Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

Форум присвячений вступу, навчанню, подіям яки відбуваються у Дніпропетровської державної фінансової академії, проведення Інтернет конференції, працевлаштуванню студентів академії, співпраці з партнерами.
 
 ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Офіційний сайт академії
Адамчук М. В.,Крачковський Б. П.РЕЛІГІЙНІ ВИЯВИ ДУХОВНОСТІ..

 
Цей форум закрито   Цю тему закрито    Форум Дніпропетровської державної фінансової академії -> Сьомі Всеукраїнські читання “ПРАВОСЛАВ’Я У СВІТОВІЙ КУЛЬТУРІ”
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
marina


   

З нами з: 28.09.09
Повідомлень: 16

ПовідомленняНаписане: вівторок листопада 03, 2009 3:56 pm    Тема повідомлення: Адамчук М. В.,Крачковський Б. П.РЕЛІГІЙНІ ВИЯВИ ДУХОВНОСТІ.. Відповісти цитуючи

Адамчук Михайло Володимирович,
Крачковський Борис Петрович,

Львівський національний аграрний університет

РЕЛІГІЙНІ ВИЯВИ ДУХОВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ


Довгий і надзвичайно болючий шлях пройшла Україна до своєї незалежності. Незлічені і трагічні її жертви викликали іноземні поневолення, криваві міжусобиці, смертельні голодомори, всеохоплюючі репресії, всепроникаючий тоталітаризм, всепоглинаючий духовний і релігійний геноцид.
Особливо жорстокою і цинічною була політика комуністичного режиму, яка спрямовувалась на знищення суб’єктивності української нації, її релігії та духовності взагалі. Наші люди позбавлялися вільно сповідувати свою віру, а Спасителя сприймати як ідеал справжньої людяності. І дивом, божим проведінням є те, що українці вистояли як нація. Головним чинником цього збереження є висока духовність українського народу, оберегом якого була православна віра. Розкриваючи головні складові частини тієї духовності відомий мислитель М. Костомаров підкреслював, що саме це є тим, що виробляє вдачу і становить єдиний образ етносу, - ступінь почуття, напрямок волі, характер розуму, погляди на громадське й духовне життя [1, 40]. Тим більше, що українському народові дісталася величезна культурна спадщина від своїх попередників.
В певній мірі національна духовність може виступати як вираження національної самосвідомості, яка дає таку визначеність духовного світу, що характеризується осмисленням народом своїх інтересів і цілей, своєї окресленості в історичній і культурній різноманітності різних народів. Адже кожній нації характерні свої специфічні ознаки, які виокремлюються у її культурі, традиціях і образах, у мові, моралі, поведінці та в особливостях психіки.
Складним є співвідношення релігії і нації тому, що вони відносяться до різних сфер суспільного життя – духовної і соціальної. Треба відмітити, що вплив релігій на національну духовність є досить складним і суперечливим, тому його можна сприймати в контексті тієї культури того чи іншого етносу.
Стосовно особливостей національної духовності українського народу, то через ряд обставин свого національного буття і складних історичних ситуацій, він завжди був одним із найбільш релігійних народів. Ця релігійна свідомість українців є наслідком різних впливів на їх духовний світ. І, до певної міри, на свідомість людини впливають краса природи її краєвиди та ландшафти. Такий вплив на людину також відіграє важливу роль в утвердженні релігійності. Цей геопсихічний чинник відобразився на світорозумінні і світосприйманні нашого народу в різних районах України.
Відома глибока емоційність українця, що йде від зацікавленого, сердечного ставлення до природи рідного краю, до землі – лагідної, доброї, щедрої, родючої, породжує світ буття, точніше – є й світ мого буття. Рідна природа, свій край, рідна земля – не абстрактні поняття для українця, а Батьківщина, ненька – Україна, що переживається глибокими почуттями. В ній радощі й печалі кожного, доля, існування, воля.
М. Костомаров писав: “Дивлячись на красу природи, українець думає про її творця. А оскільки краса стала і постійна, то це породжує відчуття Божої всеприсутності [1, 40].
Звертаючись до минулого, треба відмітити, що українській нації була властива селянськість, а виразником настроїв народу виступали священики. Це були найбільш освічені представники серед селянства. Поважаючи їх з освіченість, глибокі знання, селянські трударі схилялися перед священством в надії на посередництво між Богом і людьми. Таким чином віруючий селянин надіявся одержати життєві блага, включаючи релігійну віру як значимий чинник в його житті.
Релігійній вірі відводилося особливе місце серед усіх святощів і старанно оберігалася як етноконфесійна традиція. Селянське життя українця, не маючи надто широких громадських масштабів, формувало у нього здібність інтроспекції, тобто своєрідне занурення у свій власний духовний світ. Певною мірою воно нагадувало анабіотичний стан – відхід у звужену натуральну спільність, всіляко ізольовану від широких соціальних, зокрема й національних, потягів і рухів, метою якої є якесь очікування, збереження vita minima. Саме на цій побутовій основі в українця формувалися такі риси характеру як невпевненість, замкнутість вдачі, звуження зовнішньої життєвої експансії, інтроверсне зосередження, що було сприятливим ґрунтом для сприйняття і постійного відтворення ідеї Спасителя, байдужості до конфесійних відмінностей, церковно-релігійних рухів, які охоплювали головним чином верхівки конфесій [3, 55].
Упродовж віків і до сьогоднішнього дня українці є хліборобською нацією. Зрозуміло, що постійний зв’язок із землею відобразився на духовності народу. Поклоніння тим чинникам, від яких залежав майбутній урожай, стало основою світобачення селянина. І серед вихідних стихій світобудови – землі, неба, води, повітря і вогню, перевага залишалася за землею, ґрунтом. Тут в землеробській праці важливе місце займає сівба, як важливе дійство у аграрному календарі. І, мабуть, ще із часів трипільської культури і до сьогоднішнього дня кожного року в селах маленькі посівальники на Старий Новий рік ходять від хати до хати з побажаннями: “Сійся, родися жито, пшениця! На щастя, на здоров’я! І щоб на цей новий рік вродило краще ніж вторік!” Певно, ні один народ світу не має стільки обрядів, пов’язаних з хлібом, як українці. В цілому наш аграрний календар розкриває землеробський тип та національний характер нашого народу. Православна церква своєю обрядовістю підтримує аграрний цикл, освячує дари Землі і тим самим посилює побожне ставлення до хліборобства.
Цікавим є зміст українських колядок і щедрівок, в яких підноситься становище господаря і його сім’ї, їх думки про добрий урожай, приплід худоби тощо, що дає радість і злагоду в родині. Щорічна повторюваність природних процесів та чітка розподіленість циклу життєдіяльності вплинули на формування у селянина таких рис – поміркованість та повільність. Періодичність природних циклів стала основою цілої системи свят, обрядів, звичаїв і прикмет, які охоплюють усі сфери життя. Саме через них наші краяни виражали свою релігійність. Тим більше, що все це емоційно підсилювалося православною вірою.
Відомий український етнограф Ф. Колеса в зв’язку з цим зауважував, що “із зимовим і літнім поворотом сонця, весняним оживленням природи та осіннім її завмиранням в’язався в українців річний круг празників і обрядів, які мали за мету – магічними заходами впливати на явища й сили природи, щоб таким чином пособляти рільному господарству, плеканню худоби, бджіл і т. ін. Пережитки цих магічних культів змішані з християнськими обрядами й пов’язані з християнськими святами, укладаються в календарний круг, у якому важне місце займають також сезони (часи) весіль та поминання померлих [2, 169].
Ще однією особливістю релігійного вияву духовності українського селянина є відгомін матріархату як в сім’ї так і в національних особливостях. Домінуючим в сім’ї є статус української жінки-господині. Історично склалося так, що в умовах буття українства чоловіки часто виключалися із господарської і побутової сторін існування сім’ї. Жінки виховували дітей, доглядали старих і хворих та вели домашнє господарство. І не дивно, що через це в Україні утвердився культ Богородиці. Існує чимало переказів про з’явлення Діви Марії в Україні. Із покоління до покоління передається переказ про появу Божої Матері у 1575 р. над Почаївською Свято-Успенською лаврою, яка охоронила захисників обителі від нападу татар. Сьогодні половина церков і монастирів носить ім’я Богородиці, Святої Покрови тощо. В Україні Мати Божа вшановується як володарка всіх християнських душ [3, 58].
Возвеличення жінки-матері яскраво проявляється і в обрядах. Тут їй належить переважаюча роль. Наприклад на весіллі молодих виряджає до церкви мама, вона також зустрічає повінчаних. Їй належить вести на посад і першою поздоровляти молодят. Таке саме домінування хресної мами є при хрещенні немовлят. Для українця після одруження жінка стає дружиною, порадницею і оберегом сім’ї. В цьому полягає особливість возвеличування жінки-матері, сім’я розуміється як надприродна санкціонована співдружність [3, 58].
Треба відмітити, ще досить значну роль релігійного чинника у розвитку національної духовності українського народу. Найбільш загальні риси релігійності нашого народу насамперед виражається в підсвідомій вірі в існування чогось надприродного, у Божу всеприсутність. Ця релігійність є виявом особливої прихильності до його рідної землі і обожнення її через розмежування функцій покровительства між різними святими, вшанування окремих місцевостей урочищ тощо.
Однією із характерних рис релігійності наших людей є обрядовірство. Сутність якого полягає в неглибокому знанні християнського відновлення і одночасно в прагненні обрядів, які розглядаються як самодостатні для їх релігійності. Дотримання традицій і обрядів та участь у відзначенні календарних свят, а їх розуміння як вираження причетності до свого національного культурного творення.
Релігійність українського народу завжди визначалась через душевні переживання, кордоцентризм. Відомий філософ П.Юркевич, оцінюючи світоглядні основи людини, підкреслював, що в її житті основну роль – мотиваційну й рушійну, відіграють не розумово-раціональні чинники, скоріше сили емоцій, почуттів і, власне, сила людського серця. Мислитель писав: “Основа релігійної свідомості людського роду лежить у серці людини. Релігія є щось стороннє для його духовної природи, вона утворена на природному ґрунті” [3, 149], ця кордоцентрична релігійність не зачіпає якість вищі богословські положення, її властиве в першу чергу чуттєво-релігійне ставлення до життя, пошуків життєвої Правди.
Отже, всі відчайдушні спроби чужорідних режимів насильницького переродження людей за зловісними рецептами їх адептів були приречені. Не спромоглися вони досягти і відчутних результатів на шляху безжалісного переслідування і знищування релігії, національних традицій, національної культури, тобто всього того, що формує духовність особистості й народу. Саме релігійні вияви національної духовності українського народу, що базувались на таких первнях в душі людини, які неможливо ні змінити, а тим паче викорінити. Бо людська душа завжди спонукатиме довіри в Бога, Спасителя, а віра найбільше скріплює сили душі. Особливо це стосується нинішніх найтяжчих життєвих ситуацій, обумовлених катастрофічною кризою для нашого народу.



Використана література

1. Исторические исследования Николая Костомарова: В 2-х Т. – СПб., 1883. – Т.4.
2. Колеса Ф. Українська усна словесність. – Львів, 1938.
3. Релігія в духовному житті українського народу. – К., 1994.
4. Чижевський Д. Нариси з історії філософії в Україні. – Прага, 1931.
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Показувати:   
Цей форум закрито   Цю тему закрито    Форум Дніпропетровської державної фінансової академії -> Сьомі Всеукраїнські читання “ПРАВОСЛАВ’Я У СВІТОВІЙ КУЛЬТУРІ” Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі



Powered by phpBB © 2001, 2005 phpBB Group
Вы можете бесплатно создать форум на MyBB2.ru
Український переклад © 2005-2006 Сергій Новосад