Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ
ЗА КРИТЕРІЄМ КРЕДИТНОЇ ПОЗИЦІЇ ЇХ ПОТЕНЦІАЛУ

Дем’яненко І.В., к.е.н., доцент
Дем’яненко Т.Є., студентка
Національний університет харчових технологій

Діагностика (грец. – розпізнавання, визначення) є процесом ідентифікації проблем функціонуючих систем (біологічних, технічних, економічних тощо) з метою їх вирішення. При діагностиці фінансового стану підприємств її операції в переважній більшості ототожнюють із фінансовим аналізом на тій підставі, що діагностика і аналіз є методами та засобами пізнання і вивчення певного явища. Аналіз є методом розчленування певної цілісності на складові частини, ознаки, властивості з метою пізнання суттєвих зв’язків всіх сторін досліджує мого об’єкта. Проте аналіз фіксує лише конкретну сукупність прояву взаємозв’язків окремих складових елементів об’єкта, тобто їх склад, але не дає знання об’єкта у єдності різноманітних проявів складових елементів. Діагностика ж означає розпізнавання стану об’єкта за непрямими ознаками, з метою точного діагнозу виникнувших проблем та їх вирішення.
На відміну від фінансового аналізу фінансова діагностика встановлює якісні і кількісні параметри та їх відповідно нормативам фінансового стану з врахуванням особливостей, тенденцій і закономірностей його розвитку з метою подальшої їх оцінки та формування заходів ліквідації проблем. У загальному розумінні діагностика є системним процесом, що безумовно опирається на аналітичну базу, здійснюється після проведення фінансового аналізу і на основі виявлених при аналізі ознак створювати уяву щодо можливих траєкторій й діапазонів коливань параметрів досліджуваного явища в майбутньому. У цьому процесі аналіз фінансового стану підприємства є основою виявлення симптомів (грец. – збіг обставин, ознака) явищ, які можуть бути перепоною у досягненні поставленої мети. Діагностика фінансового стану орієнтується на формування необхідних фінансових ресурсів, цілеспрямування грошових потоків та зміцнення фінансового потенціалу підприємств
Фінансовий потенціал функціонуючого підприємства є динамічною величиною, а його розвиток – незворотний, спрямований та закономірний процес взаємопов’язаних кількісних і якісних перетворень у сферах господарської діяльності.
До основних завдань діагностики фінансового стану підприємств кожного підприємства відноситься обґрунтування реальних параметрів фінансового пану розвитку, що є виразом його бюджету – балансу доходів і видатків. Фінансовий план підприємства (бюджет доходів і видатків) є програмою господарського використання фінансового потенціалу, що включає оптимізацію структури капіталу і забезпечення його фінансової стійкості; максимілізації прибутків; забезпечення розширеного відтворення в межах стратегічних темпів розвитку.
При формуванні бюджету підприємства застосовується метод дисконтування грошових потоків та теорія ризиків. Потік грошових коштів (ПГК) формує чистий грошовий (фінансовий) результат, який визначається як різниця між притоком грошових коштів в їх відтоком (тобто між надходженнями і витратами коштів). Приток грошових коштів формується за рахунок надходжень від усіх трьох сфер господарської діяльності – операційної, інвестиційної і фінансової, а відток – становить витрати у цих сферах діяльності. Від кожного циклу у названих сферах діяльності відбувається приріст або зменшення грошових коштів підприємства. Приріст грошових коштів включає прибуток і нараховану амортизацію.
Для визначення фінансового результату як прогнозної величини – чинника фінансового стану, (що зумовлює платоспроможність підприємства) використовують прямий і непрямий методи.
Прямий метод заснований на формуванні обсягу руху коштів на рахунках підприємства. При цьому існує дві трактовки поняття «прямий метод» визначення фінансового результату. Один із них полягає у визначенні його величини на основі руху грошових коштів за статтями надходжень і витрат або за бухгалтерськими записами, що відображають формування прибутку. Цей метод отримав назву «бухгалтерський». Друга трактовка терміна «прямий метод» вмотивована тим, що величина фінансового результату визначається на основі звіту про прибуток і збиток (форма 1 фінансової звітності).
Непрямий метод визначення фінансового результату діяльності підприємств ґрунтується на використанні статтів бухгалтерського балансу (форма 1) і форми 2. Тобто на ідентифікації і обліку операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів за напрямами господарської діяльності з послідовним коригуванням чистого прибутку, вихідною величиною якого є валовий прибуток. Цей метод показує як конкретно уречевлюється прибуток, або куди вкладені інвестовані кошти підприємства. Це дозволяє визначити такі параметри: залежність між різними видами господарської діяльності підприємства; взаємозв’язок чистого прибутку із змінами в активах організації за звітний період; привести фінансовий результат у відповідність із власними оборотними коштами, що важливо для прогнозних діагностичних досліджень.
Крім зазначених прямого і непрямого методів діагностики фінансового результату може бути використаний метод визначення ліквідного грошового потоку. Його доцільно використовувати для експрес-діагностики фінансового стану підприємства.
Ліквідний грошовий потік (ЛГП) є показником дефіциту або надлишку грошових коштів, що виникають у випадках повного покриття всіх боргових зобов’язань за позиками підприємства. Цей показник (ЛГП) дозволяє оцінювати зміни чистої кредитної позиції фінансового стану підприємства. Критеріальна функція кредитної позиції (розраховується як різниця між сумою кредитів, одержаних підприємством, і величиною грошових коштів на їх погашення) має перевагу в тому, що показує безпечну величину можливих запозичень, тісно пов’язану з показником фінансового важелю. Цей показник показує обсяг усіх запозичених коштів, виражає вплив запозичень і кредитів на ефективність діяльності підприємств з позиції генерації грошового потоку.