноватизації інвестиційної діяльності підприємств має бути посилення режиму капіталомісткості і ресурсозбереження виробництва (енерго-, матеріало-, трудозбереження) та покращення екологічної ситуації і підвищення життєвого рівня населення.
2.3. Оскільки ринкова економіка є конкурентною, то розвиток підприємств неминуче призводить до розшарування суб’єктів господарювання за ступенем їх конкурентоспроможності ( а відтак і ефективності функціонування) та банкрутства аутсайдерів. Зазначена обставина посилює необхідність введення в систему менеджменту підприємств моніторингу фінансового стану та ризик-менеджменту.
За функціональною роллю моніторинг фінансового стану має бути націлений на проведення операційної санації (ліквідації загрози банкрутства) та перманентної (підтримки постійної належної платоспроможності підприємства. Своєчасне виявлення симптомів погіршення фінансового стану підприємств має зумовлювати відпрацювання відповідних заходів превентивного характеру.
За функціональною роллю ризик-менеджмент має відслідковувати прояв форм невизначеності бізнесу і його ризиків, враховувати яких дозволить посилити безпечність господарювання, в тому числі і за рахунок розширення страхування.
2.4. З метою посилення страхового захисту бізнесу необхідно звернути увагу на усунення існуючих вад в цій системі, зокрема таких:
- низького рівня капіталізації значної частини страховиків, а відтак і їх страхової спроможності;
- недостатнього рівня кадрового та наукового забезпечення страхового ринку при низькому рівні страхової культури страхувальників;
- обмеження видів страхового захисту (переважно «вигідними» для страховика і ухилення від потрібних страхувальникові);
- проблемність недержавного пенсійного страхування та медичного страхування;
- неефективність страхової системи як джерела інвестиційних ресурсів для національної економіки.
Актуальним завданням у зміцненні національної системи страхування слід визначити необхідність створення надійного національного перестрахувального ринку і вдосконалення державного нагляду за діяльністю іноземних пере страховиків з метою запобігання необґрунтованого відтоку коштів за кордон.
2.5. Вважати перспективним напрямом розгортання в національній економіці кооперації дрібнотоварних виробників (особливо в сільському господарстві), що забезпечить доступ цих товаровиробників до цивілізованих форм співпраці із ринковими структурами. В Україні вже склалась певна система кооперативних інститутів: це сільськогосподарські, споживчі, кредитні, будівельні. Актуальним завдання є активізація формування таких форм кооперативів: виробничих і обслуговуючих, які включають в себе переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні і багатофункціональні. В зв’язку із цим необхідно ініціювати упорядкування чинного законодавства в сфері регламентації статусу і діяльності кооперативів, зокрема надання статусу неприбуткових, чи комерційних утворень та режиму їх оподаткування.
З метою активізації кооперативного руху, що має широке поширення в країнах Європи, США, Канади та в інших державах, необхідно:
- розробити і прийняти регіональні програми розвитку кооперативного сектору економіки на перспективу 10-15 років;
- чітко визначити критерії віднесення кооперативів до неприбуткових та комерційних;
- передбачити державну підтримку кооперативів;
- передбачити розробку типових статутних документів і бізнес-планів розвитку кооперативів;
- активізувати роботу місцевих органів виконавчої влади щодо розробки регіональних програм, спрямованих на розбудову і розвиток інфраструктури кооперативного сектору економіки.
2.6. Посилити організаційну і наукове забезпечення розвитку інтеграційних процесів формування кластер них утворень регіонального рівня. Зазначені формування мають розглядатись як вихідні форми утворення більш досконалих інтегрованих структур – холдингів, корпорацій тощо, що забезпечить присутність України на світовому ринку товарообороту та входження у світогосподарську систему розподілу праці.

3. У системі трудових відносин, мотивації праці та розвитку людського капіталу
В сучасних умовах соціального та економічного прогресу при трансформаційних перетвореннях індустріального до постіндустріального суспільного ладу все більшого значення набуває здатність держави та суспільства забезпечувати розвиток і реалізацію людського потенціалу громадян. З цією метою необхідно орієнтуватись на реалізацію таких завдань.
3.1. Загальновизнано і світовою практикою підтверджено, що рушійним чинником цивілізаційного поступу є рівень розвитку людського капіталу, наслідуваного з позицій освіти, культури й, у першу чергу, здоров’я попередніх поколінь, позитивності демографічної ситуації та нагромадження знань, досвіду, уміння, відпрацювання позитивних звичаїв, зміцнення і посилення фізичного та інтелектуального капіталу. У зв’язку з цим доцільно посилити зусилля держави щодо відтворення та розвитку людського капіталу нації на всіх рівнях – державному, регіональному та муніципальному в якості стратегічної мети.
3.2. Розробити систему цілеспрямованого формування та використання робочої сили як активного елементу продуктивних сил на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях, викорінення практики стихійного (на основі лише хаотичного впливу ринкових важелів) регулювання процесів замовлення регіонів на підготовку робочих кадрів без урахування реальних потреб виробничої сфери та обґрунтування перспективних можливостей демографічних, економічних та соціальних перетворень.
3.3. Негайного вирішення потребують злободенні питання щодо удосконалення процесів управління персоналом, економіки та мотивації праці в конкурентних умовах ринкового середовища. З цією метою доцільним є скоординована діяльність держави, навчальних закладів, служб зайнятості, роботодавців та засобів масової інформації (як одного із основних каналів профорієнтаційної роботи) у забезпеченні максимально збалансованої з потребами економіки підготовки кадрів – формування ефективної професійно-кваліфікованої структури трудових ресурсів відповідно до вимог інноваційного розвитку економіки та вирішення соціальних проблем суспільства.
3.4. У системі оплати праці необхідно покласти край ігноруванню диференційної тарифної сітки оплати праці, що продовжується на протязі понад 10 років, коли держава забезпечує збільшення лише мінімального рівня оплати праці без розповсюдження на інші розряди. Цим ігнорується стимулювання кваліфікаційної праці, стримування її рівня проти сусідніх держав, провокується міграція найбільш кваліфікованих працівників за кордон, особливо із сфер освіти, науки і охорони здоров’я. З метою вирішення зазначеного завдання вважати першочерговим завданням забезпечити розмір тарифних ставок працівників згідно із існуючим мінімумом оплати праці по першому розряду тарифної сітки та тарифними коефіцієнтами нарощування оплати праці, затвердженими відповідним Законом України.
3.5. Враховуючи неминучість реформування пенсійної системи України в частині підвищення вікового цензу виходу на пенсію необхідно дотримуватись таких принципів:
- підвищення вікового цензу збільшувати на протязі такого періоду, щоб кожний рік зростання вікового цензу відбувалося не більше ніж на 6 місяців;
- при підвищенні вікового цензу виходу на пенсію жінок враховувати кількість народжених і вихованих жінкою дітей до 15-річного віку із зменшенням фактичного віку виходу на пенсію жінок проти встановленої нової норми на 2,5 року на кожну дитину (включаючи усиновлених). Цим самим буде запроваджено суспільне визнання заслуг матерів, що може сприяти покращенню демографічної ситуації в країні.

4. У системі соціальних та філософських проблем сучасності:
Враховуючи те, що проведені заходи ринкової трансформації та пов’язані з нею інституційні перетворення суспільства відбуваються швидше, ніж формування в масах ринкової психології, доцільно реалізувати такі заходи:
4.1. Посилити і поглибити вивчення в навчальних закладах освіти ринкової ідеології як основи демократії, свободи особистості, розвитку ініціативи та самодисципліни і законопослушності. Внести відповідні розділи в предмети «Соціологія», «Філософія» та інші гуманітарні предмети з орієнтацією на цілеспрямоване формування сучасної психології суспільства, адекватної розвинутим державам світу, із збереженням вікових моральних цінностей і культурного надбання народу, усвідомлення цінностей громадськості, патріотизму і гуманізму з метою відпрацювання свідомого імунітету проти жорстокості, злочинності, корупції тощо.
4.2. Забезпечити укорінення у свідомості людей існування в умовах ринкової економіки конкуренції як визначального чинника прогресивних зрушень, позбавлення від примітивізму, недосконалості, рутинності, протекціонізму та інших перепон суспільно-економічного розвитку. Конкуренція має сприйматись не як протиборство, а як змагання в ступені досконалості мислення, діяльності, кретивності, новаторстві, тобто як засіб розвитку. Саме конкуренція є умовою, яка спонукає творчість, продуктивність, перевагу.


* * *

Реалізація цих та інших заходів, необхідність яких порушена в матеріалах науково-практичної конференції буде сприяти розвитку сучасного українського суспільства, вирішенню актуальних економічних і соціальних завдань.

Матеріал підготували В.Я.Олійник за участю В.А.Табінського, А.Г.Бабенка, В.П.Капітона, О.А.Рядна.