Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

Ісхаков Є.Ш., голова Ради молодих вчених
Дніпропетровська державна фінансова академія

ОПТИМІЗАЦІЯ ПІДХОДІВ ДО ІНВЕСТУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Економічні умови, що слалися в даний час, потребують раціоналізації процесу вибору підходів та напрямів інвестування. Підприємства стикаються з проблемою, коли саме від правильності цього вибору залежить загальна успішність всього бізнесу.
Якщо розглянути інвестиційні цілі підприємства, то в дуже укрупненому вигляді їх можна звести до наступних двох.
Перша ціль: інвестування з метою отримання додаткового інвестиційного доходу на тимчасово вільні кошти. Даний тип інвестування не передбачає обов’язкового зв’язку з основним виробничим процесом. Головними пріоритетами тут виступають: рівень дохідності інвестицій, ризик інвестицій, можливість переорієнтації діяльності та швидкого виходу з інвестиційного процесу (проекту).
Друга ціль: збільшення вартості бізнесу за рахунок інвестування у власне виробництво з його розвитком або диверсифікацією. Головними пріоритетами тут виступають: збільшення віддачі виробничих активів, забезпечення синергії виробничих підрозділів, мінімізація ризиків бізнесу, рівень довгострокової прибутковості.
Але будь-яка інвестиційна стратегія підприємства має підпорядковуватися наступним принципам [1]:
- Інвайроменталізму. Фактично принцип, який враховує зміну та розвиток зовнішнього середовища. Він представляє підприємство як відкриту соціально-економічну систему, яка взаємодіє з зовнішнім оточенням.
- Відповідності. Інвестиційна стратегія в цьому випадку має забезпечувати розвиток операційної діяльності. Але, на нашу думку, принцип відповідності має також забезпечувати відповідність інвестиційної стратегії образу та місії підприємства, довгостроковим стратегічним цілям.
- Поєднання. Цей принцип полягає в забезпеченні поєднання перспективного, поточного і оперативного управління інвестиційною діяльністю.
- Переважної орієнтації на підприємницький стиль стратегічного управління. Концепція стратегічного підприємництва зараз є основною в управлінні, тому саме підприємницький стиль має лежати в основі побудови та реалізації інвестиційних стратегій.
- Інвестиційної гнучкості та альтернативності. Саме гнучкість та багатоваріантність дозволяють врахувати можливості швидкої зміни умов зовнішнього середовища. Гнучкість інвестиційних стратегій дозволяє в широких межах здійснювати їх поточне коригування. А їх альтернативність дозволяє здійснити переорієнтацію бізнес-діяльності на інший напрямок. В разі незадовільних результатів основної інвестиційної стратегії, з мінімальним часом на розробку та впровадження, можливе застосування будь-якої з альтернативних, раніше розроблених, стратегій.
- Інноваційний принцип. Інвестиційна стратегія має бути спрямована на впровадження нововведень у процес виробництва, процес продажу та обслуговування і т.і. Саме інноваційна орієнтація інвестиційної стратегії буде забезпечувати сталий розвиток підприємства.
- Мінімізації інвестиційного ризику. Інвестиційна стратегія, яку планує до впровадження підприємство, збільшує ризики, але сукупний приріст ризикованих ситуацій має бути максимально зменшений.
- Компетентності. Компетенція розробників та виконавців інвестиційної стратегії має бути відповідною до задач, які необхідно виконувати в інвестиційному процесі.
Принципи інвестування для забезпечення більшої продуктивності підприємства, на нашу думку, необхідно доповнити наступними:
- Мінімізації розривів. Згідно адаптованої методології GAP-аналізу інвестиційна стратегія має забезпечувати мінімізацію розривів, наприклад, між наявною технологією і технологією, яка буде застосовуватися в процесі інвестиційного проектування; між перспективним обсягом ринкового сегменту і запланованим для охоплення; між можливим рівнем підготовки персоналу та запланованим в процесі реалізації проекту. Звісно ж не можливо 100% досягнути рівня найкращих практик, але мінімізувати розриви цілком можливо.
- Синергізму. Інвестиційна стратегія має забезпечувати збільшений приріст показників економічної ефективності за рахунок використання додаткових можливостей підприємства. Тобто, інвестиційна стратегія не має розглядатися з позицій витрат ресурсів та їх відволікання від інших напрямів бізнесу.
- Мінімізації конкурентного впливу за рахунок інвестування у створення «блакитних океанів» [2]. Теорія блакитних океанів передбачає створення попиту та позбавлення конкуренції за рахунок нових ринків або їх сегментів.
Застосування вищеперелічених підходів дозволить підприємству підвищити ефективність інвестиційних стратегій.

Література: 1. Лахметкина Н.И. Инвестиционная стратегия предприятия. – М.: КНОРУС, 2006. – 184. 2. Чан Ким, Рене Моборн Стратегия голубого океана. Пер. с англ. М: HIPPO, 2005. – 272 с.