Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

Бойко К.К.,
Дніпропетровська державна фінансова академія

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ключовою умовою інноваційного розвитку для регіонів є наявність ефективної інноваційної системи, на базі і в межах якої має бути забезпечено продуктивну взаємодію основ¬них об'єктів інноваційної економіки: бізнес-структур, науково-освітніх інститутів та органів влади [1]. Вирішальною складовою регіональної економічної політики є визначення економічної стратегії розвитку території. Вибір стратегічного курсу регіону повинен базуватися на аналізі економічного потенціалу регіону, при якому необхідно брати до уваги сукупність різних факторів: ресурсне забезпечення, природно-географічне положення, виробничо-інноваційні можливості, трудовий потенціал тощо. Виходячи з особливостей територіальної стратифікації, стає мож¬ливим пошук таких умов діяльності, які б найбільше сприяли розвиткові економіки регіону й робили максимальний внесок в економічне зростання країни [2].
Основою у становленні сучасної моделі економічного зростання є інноваційна складова. Саме інноваційна активність у сучасній економіці забезпечує конкурентоспроможність, фінансову незалежність підприємств у довгостроковій перспективі. Техніко-технологічні й соціально-організаційні інновації створюють фундаментальну основу інноваційного розвитку.
Україна дуже повільно рухається у напрямку освоєння нових знань і технологій, розвитку інноваційного виробництва і прискоренням цього процесу. Тому, важливим резервом для розширення можливостей інноваційного зростання у масштабах країни є вирівнювання інноваційного потенціалу регіонів і територій шляхом активізації науково-технічних ресурсів, які вони мають у своєму розпорядженні, але не використовують.
Ос¬кільки Україна обрала інноваційну модель розвитку економіки, то актуальним вияв¬ляється оцінювання інноваційного розвитку окремих регіонів країни і дослідження динаміки інноваційної активності регіональних суб'єктів господарювання.
На сьогодні Дніпропетровська область – одна з найбільш інвестиційно привабливих науково-технічних регіонів України. Дніпропетровська область займає 2-е місце серед 27-и регіонів України по чисельності населення та за ВРП у розрахунку на одну особу, та 3-є – за вкладеннями у валовий внутрішній продукт України.
В області мешкає близько 7,3% населення України та виробляється біля 10% ВВП. У розрахунку на одного мешканця області припадало 34709 грн. валового регіонального продукту, що на 6,4% більше, ніж у 2009р. При цьому, Дніпропетровщина майже у 1,5 рази перевищила середньоукраїнський рівень цього показника (23600 грн.) і за його абсолютним значенням в 2010 році посіла другу позицію з-поміж інших областей.
Слід зазначити, що другий рік поспіль Дніпропетровська область займає 2-е місце в рейтингу конкурентоздатності регіонів України і поступається лише місту Київ.
Нажаль, Дніпропетровська область і країна в цілому втратили потенціал стосовно авіакосмічних технологій, технологій сучасних озброєнь, енергетики, машинобудування, металургії, тому гостро постає проблема формування сприятливого інноваційно-технологічного клімату[3].
Спираючись на статистичні дані за 2000-2011 рр. по Дніпропетровській облас¬ті [4] можна зробити висновок, що інноваційна активність промислових підпри¬ємств суттєво зменшилася. Так, питома вага підприємств, що займалися інвестиціями зменшилася з 21,8% у 2000 р. до 8,7% - у 2011 р. Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі загальної промислової продукції зменшилася з 3,6 до 0,5%; частка підприємств, які займалися іннова¬ціями, знизилася з 21,8 до 8.7 %, питома вага підприємств, що впроваджували інно¬вації, зменшилася з 13,6 до 7,1% відповідно.
При дослідженні динаміки впровадження інновацій за їх видами у Дніпропетровській області за 2000-2010 рр. встановлено, що кількість впроваджених нових тех¬нологій зменшилася з 149 до 57, а маловідходних та ресурсозберігаючих - з 51 до 18 технологій. У 2011 році намітилися позитивні зрушення. Так, кількість впроваджених нових технологій збільшилася до 83, маловідходних та ресурсозберігаючих - до 34 технологій. Загальний обсяг освоєння виробництва нових видів продукції за 2000-2011 рр. змен¬шився з 500 до 100 найменувань. При цьому, при достатньо стабільному зростанні протягом 2000-2010 рр. освоєння нових видів техніки з 21 до 49 найменувань, у 2011 році їх освоєння скоротилося до 29 найменувань.

Література: 1. Бубенко П. Ключові моменти формування регіональних інноваційних систем в Україні / П. Бубенко, В. Гусєв // Економіка України. - 2007. - № 8. - С. 33-39. 2. Жук М. В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: підручник / М. В. Жук, В. П. Круль. - К.: Кондор, 2006. - 296 с. 3.Федулова Л. Технологічна готовність економіки України до нових викликів в умовах відсутності технологічної політики / Л. Федулова // Економіка України. - 2010.- № 9.-С.12-25. 4. Статистичний збірник. Україна у цифрах 2011 року /Державна служба статистики України.