Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[НДВ Секція 1]

УДОСКОНАЛЕННЯ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Тараненко В.Є., ст. викладач кафедри податків
Дніпропетровська державна фінансова академія


Досвід країн світу з розвинутою економікою переконує в тому, що реальну фінансову автономію органів місцевого самоврядування і місцевих органів влади мають забезпечувати місцеві податки і збори. Однак результати впровадження місцевого оподаткування в Україні засвідчує незначну роль у формуванні фінансової бази місцевих органів влади та низький рівень впливу місцевих податків на розвиток підприємницької діяльності.
Місцеві податки і збори є складовою чистиною системи оподаткування держави. Вони повинні забезпечувати реальну фінансову автономію органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади. Але досвід їх застосування в Україні засвідчує, що вони поки відіграють незначну роль у формуванні фінансової бази місцевих органів влади та не враховують можливість їх впливу на розвиток підприємницької діяльності.
Підвищення ролі місцевих податків і зборів та збільшення частки доходів за їх рахунок є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їх фінансової автономії. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів є важливим інструментом зміцнення всієї фінансової системи України.
В міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як “локальні податки”, які є основною статтею доходів місцевих бюджетів у більшості західних держав. Слід зазначити, що в Україні під „місцевими податками і зборами” розуміються тільки ті, які встановлені Декретом КМУ від 20.05.1993р. №56-93 “Про місцеві податки та збори” зі змінами та доповненнями. Інші податки, які також формують доходну частину місцевих бюджетів, є загальнодержавними і не можуть регулюватися місцевими органами влади.
В наслідок багатовікової еволюції на Заході склалось розгалужена система місцевих податків і зборів, характерною особливістю якої є чисельність останніх: у Бельгії запроваджено100 місцевих податків і зборів, в Італії – 70, у Франції – понад 50. Разом з тим, в окремих країнах застосовується лише кілька місцевих податків, а у Великобританії, наприклад, лише один ( до 1990р. це був податок з нерухомого майна, а Урядом Маргарет Тетчер його замінено на подушний податок, який також вважається майновим).
Країни, де застосовується лише кілька місцевих податків, є винятком. Чисельність місцевих податків і зборів забезпечує універсальні можливості їх використання в різних за потенціалом і умовами адміністративно-територіальних утвореннях, що є гарантією стабільності податкових надходжень.
Однією з особливостей місцевих податків і зборів на Заході є їх масовість. Вони сплачуються фактично всім дорослим населенням, незалежно від соціального статусу та рівня доходів.
Крім того, у більшості розвинутих країн місцеві податки носять регресивний характер. Це означає, що частка місцевих податків і зборів зменшується по відношенню до сукупного розміру доходів, якщо останні зростають. В той же час, частина країн стосовно головних місцевих податків застосовує прогресивні ставки оподаткування. Це характерно, наприклад, для Фінляндії, Норвегії, Іспанії, Швеції, Швейцарії при оподаткуванні особистого майна громадян.
Практично у всіх розвинутих країнах створено надійну правову основу застосування місцевих податків і зборів. Право органів місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори гарантується конституціями цих країн.
Місцеві органи влади на Заході мають різну компетенцію щодо встановлення місцевих податків і зборів або щодо так званого “права податкової ініціативи”. В унітарних країнах місцеві органи влади, як правило, не мають права податкової ініціативи. Всі види місцевих податків запроваджуються законами, які приймає парламент країни. Місцеві органи влади мають повноваження щодо встановлення ставок податків в межах законодавчо визначених граничних ставок. До компетенції місцевих органів влади включено також право приймати рішення про запровадження місцевих податків, визначених законодавством.
В окремих країнах застосовується інша модель контролю центрального уряду за місцевими податками. Місцеві органи влади самостійно встановлюють місцеві податки і збори, а центральна влада обмежує їх максимальні ставки. З 1983р. це має місце в Норвегії та Бельгії.
У федеративних державах основне коло питань місцевого самоврядування знаходиться у компетенції суб’єктів федерації, включаючи і питання місцевого оподаткування.
Основну роль у країнах з розвиненою ринковою економікою відіграють майнові місцеві податки, в першу чергу, на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і на землю. У США за рахунок податків на майно формуються біля 45% усіх доходів місцевих бюджетів, у Франції – 40%.
Обмеженість об’єктів оподаткування місцевими податками і зборами в Україні, відсутність суб’єктів, які б мали їх сплачувати та мізерні обсяги надходжень до місцевих бюджетів зумовлюють проведення кардинальних змін у цьому напрямку. Для забезпечення реалізації політики фіскальної децентралізації першочерговим є вдосконалення системи місцевих податків і зборів, підвищення їх ролі у формуванні місцевих бюджетів. Передумовою повинно стати змінення переліку місцевих податків і зборів через перенесення до такої категорії частини податків, які формують перший кошик доходів місцевих бюджетів (податку з доходів фізичних осіб, плати за землю), впровадження майнового оподаткування, скасування податків, надходження яких є незначними через обмеженість об’єктів оподаткування, платників тощо.