Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція 1]

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Головко В.В., викладач
Дніпропетровська державна фінансова академія

Основні тенденції у розвитку депозитарної системи України дзеркально відображують загально економічні тенденції в України. Українська депозитарна система складається з двох рівнів, причому у діяльності реєстраторів (нижчий рівень) найближчим часом відбудуться значні зміни. Це пов’язано перш за все з веденням у дію Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», згідно до якого акції товариства повинні існувати виключно в бездокументарній формі (ця норма закону набирає чинності через два роки з дня опублікування Закону - з вересня 2010 року), тобто ведення реєстрів власників акцій (перереєстрація права власності на акції, підготовка реєстрів власників цінних паперів, у тому числі й тих на підставі яких проводяться загальні збори акціонерів тощо) з вересня 2010 року переходить до виключної компетентеції інших прямих учасників депозитарної системи: зберігачів та дипозитаріїв. Тут необхідно зупинитися на функціональних та організаційних особливостях ведення системи реєстрів реєстраторами та їх щасливими конкурентами (зберігачами та депозитаріями).
Реєстратор здійснює ведення системи реєстру іменних цінних паперів, що випущені/мають обіг у документарній формі. Наглядова рада емітента акцій приймає рішення про передачу системи реєстру реєстратору (до 2008 року обрання реєстратора було виключною компетенцією загальних зборів акціонерів емітента). Реєстратор у емітента акцій може бути лише один, що зрозуміло, тому що саме реєстратор надає реєстр власників іменних цінних паперів, на підставі якого здійснюється реєстрація учасників загальних зборів, тобто на підставі якого акціонери фактично набувають права приймати участь у загальних зборах та приймати рішення.
Слід зазначити, що суб’єктів підприємницької діяльності, для яких здійснення реєстраторської діяльності щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є основною діяльністю , було досить багато, тобто на ринку реєстраторських послуг існувала конкуренція і емітент, який стикнувся з недобросовісною поведінкою реєстратора міг за допомогою існуючих законодавчих механізмів позбавити останнього доступу до інформації з системи реєстру.
Що ж очікує нас після вересня 2010 року? А очікує нас монополізація права доступу до інформації з системи реєстру представниками великих олігархічних структур.
Це пояснюється особливостями обліку права власності на іменні цінні папери що випущенні / мають обіг у бездокументарній формі зберігачами та участь у цьому процесі дуже обмеженої кількості депозитаріїв. Згідно до «Положення про депозитарну діяльність», затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 р. №999:«…У разі розміщення акцій при створенні акціонерного товариства засновники повинні до реєстрації випуску акцій мати відкриті рахунки у цінних паперах у обраних ними зберігачів. Особи, які придбавають цінні папери, повинні до укладання договору щодо придбання цінних паперів мати відкриті рахунки в цінних паперах в обраних ними зберігачів». Це свідчить про те, що акції одного емітента, випущенні у бездокументарній формі, або ті що були знерухомленні обліковуються у різних зберігачів. Тобто жодний із зберігачів не може забезпечити складання загального реєстру.
Згідно до вищезазначеного положення, за цінними паперами, розміщеними в бездокументарній формі, депозитарієм, в якому зберігається глобальний сертифікат випуску цінних паперів, складається зведений обліковий реєстр у випадках, передбаченних діючим законодавством. Тобто, такий депозитарій збирає інформацію щодо власників іменних цінних паперів у всіх зберігачів, що обліковують право власності на акції відповідного емітента.
На перший погляд нічого незвичайного у такому вирішенні питання не має, однак Українські реалії вносять свої корективи, а саме: станом на 12 жовтня 2009 року в Україні існує лише один повноцінно діючий депозитарій (ВАТ«Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»), що був утворений у 2008 році та який станом саме на 12.10.2009р. закінчив поглинання депозитарію «Міжрегіональний фондовий союз». Відповідно, вся інформація щодо власників акцій, що випущені та будуть випущенні в Україні буде сконцентрована у одній фінансовій установі. (Згідно до Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» депозитарій - це юридична особа, яка створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність, а зберігач - це комерційний банк або торговець цінними паперами, що отримали відповідну ліцензію ДКЦПФР). Приблизний склад акціонерів зазначеного депозитарію можна уявити собі, якщо прочитати «Відкритий лист акціонерів ВАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" та ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз" щодо ситуації, яка сталась навколо створення об’єднаного депозитарію»
При розгляді зазначеної ситуації виникає відчуття того, що ведеться боротьба за монольний доступ до конфедеційної інформації, і інтереси держави залишаються далеко за бортом. Не зовсім зрозула роль у цьому процесі такої установи як Національний депозитарій України (86% статутного капіталу якого належить державі). Крім того, виникає питання чи може в такій країні існувати (виживати) середній клас, чи це країна в якій фактичним правом на будь-що користуються окремі олігархічні структури. Решта ж зобов´язана лише їх обслуговувати. Звичайно, депозитарна система повинна змінюватися і відповідати реаліям сьогодення, та чи зазначенні зміни в депозитарній системі та в законодавстві про цінні папери здійснюються з цією метою? Чи принципово, щоб акції усих акціонерних товариств мали обіг виключно у бездокументарній формі? (М´яко кажучи, не всі вони є дієвими спекулятивними інструментами, а якщо так, то навіщо ж робити бездокументарну форму обов´язковою?).