Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Тимошенко О.В., к.е.н.
Дніпропетровська державна фінансова
академія
tim1o1v@ua.fm

Події, які сьогодні складаються в фінансовому житті, а саме світова фінансова криза, спонукають до прийняття нових рішень в діяльності суб’єктів господарювання. Хоча більшість видатних економістів, провідних і кваліфікованих спеціалістів стверджують, що зараз кризові явища мають тенденцію до спаду, все одно ми не повинні виключати можливість їх повторення. Тому необхідно зробити усе можливе, щоб уникнути або мінімізувати такий хід розвитку подій в наступних роках. Усе це пов’язане із фінансовими ризиками, що були не враховані, реалізувалися в реальності і певною мірою призвели до розвитку світової фінансової кризи. Будь-яка фінансова діяльність пов’язана з ризиком, тому питання управління фінансовими ризиками набуває останніми роками дедалі більшої актуальності.
Фінансові ризики можуть серйозно впливати на багато аспектів фінансової діяльності підприємства, однак найбільш значущий їх вплив проявляється у двох напрямках. По-перше, рівень прийнятого ризику відіграє визначальну роль у формуванні рівня прибутковості фінансових операцій підприємства - ці два показники перебувають у тісному взаємозв’язку і являють собою єдину систему «прибутковість-ризик». По-друге, фінансові ризики є основною формою генерування прямої загрози банкрутства підприємства, так як фінансові втрати, пов’язані з ризиком, є найбільш відчутними. Тому, практично всі фінансові рішення, спрямовані на формування прибутку підприємства, підвищення його ринкової вартості та забезпечення фінансової безпеки, вимагають від фінансових менеджерів володіння технологією прийняття і реалізації ризикових рішень.
Управління ризиками включає прогнозування можливості настання потенційно ризикової події, а відповідно дає можливість вчасно вжити заходів щодо запобігання або зниження ступеня наслідків що можуть настати від ризику, який не можна локалізувати. Це процес передбачення і нейтралізації їх негативних наслідків, пов’язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.
Страхування підприємництва спрямоване на захист його кінцевих результатів, забезпечення досягнення цілей. Страхування є гарантією від ринкових несподіванок. В умовах ринку особливу актуальність має страхування від комерційних, фінансових, технічних, правових і політичних ризиків. Страхування стає не лише методом захисту господарювання від стихійних лих, а й захистом від несприятливих змін економічної кон’юнктури. Воно допомагає упорядкуванню фінансових і юридичних взаємозв’язків між різними учасниками ринкових відносин.
У свою чергу, у рамках страхування ризиків як форми їх нейтралізації можна виділити самострахування та комерційне страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній).
Страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній полягає у тому, щоб відшкодувати можливі втрати на випадок, коли через певний період застраховані угоди не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності.
До страхування фінансових ризиків підприємства відносять:
- страхування недоотримання (втрат) прибутку (доходу);
- страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;
- страхування ризику засновника;
- страхування біржових ризиків;
- страхування валютних ризиків.
Страхування від втрат прибутку є формою страхового захисту господарських суб'єктів від втрат майбутньої користі (очікуваного прибутку), яка може настати, передусім, з причин випадкового спаду виробничого процесу або його зупинки. Збитки в такому разі не обмежуються лише втратою прибутку, а охоплюють витрати, необхідні для підтримки життєдіяльності суб'єкта, повернення його до попередньо визначеної виробничої програми, а також витрати, здійснені з метою протистояння наслідкам ризикового випадку. Тому страхування від втрат прибутку не є самостійним, а так званим комплементарним для багатьох базових видів страхування, передусім - страхування майна від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ. Ризик втрати прибутку завжди є похідним від ризику настання майнових збитків як свого базового ризику. Адже навіть незначна майнова шкода здатна призвести до зупинки виробництва, цілковитої втрати прибутку.
Крім базового ризику (пошкодження або знищення майна), ризику сповільнення або зупинення виробничого процесу, страхування від втрат прибутку повинно врахувати ризики, пов'язані зі сезонністю виробництва, тривалістю строку відшкодування, характером конкуренції у певній галузі, частковою участю у фінансуванні ризику втрат прибутку самого страхувальника.
На відміну від страхування фінансових ризиків із залучення страхових компаній самострахування фінансових ризиків передбачає створення суб’єктом господарювання певних резервних фондів з метою фінансового покриття потенційних збитків, а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів суб’єкта господарювання - децентралізованих фондів страхового відшкодування. Для цього абсолютна величина фінансових ресурсів для покриття фінансових ризиків, прийнятих на утримання безпосередньо суб’єктом господарювання, розподіляється у просторі та часі і за рахунок певних відрахувань створюється спеціалізований фонд (або кілька фондів) коштів. Формами створення такого фонду є створення резервного капіталу підприємства, цільовим призначенням якого є покриття можливих у майбутньому збитків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, викликаних дією сукупності об’єктивних та суб’єктивних факторів, а також резервного фонду спеціального призначення у грошовій та матеріальній формі.
При вимірюванні негативних наслідків, що можуть бути завдані ризиком, не можна розраховувати лише на фінансово-економічні інструменти, у тому числі на єдині показники у вартісному виразі. Таке звужене оцінювання визначає лише фінансово-майновий стан підприємства або фінансовий результат (прибуток або збиток) господарської операції (діяльності) окремого суб'єкта господарювання і не відображає ймовірності, якості навколишнього ділового середовища, суб'єктивних характеристик. У цьому полягає принципова відмінність між аналізом фінансово-господарської діяльності підприємства і оцінюванням фінансвоих ризиків у межах їх управління. Цей процес є трудомістким, має високі затрати інтелектуальної праці і потребує пошуку та врахування значного обсягу додаткової інформації, що так чи інакше може дозволити здійснити об'єктивне оцінювання ризиків.
Ринкове середовище вносить в діяльність підприємств елементи невизначеності і поширює коло ризикових ситуацій, які виникають при присутності конкретних умов та обставин. Щоб вижити за цих складних умов підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення, що підвищує ступінь фінансового ризику. При зазначених обставинах підприємствам потрібно не уникати ризику, а вміти правильно оцінити його ступінь і безпосередньо управляти ним з метою обмеження. Підприємствам необхідні: своєчасне врахування чинників ризику при прийнятті управлінських рішень, кваліфікована організація процесу управління ризиковою ситуацією, що спрямована на забезпечення адаптації діяльності підприємства до мінливих умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Стратегія управління ризиковою ситуацією залежить від специфічних ризиків, які можуть виникати в процесі діяльності підприємства, можливості правильно оцінити конкретну ризикову ситуацію, зайти оптимальний варіант виходу з неї, враховуючи наявні у розпорядженні підприємства ресурси.
На підприємствах з метою підвищення економічної безпеки слід постійно проводити роботу із зниження ризиків та ліквідації їх джерел. Особливу увагу слід приділяти питанням контролю: контролю за якістю продукції; контролю за фінансовою діяльністю; контролю за людськими ресурсами; контролю за ціноутворенням; попередньому контролю; поточному контролю; заключному контролю; стратегічному контролю; управлінському контролю; оперативномуконтролю. Отже, з метою підвищення економічної безпеки підприємства доцільно системно підходити до нейтралізації ризиків, що дозволить покращити результати їх господарської діяльності.