Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

Серьогін С.С.,
доцент кафедри фінансів та державного управління
Дніпропетровська державна фінансова академія

ПРОФІЛІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЛІДЕРА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЯК ЗАСІБ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ.

В Україні проблеми попередження і протидії корупції продовжують залишатися одними з найактуальніших, оскільки масштаби її поширення становлять реальну загрозу національній безпеці. Боротьба з корупцією вже вийшла за формальні межі і стала предметом пильної уваги інститутів держави, громадських організацій, засобів масової інформації, пересічних громадян.
Одним із кроків на шляху до протидії корупції є прийняття нового законодавства у сфері державного управління, як Закон України «Про державну службу» [1] яким визначаються принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права на державну службу та Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» [2] де визначаються основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ефективність державного управління залежить від того, наскільки державні службовці (як на центральному, так і місцевому рівнях) розуміють цілі реформ та мають відповідну компетентність задля їхньої реалізації. У Законі «Про державну службу», на відміну від попередньої редакції, застосовано компетентнісний підхід до оцінювання здатності державних службовців виконувати посадові обов’язки, визначені у посадовій інструкції. На законодавчому рівні закріплено нові поняття (терміни): профіль професійної компетентності посади державної служби (комплексна характеристика посади державної служби, що містить визначення змісту виконуваної за посадою роботи та перелік спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов'язків) та рівень професійної компетентності особи (характеристика особи, що визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками).
Профіль професійної компетентності розширює критерії, встановлені до посади кваліфікаційними вимогами, беручи до уваги не лише освітній та освітньо-кваліфікаційний рівень та стаж, а й досвід роботи, володіння спеціальними знаннями, уміннями і навичками, необхідними для ефективного виконання посадових обов’язків.
Зазначені характеристики є інструментом для використання у різних сферах управління людськими ресурсами, включаючи набір та просування по службі та планування людських ресурсів, професійне навчання та підвищення кваліфікації, планування кар’єри та її розвиток, оцінку результатів діяльності. Насамперед профілі компетентності стануть основою професійного розвитку державних службовців: від визначення особистих потреб у навчанні до вдосконалення навчальних програм і підходів до підвищення кваліфікації системи загалом.
Вивченню природи компетенції було присвячено багато наукових робіт. Однією із праць з даної тематики є праця Оболенського О. та Сороко В. де сформульовано види компетенції, які мають бути притаманні управлінській еліті: функціональна - компетентність у сферах економіки та державних фінансів, соціального і політичного партнерства, технологій управління людськими ресурсами, державного менеджменту, контролінгу; інтелектуальна - здатність до аналітико-прогностичної діяльності, розробки альтернативних рішень і обгрунтування вибору найбільш ефективних; ситуативна - компетентність у вирішенні конкретних проблем і тактичних завдань державного управління та місцевого самоврядування; методична - здатність до сприйняття, осмислення та адекватної інтерпретації інформації, структурування проблеми, системного реагування на неї; соціальність ораторських, комунікативних та інтегративних здібностей, вміння працювати в команді: готовності до співробітництва та вирішення конфліктів[3].
Можна стверджувати, що за своїм змістом ці види компетенції стосуються посадових осіб загалом.
Профіль компетенцій лідерства є одним з інструментів, який фіксує відмінність між цими посадами шляхом визначення очікуваних вимог саме щодо державних службовців – тих, хто займає адміністративні посади. Важливо, аби керівники на державній службі в Україні мали необхідні навички для підтримки та розвитку професійної державної служби. Розвиток сталої спроможності до лідерства є однією з необхідних умов для розвитку професійної державної служби. Важливість приділення уваги питанню лідерства та розвитку лідерського потенціалу сьогодні є очевидним як для приватних, так і державних інституцій, які визнають, що їхнє робоче середовище постійно змінюється, і що успіх організацій значною мірою залежить від якості їхніх лідерів. Кожна країна визначає свій підхід до розвитку спроможності лідерів. В Європейському Союзі компетенції лідерства визначено як на наднаціональному рівні – компетенції лідерства для європейських лідерів, так і на рівні окремих країн-членів ЄС – у Нідерландах, Польщі, Естонії, Ірландії тощо. Необхідні для своїх країн компетенції лідерства також визначили інші країни євроатлантичної спільноти, зокрема, Канада.
Існує чіткий зв'язок між роботою, яку виконує особа на посаді, яку займає, та навичками, які вона потребує для виконання цієї роботи. Тому профіль компетенцій – це набір компетенцій, що безпосередньо стосується певної діяльності, яка має виконуватися. Профіль компетенцій лідерства є описом набору компетенцій та відповідно – пов'язаної з ними поведінки, що безпосередньо стосується керівних кадрів на державній службі для забезпечення реалізації ними функцій лідерства, сприяння реалізації реформ та приведенню державної служби до стандартів Європейського Союзу.
Одним з нагальних завдань на шляху реформування державної служби є розмежування політичних та адміністративних посад, що є необхідною умовою розвитку професійної, етичної, політично-нейтральної державної служби.
Якщо в чистому вигляді діяльність керівника в першу чергу, зорієнтована на виконання групою завдання, а діяльність лідера зорієнтована на відносини в групі, то відповідно керівнику-лідеру складно вступити у корупційні правовідносини, тому, що є ризик втратити якості керівника-лідера. Коло осіб які вступають у корупційні відносини за своєю природою досить вузьке. Якщо команда лідера працює за для досягнення конкретних цілей то корупційні відносини не входять до етапів роботи і відповідно цілі лідера та команди розгалужуються та як результат відбувається перетворення колективу з єдиної монолітної команди на незбалансовану групу осіб.
За для мінімізації корупційних відносин в органах державної влади необхідно не лише створення професійних компетенцій але й створення умов для розвитку лідерських якостей керівників. Використання сучасних методів прийняття управлінських рішень дасть змогу у повному обсязі реалізувати свій потенціал керівникам – лідерам тим самим підвищуючи ефективність діяльності державних службовців і як наслідок унеможливлення існування корупційних схем.

Література: 1. Про державну службу : закон України від 17 лист. 2011 р. №4050-VI. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua 2. Про засади запобігання і протидії корупції від 7 квітня 2011 р. № 3206-VI // Відом. Верховн.Ради. – 2011 - № 40 - ст.404. 3. Оболенський О., Сороко В. Професіоналізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування // Вісн. держ. служби України. - 2005. - № 1. - С. 20-27.