Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

Форум присвячений вступу, навчанню, подіям яки відбуваються у Дніпропетровської державної фінансової академії, проведення Інтернет конференції, працевлаштуванню студентів академії, співпраці з партнерами.
 
 ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Офіційний сайт академії
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 
Нова тема   Відповісти    Форум Дніпропетровської державної фінансової академії -> Фінансово-економічні чинники соціально-економічного розвитку країни та регіонів
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
nivmns_dsfа


   

З нами з: 25.03.10
Повідомлень: 810

ПовідомленняНаписане: четвер березня 28, 2013 8:43 am    Тема повідомлення: ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Відповісти цитуючи

Міністерство освіти і науки України
Міністерство фінансів України
Державна навчально-наукова установа „Академія фінансового управління”
Дніпропетровська державна фінансова академія
Дніпропетровська обласна державна адміністрація
Лодзинський університет (Польща)
Академія бізнесу в Домброві Гурнічій (Польща)
Академія економіки і управління Тамбовського державного університету
ім. Г.Р. Державіна (Російська Федерація)
Білоруський державний економічний університет

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ


«ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ ТА РЕГІОНІВ»
27-29 березня 2013 рік


27-29 березня 2012 р. у м. Дніпропетровську на базі Дніпропетровської державної фінансової академії відбулася міжнародна науково-практична Інтернет-конференція «Фінансово-економічні чинники соціально-економічного розвитку країни та регіонів».
У роботі взяли участь представники органів державного управління та місцевого самоврядування, бізнесу, науковці й працівники вищих навчальних закладів України, Росії, Білорусії, Німеччини: Академія муніципального управління (м.Київ), Бердянський університет менеджменту і бізнесу, Гомельський державний технічний університет імені П.О.Сухого, ДВНЗ Національний гірничий університет, Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна, Донецька філія Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, Донецький державний університет управління, Київський національний торговельно-економічний університет, Київський національний університет ім.Тараса Шевченка, ДВНЗ Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Класичний приватний університет (м.Запоріжжя), Львівська державна фінансова академія, Національна академія природоохоронного и курортного будівництва, Національна академія державного управління при Президентові України, Національний технічний університет Харківський політехнічний інститут, Національний університет «Львівська політехніка», Національний університет водного господарства та природокористування, Науково-дослідний фінансовій інститут при Міністерстві фінансів України, Одеський національний економічний університет, ПВНЗ «Харківський інститут економіки ринкових відносин та менеджменту», Полтавська державна аграрна академія, Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського, Тамбовський державний університет имені Г.Р. Державіна (Росія), Українська державна академія залізничного транспорту, Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Херсонський національний технічний університет, Черкаський інститут банківської справи УБС НБУ.
Учасники конференції зазначають:
Процес державного управління соціально-економічним розвитком суспільства є сукупністю безперервних взаємопов’язаних дій, що спрямовані на вироблення регулюючих, організуючих і координуючих заходів щодо вдосконалення системи суспільно-економічних відносин за допомогою бюджетно-фіскальної та грошово-кредитної політики. В сучасних умовах господарювання зазначена сукупність відносин є пріоритетною сферою реалізації комплексу заходів, визначених Програмою економічних реформ на 2010-2014 рр. «Багате суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».
Основою для успішного вирішення завдань економічних реформ є подальший розвиток фінансово-економічного механізму державного регулювання процесів суспільного прогресу. У цьому плані прийнято нові редакції Бюджетного, Податкового і Митного кодексів України, реформовано Пенсійну систему, відбувається вдосконалення чинної системи соціальних стандартів, готується реформування Трудового кодексу тощо.
Учасники конференції акцентують увагу на способах, методах та інструментах імплементації нових положень нормативно-правових актів, адаптації грошово-кредитної, бюджетно-податкової, інвестиційно-інноваційної та соціальної політики до потреб підвищення темпів розвитку національної економіки, покращання життєвого рівня громадян, формування на цій основі ефективних організаційних форм та механізмів функціонування суб’єктів господарювання на засадах розширеного відтворення.
Учасники конференції пропонують зосередити зусилля на реалізації таких заходів.
1. У сфері удосконалення фінансового механізму державного регулювання. З метою посилення результативності бюджетної політики як основного важеля державного впливу на підвищення темпів соціально-економічного розвитку суспільства доцільно орієнтуватись на реалізацію таких завдань:
Зосередити увагу на науковому й організаційному вирішенні питань формування середньо- та довгострокового плану соціально-економічного розвитку суспільства в аспектах прогнозування параметрів, розробки методології планування та оцінки результативності використання бюджетних коштів. Стратегічний державний бюджет має прийматись на період каденції Президента України і формуватися з огляду на основні положення передвиборчої компанії, які визнані виборцями фактом обрання Президента. Основні коригуючі положення мають вноситись Президентом на кожний наступний бюджетний рік відповідним Посланням Президента до Верховної Ради України.
З метою вирівнювання податкової бази регіонів України шляхом довготривалого планування і фінансування їх інфраструктури визнати домінантним завдання першочергового державного забезпечення розвитку продуктивних сил депресивних територій. Підпорядкувати цьому завданню як бюджетне фінансування (за об’єктами бюджетів розвитку), так і залучення інвестицій і кредитів на пільгових умовах.
З метою збільшення надходжень до бюджету розвитку істотно скоротити державні видатки на утримання адміністративного апарату шляхом здійснення адміністративної реформи (упорядкування кількості регіонів та адміністративних одиниць, ліквідації подвійної системи управління як за вертикаллю Президента, так і місцевих органів влади), введення рейтингового податку на використання корисних покладів та податку на приватизований капітал (різницю між ринковою ціною та оцінкою на час приватизації) тощо.
2. В сфері імплементації Бюджетного податкового та Митного кодексів.
2.1. З метою зменшення витрат на адміністрування загальнодержавних податків і зборів пропонується вжити заходів щодо:
- запровадження ресурсних платежів замість чотирьох діючих платежів (плати за користування надрами; збору за спеціальне використання води; збору за користування радіочастотним ресурсом України; збору за спеціальне використання лісових ресурсів);
- запровадження рентних платежів замість двох діючих платежів (рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні);
- подальше вдосконалення порядку адміністрування податків та зборів у напрямку мінімізації витрат, пов'язаних з їх стягненням, та підвищення прозорості взаємовідносин платників та контролюючих органів;
- закріплення критеріїв згідно з якими має здійснюватися визначення податкового статусу юридичних та фізичних осіб - платників податків та зборів;
- визначення всіх елементів правового механізму податку (збору) та розмежування їх на обов'язкові й факультативні;
- подальше забезпечення перегляду повноважень посадових осіб контролюючих органів, відповідно до їх компетенції, щодо нормативного врегулювання їх дій у всіх відносинах, а не лише тих, що пов'язані з податковим контролем;
- врегулювання відповідальності за порушення податкового законодавства;
остаточне узгодження положень Податкового кодексу та складових чинної системи оподаткування згідно з Бюджетним кодексом України.
Слід наголосити на тому, що відповідно до статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін власне до нього, що закріплює неможливість коригування податкового законодавства бюджетними законами (перш за все законами України, якими приймається річний бюджет).
Тому для України дуже важливим на сьогоднішній день є проведення комплексної, науково - обґрунтованої, послідовної податкової реформи та вдосконалення національної податкової системи, яка сприятиме стабілізації і конкурентоспроможності її економіки у світовому економічному просторі, а звідси і збільшенню податкових надходжень до бюджету.
2.2. В основу податкової системи України, як і у більшості розвинутих країнах світу (наприклад, США, Німеччина, Франція, Велика Британія, має бути покладена еволюційна концепція, яка повинна розроблятися на основі об'єктивних передумов щодо реалізації державної податкової політики та передбачати реформування шляхом послідовного удосконалення механізму обчислення, обліку та сплати податків, у тому числі в напрямку:
- зменшення граничних ставок податків і зборів при одночасному розширенні бази оподаткування;
- зменшення податкового тягаря на фонд оплати праці;
- підвищення ролі позитивного впливу податків на фактори виробництва (майно, землю, корисні копалини, приріст капіталу) та екологічних податків;
- розширення повноважень органів регіонального та місцевого самоуправління в стимулюванні вітчизняного товаровиробника за допомогою податкового механізму тощо.
Отже, метою податкової реформи має бути, з одного боку, створення оптимальної національної системи оподаткування, яка стимулюватиме ділову активність і виступатиме міцним ресурсним фактором держави та інструментом позитивного впливу на економіку, а з іншого боку - уніфікація податкової системи, яка буде рівноцінною структурам податкових систем сучасних розвинутих країн.
Процедура створення оптимальної системи оподаткування повинна передбачати:
- детальну проробку різних її елементів, методів оподаткування;
- розгляд альтернативних варіантів оподаткування з оцінкою наслідків їх впровадження для економіки, виробничої та соціальної сфери тощо.
До об'єктивних передумов щодо реалізації державної податкової політики, які одночасно визначають і напрямки податкової реформи в Україні слід віднести:
- потребу держави у фінансових ресурсах;
- обсяги реального ВВП;
- дефіцит чи надлишок державного бюджету;
- рівень інфляції;
- рівень зайнятості населення;
- рівень інвестиційної, інноваційної та підприємницької активності;
- рівень добробуту населення та необхідність фінансування соціальних та економічних програм;
- політичну ситуацію в державі;
- внутрішню і зовнішню політику держави.
Поряд з цим податкова реформа має базуватися на певній системі цінностей, перелік яких включає:
- соціально-економічний розвиток національної економіки (забезпечення соціального захисту населення, стійкого економічного зростання, системного оновлення суспільних відносин, розвитку базових галузей економіки тощо);
- розподіл і перерозподіл обсягів ВВП через бюджет в межах 40 відсотків з урахуванням відрахувань єдиного соціального внеску;
- забезпечення протягом періоду реформування стабільності загального рівня оподаткування, розмірів ставок і бази для нарахування податків і зборів, кількості їх видів;
- економічну ефективність (податкова система має забезпечити сталу фінансову базу держави);
- соціальну справедливість (система оподаткування має забезпечити максимальну зацікавленість платників податків і зборів у результатах їх діяльності).
2.3. Стратегічною ціллю податкової реформи має бути створення умов для реалізації прагматичного фінансового компромісу між потребами держави в коштах та інтересами платників податків, реалізація якого повинна сприяти соціально-економічному розвитку України. Основне завдання податкової реформи полягає в тому, щоб знайти цей компроміс і забезпечити його правову регламентацію.
Необхідним завданням податкової реформи та пріоритетним напрямком удосконалення податкової системи України має бути передусім стимулювання та стабілізація виробництва на основі модернізованої конструкції принципів оптимального оподаткування, спрямованих на регулювання доходів суб'єктів національної економіки в умовах функціонування ринку. Іншими словами, опорою сучасної податкової політики й податкової системи повинна бути ґрунтовно розроблена теорія та методика обчислення і сплати податків і зборів (техніка та форми оподаткування, види, елементи податків та управління ними), яка має включати модель позитивного впливу економічних ефектів оподаткування на результати господарювання суб'єктів національної економіки, обсяг інвестицій, сукупний попит та споживання. Тобто система оподаткування у сучасних умовах повинна стати надійним чинником соціально-економічної стабільності держави.
Практика керована такою теорією повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання: з одного боку, встановлення оптимальних податків, які будуть заохочувати платників до прибуткової діяльності; з іншого забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних та соціальних потреб.
3. У сфері фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів.
3.1. Основним проблемним питанням регіону залишається дієвість здійснюваної соціальної політики. Стратегічним завданням соціальної політики на регіональному рівні є забезпечення адекватного фінансового забезпечення для реалізації всіх намічених заходів. Для цього необхідно запровадити систему моніторингу і оцінки, яка б окреслювала фінансові аспекти реалізації політики соціального захисту населення на регіональному рівні за такими принципами:
- спрямованість системи моніторингу на реалізацію національної та регіональної стратегії розвитку, що передбачає першочерговий контроль і управління стратегічними відхиленнями, тобто облік рейтингу обмеженого кола контрольованих соціальних індикативних параметрів;
- багатофункціональність моніторингу та оцінки;
- орієнтація на кількісні оцінки параметрів, що визначає однозначність висновків та управлінських дій, які формуються на його підставі;
- ретельний вибір контрольованих соціальних параметрів.
3.2. Аналіз факторів впливу на формування дієвого механізму реалізації заходів соціальної політики на регіональному рівні дозволив класифікувати їх на фактори-стимулятори та фактори-дестимулятори. Для визначення сили впливу факторів, негативна дія котрих зумовлює проблемність фінансування соціального розвитку регіонів, запропоновано використовувати багатофакторну лінійну регресію. Похідний (первинний) стан фінансового забезпечення регіону з урахуванням спрямованості його розвитку пропонується формувати у вигляді матриці вихідних даних. Інтегральний показник стану регіону слід визначати як добуток сукупності приведених до зіставлюваного вигляду ресурсів фінансування регіону.
3.3. Програма економічних реформ сьогодні визначає наступні проблеми чинної системи соціальної підтримки:
- низький рівень охоплення бідного населення соціальною підтримкою та недостатнє врахування фактичного рівня доходів споживачів;
- низька адресність при наданні соціальної підтримки та орієнтація на екстенсивне охоплення нею населення;
- несправедливість розподілу державних соціальних трансфертів;
- недосконалість механізму надання житлових субсидій;
- неможливість реально оцінити ефективність надання соціальної допомоги;
- відсутність у системі соціальної підтримки стимулів для ефективного використання виділених на неї коштів.
3.4. Сьогодні домінують суто грошові підходи до реформування системи соціальної підтримки та перерозподілу соціальних трансфертів, між тим, коло проблем у сфері соціального захисту є ширшим за наведений перелік. Основними віхами оптимізації системи соціального захисту є:
- невизначеність стратегічних пріоритетів державної політики щодо соціального захисту населення та безсистемність здійснюваних заходів;
- неоптимальна структура доходів населення, яка має бути трансформована в напрямку підвищення ролі заробітної плати як чинника подолання бідності працюючих осіб і їх сімей та способу посилення ролі систем соціального страхування;
- проблеми реалізації додаткового соціального захисту (пільг і соціальних виплат) для низки категорій населення;
- суперечність між широким розумінням соціальних послуг і вузьким визначенням соціального захисту як сфери їх застосування. Викликом є перегляд ролі соціальних послуг в системі попередження ризиків та посилення соціального захисту населення.
3.5. Діяльність держави щодо регулювання сфери соціального захисту та соціального забезпечення має здійснюватися за такими напрямами:
- організація надання соціальних пільг;
- призначення соціальних та компенсаційних виплат;
- регулювання порядку здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг;
- затвердження державних соціальних програм;
- встановлення державних соціальних стандартів, гарантій і нормативів;
- запровадження інших заходів соціального захисту.
3.6. Діяльність держави щодо оптимізації системи соціального захисту має бути спрямована на:
- визначення стратегічних напрямів соціальної політики держави, відповідно до яких необхідно формувати стратегію соціального захисту осіб та сімей в Україні;
- узгодження державної політики щодо соціального захисту з політикою щодо праці, податків, сім’ї, демографії тощо;
- визнання сім’ї в якості головної ланки в сфері здійснення державної соціальної політики, в т.ч. базового одержувача позитивних результатів від ефективних заходів соціального захисту;
- вдосконалення, узгодження та комплексне системне врегулювання (кодифікацію) законодавства щодо соціального права і соціального захисту;
- перехід від здійснення кризового втручання у випадку настання складних життєвих обставин або набуття особою права на державну соціальну допомогу того чи іншого типу до політики профілактики виникнення соціальних ризиків;
- перегляд системи державних соціальних гарантій і стандартів з метою приведення їх у відповідність до сучасних соціально-економічних умов та відмови від «ручного» регулювання розмірів прожиткового мінімуму;
- оптимізацію системи соціальних міжбюджетних трансфертів та підвищення ролі місцевої громади у визначенні пріоритетних напрямів і фінансуванні заходів соціального захисту;
- реформування системи пільг з метою відмови від пільг за професійною ознакою та переходу до адресних грошових виплат (які можуть бути трансформовані в соціальні послуги);
- підвищення адресності надання державної соціальної допомоги (грошової та у вигляді послуг) з урахуванням рівня доходів та реальних потреб осіб і сімей;
- реформування системи соціальних послуг, підвищення їх доступності та їх наближення до потреб споживачів.
3.7. Забезпечити подальше опрацювання наукових доктрин у сфері антикризового управління економікою з метою визначення шляхів підвищення ефективності господарювання суб’єктів різних форм власності та галузевої приналежності з практичною реалізацією наукових опрацювань у діяльності конкретних суб’єктів господарювання. Звернути увагу в дослідженнях на практичні методики визначення, оцінки, прогнозування, моделювання можливих кризових ситуацій з відображенням можливих напрямів їх ліквідації.
4. У сфері фінансово-економічних проблем розвитку виробництва.
Визначальним напрямом у зазначеній сфері необхідно вважати глибоке освоєння ідеології ринкової економіки та фінансово-економічних механізмів її функціонування на послідовно-ринкових засадах з притаманними цій системі об’єктивними економічними законами та механізмами їх реалізації. У зв’язку з цим актуальним є вирішення таких питань:
4.1. Розробка теоретичних основ та практичного створення дієвої системи комерційного й господарського розрахунку підприємств, що охоплюють такі елементи: планування, бюджетування, облік, аналіз, контролінг, прогнозування, мотивацію і стимулювання праці, розподіл доходів, консолідацію інтересів тощо. У системі комерційного розрахунку реалізуються фінансово-економічні відносини підприємства в сфері мезо- та макроекономічних відносин, а в сфері господарського розрахунку – мікроекономічні (внутрішньогосподарські) відносини.
Найбільш актуальним є завдання розробки системних моделей комерційного й господарського розрахунків окремих підприємств, галузей, регіонів на основі ідеології їх самофінансування.
4.2. Виходячи з того, що в умовах ринку основним рушійним чинником і об’єктом управління в системі регулювання економічного і соціального розвитку суспільства є капітал, необхідно зосередити зусилля на вдосконаленні структури сукупного капіталу підприємств та активізації чинників його примноження через механізм самозростання й збільшення конкуренції. У цьому відношенні важливим видається прискорення інвестиційно-інноваційного процесу з орієнтацією на найбільш повне використання внутрішніх фінансових ресурсів. Вважати, що кредити на іноземні інвестиції можуть виступати у середньостроковому періоді як допоміжні, а не визначальні. У зв’язку з цим у першу чергу необхідно зосередити власні інвестиційні ресурси підприємств виключно на інноваційному оновленні окремих ключових операцій технологічних циклів з поетапною послідовною модернізацією матеріально-технічної бази та технологій. При цьому ключовими напрямами вважати ресурсозбереження (енегро-, матеріало-, трудозбереження).
4.3. Внаслідок того, що ринкова економіка за своєю сутністю є конкурентною, відбувається розшарування суб’єктів господарювання за ступенем їх конкурентоспроможності і банкрутством неспроможних як природним явищем. Це посилює необхідність забезпечення фінансової санації підприємств. Як обов’язковий елемент менеджменту підприємств, санацію необхідно поділяти на операційну (заходи ліквідації загрози банкрутства) та перманентну (заходи підтримки постійної платоспроможності).
4.4. У забезпеченні протиризикової стійкості підприємств необхідно вдосконалити систему страхування шляхом усунення існуючих вад, зокрема:
- підвищити рівень капіталізації страхових установ;
- посилити кадровий потенціал та наукове забезпечення страхового ринку, підвищити рівень страхової культури та відповідальності;
- активізувати використання страхових ресурсів у якості інвестицій;
- зміцнити сектор вітчизняного перестрахування.
Реалізація цих та інших заходів буде сприяти розвитку фінансової системи країни, що забезпечить позитивний вплив на соціально-економічне становище суспільства.



Матеріал підготували: Л.В.Лисяк, В.Я.Олійник, В.Є.Тараненко, О.О.Гетьман
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Дніпропетровської державної фінансової академії -> Фінансово-економічні чинники соціально-економічного розвитку країни та регіонів Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі



Powered by phpBB © 2001, 2005 phpBB Group
Вы можете бесплатно создать форум на MyBB2.ru
Український переклад © 2005-2006 Сергій Новосад