Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція 1]

РЕГІОНАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ

Альхімович О. С., аспірантка
Дніпропетровська державна фінансова академія
alhen-a@yandex.ru


Зростання економіки та процеси модернізації, що відбулися в Україні, супроводжуються зростанням нерівності в розподілі результатів економічної діяльності.
Зниження реальних доходів і зростання їхньої диференціації – це дві основні тенденції у зміні рівня життя громадян за роки незалежності. Значна частина населення опинилася за межею бідності або малозабезпеченості, що обумовлює соціально-економічну нестабільність у суспільстві. Процеси соціальної диференціації спостерігаються в усіх трансформаційних економіках. Однак, в Україні, поряд з Росією, ступінь доходної нерівності не має аналогів серед східноєвропейських країн, що здійснюють економічні реформи. Проблема ускладнюється тим, що сформована в Україні економічна система не містить ніяких вбудованих механізмів перерозподілу доходів у національному масштабі.
Регіональні розходження в Україні досить специфічні й не мають аналогів у світі. Причини диференціації регіонів за будь-яких соціально-економічних критеріїв, з одного боку, мають історичне коріння, пов'язані зі специфікою розміщення виробництва на території країни, а з іншого боку, – зумовлені різними темпами економічної реформи. Розподіл регіонів має значну асиметрію: вищий за загальноукраїнський рівень заробітної плати мають 9 регіонів, нижчий - в 2 рази більше - 18 регіонів. Найменш розвинені регіони це ті, що мають аграрну спеціалізацію. Групу регіонів з високими доходами становлять Донецький, Дніпропетровський, Запорізький регіони. Це, насамперед регіони, в економічній структурі яких домінують галузі, що випускають продукцію експортного призначення, а також великі мегаполіси з розвиненим вторинним сектором економіки. Групу територій з найнижчими доходами становлять Тернопільська, Волинська, Херсонська, Чернівецька області.
Сучасна статистична наука володіє певними підходами та системою показників, що дозволяють здійснити оцінку просторової диференціації рівня життя населення України. Це грошові доходи населення (в тому числі заробітна плата), показники реального споживання, забезпеченості житлом, зайнятості, здоров'я, демографічні показники та інші.
Наявність значної регіональної варіації окремих соціально-економічних показників обумовлює необхідність адаптації державної соціальної політики на рівні регіонів. Але врахування регіональної специфіки можливе лише за умови комплексного аналізу досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, оцінки його сучасних та прогнозу подальших тенденцій в кожній області.
Дослідження основних форм та видів диференціації заробітної плати на сучасному етапі розкриває дві особливості, які вказують на непродуктивність зайнятості та недосконалість вітчизняних ринків праці, – надмірність диференціації та її економічну необґрунтованість. Внаслідок цього основна маса працюючих одержує доходи на рівні нижче середнього.
Всі диспропорції, що сьогодні існують, зумовлюють необхідність активної ролі держави в регулюванні оплати праці та доходів населення, тільки держава може забезпечити справедливе й суспільно прийнятний розподіл в умовах ринкової економіки.
З огляду на те, що існуюча диференціація не може розглядатися тільки як наслідок економічних процесів, зусилля щодо її зниження повинні бути одночасно спрямовані на усунення економічних, інституціональних і політичних причин.

Список літератури

1. Данилишин Б.М., Олійник Я.Б., Нудельман В.І., Романюк С.А., Філіпенко А.С., Балабанов В.Г., Олещенко В.І. Актуальні проблеми регіональної політики в Україні та шляхи їх розв’язання. // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Т. 1. - с.14-15.
2. Пищуліна О. М. Диференціація населення за рівнем доходу та ефективність інституційної організації механізмів його перерозподілу в Україні // Стратегічні пріоритети, № 2 (3), 2007 р.
3. Стеченко Д.М. «Управління регіональним розвитком»: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2000.