Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

МОДЕЛІ ОПОДАТКУВАННЯ НЕРУХОМОСТІ, ВІДМІННОЇ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Ватченко Б. С., старший викладач
Дніпропетровська державна фінансова академія

Проблеми формування системи оподаткування взагалі і, особливо, оподаткування майна (нерухомості) притягували і притягують увагу багатьох вчених, політиків в різних країнах на протязі декількох століть. Всі вони шукали відповідь на питання: чи необхідно з доходу віддавати частку державі (регіону, муніципалітету), і коли так, то який відсоток?
Історичні джерела довели, що податки на майно (нерухомість) – одни з найстаріших видів прямих податків, відомих фінансовій науці. Вперше вони отримали юридичне закріплення у Вавілоні понад 3300 років тому. З одного боку вони виконували фіскальну функцію, бо формували доходну частину бюджету держави. З другого – регулюючу функцію, бо були інструментом у руках держави при перерозподілі доходів.
Основний принцип податкової справедливості полягає в тому, що оподаткування орієнтується на економічну платоспроможність. Зазначений принцип є головним у побудові податкових систем багатьох розвинених країн світу, тому податок на нерухомість повинен був висвітлювати найбільш платоспроможні верстви населення. Питання оподаткування майна, особливо нерухомого, стало актуальним, коли громадяни одержали право мати його стільки, скільки їм дозволяють доходи.
Нерухомість важлива складова життєдіяльності людини. З одного боку це одна з складових засобів виробництва – засоби праці: тобто – земля, а також ті засоби, що створюють матеріальні умови у процесі праці (виробничі, торговельні, офісні, складські та інші приміщення). З другого – це об’єкт споживання, без якого неможливо задовольнити одну з основних фізіологічних потреб людини – потребу у житлі. Тому податок на нерухомість в деякій мірі має схожість з податками на капітал або податками на споживання.
Враховуючи різну спрямованість використання нерухомості виникли теорії (погляди), які розкривали суть, зміст та вплив на економічні процеси у державі податку на нерухомість.
Податок на нерухомість і, в першу чергу, на житло існує майже в усіх країнах світу і є одним з основних податків, бо саме він формує більшу частку у доходах місцевих бюджетів.
Фінансовою базою органів місцевого і регіонального самоврядування та органів виконавчої влади для розв’язання проблем економічного і соціального розвитку відповідного регіону є місцеві бюджети, які в Україні майже не мають стабільних власних надходжень.
Перед фінансовою наукою і практикою постає надзвичайно важливе завдання – розробити і впровадити якісно нові підходи при визначенні нових власних джерел, які б наповнювали доходну частину місцевого бюджету.
Світовий досвід показує, що при використанні правильного підходу податок на нерухомість може стати однією із вагомих статей доходної частини місцевого бюджету.
Зокрема, Німеччина отримує 1,1 % загальних надходжень від зазначеного податку, Швейцарія – 0,46 %. Він забезпечує до 95 % надходжень до місцевих бюджетів у Нідерландах, 81 % – у Канаді, 52 % – у Франції, від 10 % до 70 % – у США. В країнах з економікою, що розвивається, за даними Світового Банку, податок на нерухомість становить 40–80 % платежів до місцевих бюджетів.
До¬свід застосування податку на нерухомість у світі пока¬зує, що, як правило, існуючі моделі оподаткування нерухомос¬ті відрізняються методиками розрахунку бази оподаткування.
Модель, заснована на величині ренти, використовується в деяких країнах Європи, Азії та Африки. За базу оподаткування приймається не повна вартість об’єкта нерухомості, а його рентна вартість.
Оподаткування нерухомості, де базою оподаткування є її площа, найчастіше зустрічається в країнах, що розвиваються (країни Центральної та Східної Євро¬пи, Латинської Америки та Африки).
Внаслідок зміни політичного та економічного курсу держави низький рівень доходів населення та відсутність розвинутого ринку нерухомості не дають змоги запроваджувати податок на нерухомість, заснований на ринковій вартості. База оподаткування у вигляді площі об’єкту нерухомості є більш зручною і значно дешевшою в адмініструванні. При цьому основна задача в разі введення податку полягає в ідентифікації всіх об’єктів оподаткування та розрахунку бази оподаткування, що виражається в калькуляції розміру площі нерухомості.
Модель, що базується на балансовій або інвентаризаційній вартості нерухомості, застосовується в країнах СНД (Росія, Білорусь, Вірменія) і використовується під час оподаткування підприємств. Балансова вартість активів – вартість, за якою активи відображено в балансі підприємства, після вирахування суми накопиченого зносу. При оподаткуванні нерухомості громадян за базу оподаткування приймається інвентаризаційна вартість - поточна вартість 1 м2 об’єкта, визначена органами технічної інвентаризації.
Для країн Організації економічної співпраці та розвитку характерною є модель, що базується на ринковій вартості нерухомості, так званому адвалорному податоку (англ. ad valorem – на основі вартості). Оподаткування нерухомості в цих країнах досягло високого рівня адміністрування за рахунок розробки та використання фіскального кадастру нерухомості та автоматизованої системи її масової оцінки.
В Україні, яка вибрала Європейський вектор розвитку, необхідно запровадження податку на нерухомість за моделлю, що базується на її ринковій вартості.