Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

Форум присвячений вступу, навчанню, подіям яки відбуваються у Дніпропетровської державної фінансової академії, проведення Інтернет конференції, працевлаштуванню студентів академії, співпраці з партнерами.
 
 ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Офіційний сайт академії
Т.Н. Корнієнко,С.А. Корнієнко ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

 
Цей форум закрито   Цю тему закрито    Форум Дніпропетровської державної фінансової академії -> Сьомі Всеукраїнські читання “ПРАВОСЛАВ’Я У СВІТОВІЙ КУЛЬТУРІ”
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
marina


   

З нами з: 28.09.09
Повідомлень: 16

ПовідомленняНаписане: п'ятниця жовтня 30, 2009 11:32 am    Тема повідомлення: Т.Н. Корнієнко,С.А. Корнієнко ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛІЗАЦІЇ Відповісти цитуючи

Т.Н. Корнієнко, доцент
С.А. Корнієнко, доцент
Дніпропетровська державна фінансова академія

ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛІЗАЦІЇ І ПРАВОСЛАВНІСТЬ


Еволюція людини пов’язана з проблемами цивілізації, рівнем суспільного розвитку матеріальної і духовної культури, досягнутим тим чи іншим суспільно-економічним ладом. Цивілізація це ступень і характер розвитку культури певних епох і народів. Сучасна культура, прогрес, освіта в свою чергу, безпосередньо пов’язані з проблемами православ’я.
Третій ступінь у розвитку людської культури, якому передують два інші – доба дикунства й доба варварства, має назву цивілізація. Поняття "цивілізація" спочатку охоплювало позитивні оцінки певних суспільних явищ. Першим цей термін вжив відомий діяч Великої французької революції Мірабо на позначення впливу чеснот на суспільство в процесі його розвитку. Нині цивілізаційний підхід розглядається як концепція періодизації історії суспільства, що передбачає історичний кругообіг різних типів суспільства та історичних епох через декілька стадій — від зародження до загибелі. Одні дослідники виділяють багато стадій, інші — лише три.
Розвиток сучасної цивілізації має свої матеріальні і духовні основи, які є загальними основами соціально-економічного прогресу. Головна рушійна сила соціально-економічного прогресу знаходиться в самому суспільстві у вигляді економічних потреб та інтересів людини. Показником ефективності соціально-економічного прогресу є зростан¬ня багатства суспільства, що відкриває простір для його подальшого розвитку. Показником духовної основи сучасної цивілізації є православність, духовний світ людини.
Цивілізованість — один з історичних етапів розвитку людства. Видатний американський учений-етнограф Л. Г. Морган (1818—1881) в 1840 р. заснував літературне товариство "Великий орден ірокезів", що ставило за мету вивчення історії і культури індіанців, а також надання їм матеріальної і гуманітарної допомоги. Результати досліджень Л.Г. Моргана у цій галузі були покладені в основу його першої фундаментальної праці "Ліга ірокезів" (1851). Вивчаючи побут американських індіанців, Л.Г. Морган зібрав великий фактичний матеріал з історії первісного суспільства, який узагальнив у своїй основній праці "Стародавнє суспільство, або дослідження ліній людського прогресу від дикості через варварство до цивілізації" (1877), в якій обґрунтував історичні періоди й форми розвитку сім'ї. Ф. Енгельс це вчення використав у своїй праці "Походження сім'ї, приватної власності і держави". Ядром вчення Л.Г. Моргана є обґрунтована ним теорія про єдиний шлях розвитку людського суспільства.
Становлення цивілізованості відбулося після епохи варварства. Варварство – в культурно-історичній періодизації, як епоха розвитку людства, прийнята у науці у XVIII-XIX ст. Варварство починається з винайдення гончарного виробництва і закінчується появою писемності. Розвиток суспільно-виробничої технології вказує на те, якими методами здійснюється праця і яким чином на її основі виробляються матеріальні й духовні цінності, необхідні для забезпечення життєдіяльності людини.
У розвитку цивілізованості, як і в цілому у розвитку людського суспільства, особливе місце має природне середовище. Відокремившись від природного середовища, людина не відірвалась від його структури, не вийшла за його межі. Перетворюючи й пристосовуючи природу до своїх потреб, вона завжди залишається її невід'ємною частиною. Духовний світ людини, якому переважно і присвячується православ’я, відбивається на багатогранності цивілізаційного прогресу, на культурі.
Поняття «культура» у широкому розумінні пояснює спосіб виготовлення матеріальних і духовних цінностей, їх передачі й споживання, що склалися у суспільстві. За своїм змістом це поняття близьке до поняття «цивілізація». Спільною основою їх є відповідний зміст людської праці, яка визначається не лише як специфічна діяльність, спрямована на виробництво засобів існування людини (предметів харчування, одягу, житла, а також духовних цінностей, що споживаються), а й як першооснова, з якої формується людина, суспільство в цілому, соціальна форма розвитку матеріального буття.
Відповідними цивілізаціями були давньогрецька, давньоримська, візантійська, азіатських народів, англійська й північногерманська, інків та ін. Кожна з них має свою неповторність, унікальність та соціально-історичну особливість. При цьому особливої уваги потребує питання, пов'язане з гуманістичною спрямованістю цивілізації, з її релігійним освітленням. Розвиткові цивілізації притаманна загальна логіка суспільно-історичного прогресу людства, що відбувається у всесвітньому масштабі. В цьому аспекті розуміння цивілізації і функціонує православ’я.
Православ’я призвано пояснювати людині її місце в природі, в суспільстві, в етапах розвитку цивілізації. Сучасне штучне існування людини умовами періоду дикості, варварства веде її до деградації, до передчасного кінця її буття. Приклад племен амазонії, екваторіального пояса земної кулі показує надзвичайно низький рівень їх існування.
Перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого здійснюється шляхом глобальних за своїм змістом технологічних революцій, що спонукають якісні стрибки у розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способу її взаємодії з природою.
Перша в історії людства технологічна революція, так звана неолітична, забезпечила перехід від варварства до цивілізації. Завдяки цій революції у сільському гос¬подарстві почали широко використовуватися відповідним чином оброблені камінні знаряддя праці. Саме цим було забезпечено перехід від збиральної до виробничої й переробної економіки. Революція, про яку йдеться, відкрила аграрну (сільськогосподарську) цивілізацію, для якої основною формою багатства й, по суті, головним знаряддям виробництва стала оброблювана земля. Аграрна цивілізація, що значно прискорила розвиток суспільного виробництва, зайняла значний відрізок історії людства – 8-10 тис. років. Вона була панівною аж до середини XVIII ст.
Православність, як один з трьох напрямів розвитку християнства, з часів свого виникнення у Візантії, постійно піклується про духовність людини, яка створює цивілізацію. Це піклування постійно зростає. Якщо в Росії православність на протязі ряду століть існувала в якості державної релігії і з цього приводу була слабо орієнтована на соціальну працю серед населення то в період технотронної цивілізації люба помісна церква є повноцінна Церква, яка піклується в першу чергу про людину і чистоту християнської віри.
Промислова революція другої половини XVIII — першої третини XIX ст. поклала початок індустріальній цивілізації, що розвивається і в наш час. Ґрунтуючись на застосуванні системи машин і механізації виробничих процесів, індустріальна цивілізація зробила новий велетенський крок у подальшому зростанні продуктивної сили праці людини й забезпеченні її панування над силами природи. Вперше в історії людства створені працею людини засоби виробництва, й передусім механічні знаряддя праці, стали основною формою багатства суспільства.
Індустріальна цивілізація зумовила не лише механізацію виробничих процесів, а й якісно новий крок вперед у розвитку суспільного поділу праці, спеціалізації й кооперування виробництва. Вона розірвала натуральну структуру господарювання, що існувала протягом тисячоліть, і зробила панівною товарну форму виробництва та обігу.
Отже, товарне виробництво й ринок, економічна демократія й плюралізм власності притаманні не лише, як це вважалося до останнього часу, певному устрою суспільства, вони є невід'ємними прерогативами індустріальної цивілізації. Багато з того, що до недавнього часу економічна теорія відносила лише до цінностей окремої суспільної формації, тепер оцінюється як загальноцивілізаційне надбання.
У той же час, забезпечивши небачені до цього можливості розвитку виробничих сил і матеріального багатства суспільства, індустріальна цивілізація створила й економічні кордони власного розвитку. Таким лімітуючим порогом її подальшого прогресу є розвиток людської особистості. За умов розвитку індустріальної цивілізації вперше в історії людства основним засобом виробництва стала машина. Відповідно до цього втілена у машині минула (уречевлена) праця зайняла панівне положення над живою працею людини. Це призвело до того, що виробник перетворився у придаток машини, у частку виробничого процесу. Відповідним чином обмежувалися і обмежуються й так звані соціальні інвестиції — безпосередні вкладення капіталу у розвиток людини.
Безумовно православ’я внесло великий вклад в формування духовного світу людини в період науково-технічного прогресу. Надмірна увага до техніки знизила увагу до людини і православність своєю працею у царині духовного світу зберігала людське у людині.
Сформувалася об'єктивна суперечність між загальною логікою історичного прогресу, що вимагає підпорядкування всього виробничого процесу розвиткові людини, її потребам і здібностям, й цілями індустріального розвитку. Формою вирішення цієї суперечності стало зародження й нагромадження починаючи з середини XX ст. в межах індустріальної цивілізації нових якісних елементів постіндустріального розвитку. Особливий імпульс цьому процесу надав сучасний етап науково-технічної революції, який розпочався в кінці 1970-х — на початку 1980-х років. Цей період має ознаки нової технологічної революції і кваліфікується як перехідний: зберігаючи виробничі структури індустріальної цивілізації, він водночас знаменує собою вступ людського, суспільства у принципово нову постіндустріальну цивілізацію, технотронну цивілізацію.
Формування основ постіндустріальної цивілізації розглядається у працях американських учених Д. Белла й О. Тоффлера, японського економіста-соціолога Е. Масуди, французьких учених Ж. Ж. Серван-Шрейбера й А. Турена та ін. Розглядаючи елементи постіндустріальної цивілізації, необхідно звернути увагу, по-перше, на розвиток нової технологічної структури виробництва, яка забезпечувала б його комплексну автоматизацію. Основою цього процесу є формування замкнутих автоматизованих систем, впровадження технології, що ґрунтується на електронній автоматиці, інформатиці тощо. У кінцевому підсумку йдеться про розвиток самовідтворюваних технологічних структур.
З розвитком нових технологічних систем значення православ’я надзвичайно підвищується, постільки формується новий тип суб'єкта праці. Людина праці перестає бути безпосереднім агентом виробництва. Домінуючим типом такої праці є інтелектуальна, творча праця. Це врешті-решт знімає породжені розвитком індустріального виробництва основні форми відчуження людини, веде до перетворення багатства людської особистості в основну форму багатства суспільства.
Поле діяльності православ’я у зв’язку з цим значно розширюється, бо ідеї, що зароджуються у людей значно ускладнюються і вимагають великих затрат енергії людини по їх втіленню у технології виробництва матеріальних благ і створенню послуг, їх реалізації, їх виробничого і індивідуального споживання. Збалансування виробничої і духовної життєдіяльності людини значною мірою покладається на православ’я.
Слід ураховувати прогресуюче зменшення питомої ваги працюючого населення у промисловості й сільськогосподарському виробництві та всебічний розвиток сфери послуг. Та найбільш вагомі зміни пов'язані з всебічним розвитком інформаційного сектора суспільного виробництва, який справляє всезростаючий вплив на якісні перетворення всіх сфер життєдіяльності людини.
Якщо для індустріальної економіки, найвизначальнішими були концентрація виробництва, зростання його багатосерійності та масовості, то постіндустріальний розвиток характеризується орієнтацією виробничого процесу на задоволення індивідуальних потреб споживача, дестандартизацію, виробництво продукції малими серіями.
Зміни, що відбуваються, зумовлюють глибоку інтеграцію сфер матеріального й духовного виробництва, їх органічне поєднання у структурну цілісність; адже постіндустріальна інформативна економіка спрямована на забезпечення не тільки фізіологічних потреб людини, а й потреб більш високого порядку, які зумовлюють всебічний розвиток особи, що і є основою християнства. Православність, наряду з католицизмом і протестантизмом і забезпечують якнайвищий всебічний розвиток людини.
Розглядаючи процеси розвитку постіндустріального суспільства, треба враховувати, що багато з них ще не мають своїх остаточних характеристик. Як зазначав ще на початку 1980-х років відомий американський економіст В. Леонтьєв, нова хвиля технологічних змін, пов'язана з інформатикою, ще лише розпочинається і пік її знахо¬диться попереду чи не на З0—50 років. Це, однак, тільки збільшує значення уважного вивчення цього процесу.
Формування структурної цілісності сучасного світу характеризується посиленням ролі загальноцивілізаційних принципів розвитку. При цьому жодна з економічних структур не зникає раніше, ніж розвинуться нові продуктивні сили і нові, більш досконалі виробничі відноси¬ни. Останні ніколи не виникнуть раніше, ніж буде ство¬рено матеріальні умови для їх існування в надрах старого суспільства.
Нові наукові дані про становлення основ постіндустріальної цивілізації допомагають глибше осмислити можливості й перспективи сучасного соціально-історичного розвитку. Постіндустріальна цивілізація ставить у центр суспільно-економічної системи людину. Пряме й безпосереднє підпорядкування виробництва розвиткові людської особистості є об'єктивною основою, яка утворює відповідний базис для становлення нового постіндустріального за своїм змістом устрою. У цьому контексті соціалізація розглядається як планетарний процес, що здійснюється у різних суспільно-економічних структурах у специфічних формах. У цих нових умовах православність ураховує діяльність всіх світових релігій.
Щодо суверенної України, то, інтегрувавши у світову економіку, вона зможе активно користуватися позитивними надбаннями людської цивілізації. Йдеться про позитивне засвоєння нашим суспільством тих прогресивних надбань, що має сучасне західне суспільство. Це позбавляє нас необхідності дублювати крок за кроком шлях, що його пройшла ринкова система, і створює передумови суттєвого прискорення нашого суспільно-історичного прогресу.
Православність не стоїть осторонь цивілізаційного розвитку, вона в першу чергу ставить і вирішує ряд питань „Як змінюються місце і роль людини у процесі становлення і розвитку технотронної цивілізації?”, „Яка цільова спрямованість цивілізаційного процесу у зв’язку з еволюційним розвитком людини?”, „Який зміст основних етапів розвитку цивілізації та функціональних змін у діяльності людини?” тощо. Проповіді православних діячів церкви безумовно внесуть значний вклад в подальший цивілізаційний розвиток суспільства.
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Показувати:   
Цей форум закрито   Цю тему закрито    Форум Дніпропетровської державної фінансової академії -> Сьомі Всеукраїнські читання “ПРАВОСЛАВ’Я У СВІТОВІЙ КУЛЬТУРІ” Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі



Powered by phpBB © 2001, 2005 phpBB Group
Вы можете бесплатно создать форум на MyBB2.ru
Український переклад © 2005-2006 Сергій Новосад