Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

МОТИВАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ З ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА

Олійник Т.І., старший викладач
Бердянський університет менеджменту і бізнесу


Сучасне управління оновленням основних засобів аграрного виробництва показує неефективність використовуємих методів і принципів управління з відсутністю його мотиваційно-реалізаційних функцій. Головною причиною низької ефективності управління виступає невідповідність чи неузгодженість управління існуючим потребам господарства з його реальними фінансовими можливостями.
Необхідність постійного відслідкування стану засобів праці з визначенням їх факторного впливу, визначення резервів та прогноз тенденцій розвитку значень показника ефективності управління оновленням основних засобів виробництва та моніторинг за її реалізацією – значно розширює можливості комплексного мотиваційного механізму із системним підходом до управління. Це зумовлює потребу побудови та реалізації цілісної концепції мотивації управління оновленням основних засобів аграрних підприємств, що в цілому сприятиме підвищенню результативності виробничої діяльності як окремого товаровиробника, так і агропромислової галузі в цілому.
Мотивація, як спонуковуюча причина, цілеспрямовано формує зацікавлене відношення до її результатів. Якщо при визначенні цілей необхідно відповісти на питання «чого необхідно досягнути?», то слід за цим виникає питання – «як найбільш раціонально досягти мети?». Таким чином виникає потреба у застосуванні арсеналу засобів і інструментів, які забезпечать досягнення цілей управління – методів управління.
За своєю суттю і змістом методи управління належать до основних категорій теорії управління з отриманням бажаного результату через вплив керуючого органу. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів управлінського персоналу в процесі виробничої діяльності – отримання економічних (матеріальних) вигід.
Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси підприємства які являються провідними у виробничих процесах через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти своєї реалізації.
1. Орієнтація управління на використання створеного економічного сегмента зовнішнього середовища (система оподаткування, дієвість амортизаційної політики у оновленні засобів виробництва, система оплати праці та соціальних гарантій).
2. Управлінський процес з орієнтацією на використання економічних важелів (ціноутворення, фінансування, кредитування).
Реалізацію економічних методів управління необхідно розглядати через векторність мотиваційного механізму – сукупності мотивів досягнення складної мети (результативна мотивація). Структура і складність мотиваційного механізму управління адекватні структурі і складності цілей підприємства. Формування такого механізму, як і створення інших що складають комплексний механізм управління, доцільно здійснювати дотримуючись ряду основних системних принципів мотивації, таких як: взаємна відповідність діяльності підприємства з цілями суспільства; ресурси в досягненні цілей; раціональна цілісність; гнучкість до соціально-економічної чи виробничої ситуації.
Основні принципи мотивації полягають в цілісному механізмі соціально-економічних відносин суспільства із визначенням складової ланки підприємства як господарської одиниці економічної формації.
Дерево мотиваційного механізму управління на підприємстві повинно знаходитися у взаємній відповідності з деревом цілей розвитку суспільства, а значить і сфері діяльності. Тобто кожній меті на всіх рівнях системи цілей повинен відповідати певний мотиваційний комплекс (елемент мотиваційного механізму або його підсистема), що забезпечує досягнення цієї мети (від мети до засобу її досягнення). Даний процес носить ітераційний характер, оскільки мотиви виступають засобом досягнення цілей. І якщо не можна на відповідному етапі суспільного розвитку сформувати достатній для досягнення певної мети мотиваційний комплекс – мета повинна бути переглянута і приведена у відповідність з реальними можливостями мотивації (від засобу – до мети).
Мотиваційний механізм, як і будь-яка система, повинен мати властивості раціональної цілісності і відособленості його елементів. Це означає взаємопов’язаність елементів між собою, і зміна одного з них неминуче вплине на зміни інших. Так при порушенні взаємозв’язку між несвоєчасним отриманням виручки від реалізації і нарахуванням амортизації та недієвістю заходів державної підтримки капіталовкладень, щодо оновлення засобів виробництва – зумовить зміну змісту одного з цих елементів і неминуче призведе до необхідності зміни змісту інших елементів. В такому випадку мотиваційний механізм стає малоефективним. У той же час необхідна певна міра відособленості елементів з тим, щоб зміну змісту того чи іншого елемента, у відомій мірі, компенсувати іншими елементами мотиваційного механізму, інакше його ефективність не буде надійною.
Мотиваційний механізм повинен включати елементи з різною тривалістю їх життєвого циклу: з тривалим використанням засобів виробництва, який змінюється тільки із зміною технології; коротким – змінюється із зміною соціально-економічної або виробничої ситуації; проміжним – між тривалим і коротким циклом. Такий склад мотиваційного механізму управління забезпечить його стійкість і динамічність розвитку шляхом заміни найбільш жвавих його елементів.
Таким чином, за нашим переконанням, на підприємстві мало сформувати систему цілей діяльності, необхідно щоб досягнення цих цілей стало найближчими намірами управлінського персоналу, і тільки в цьому випадку стає можливим «зсув мотивів на мету».