Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція 1]

МІСЦЕ ТА РОЛЬ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ВЗАЄМОВІДНОСИН «ВЛАДА – СУСПІЛЬСТВО»

Каховська О.В., к.е.н.
ДРІДУ НАДУ при Президентові України
elenakdn@rambler.ru


Місцеве самоврядування є одним з найпотужніших інститутів демократичної форми державного устрою, однією з форм народовладдя, що дає можливість місцевим співтовариствам самостійно і під свою відповідальність вирішувати певне коло питань, яке стосується загальних інтересів членів даного співтовариства в межах і в порядку, встановлених законами, що діють. Світовий досвід ХХ ст. свідчить, що надмірна централізація державної влади, що не враховує місцевих умов, не володіючи гнучкістю, динамічністю і, відповідно, здатністю оперативно реагувати на проблеми, що виникають на місцях, не здатна в належній мірі враховувати різноманіття природно-географічних, соціально-економічних, етнонаціональних, конфесійних і інших факторів [2, с. 46]. Тож вирішення цієї проблеми полягає в децентралізації державної влади, наданні органам місцевого самоврядування максимально можливих владних повноважень, при цьому за центром залишаються ті повноваження і прерогативи, які необхідні для вирішення проблем загальнодержавного, а за суб'єктами – регіонального масштабу і значення. Добре знайомі зі станом справ у відповідних територіальних одиницях органи місцевого самоврядування здатні ефективніше, ніж центральні владні структури, вирішувати ті або інші локальні проблеми, оперативно реагувати на непередбачувані ситуації. Володіючи самостійністю, органи місцевого самоврядування мають більше можливостей для експериментів і нововведень. Однак і досі не здійснено раціонального перерозподілу повноважень і відповідальності між місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування. З іншого боку і громадяни пасивні у своєму волевиявленні та захисті своїх соціальних та економічних інтересів у межах закону.
Треба усвідомлювати, що місцеві проблеми не можуть існувати ізольовано від загальнодержавних проблем, органи обох рівнів (державного та місцевого) виконують двоєдине завдання – з одного боку, розробляють пропозиції і вирішують проблеми, що мають життєво важливе значення для населення даної місцевості, з іншого боку, вирішують проблеми загальнодержавного плану, що виникають на місцевому рівні. Тож можна стверджувати, що вони є частиною єдиної державно-політичної системи і одночасно найважливішим інститутом цивільного суспільства, що пов'язує його із структурами державної влади [2, с. 48].
Муніципальні утворення повинні зайняти важливе місце в політичній системі. І одним з першочергових кроків до цього є розвиток міжмуніципальної співпраці і участь суспільних інститутів у відстоюванні власне муніципальних інтересів. Однак перешкодою на шляху до плідної співпраці є те, що органи місцевого самоврядування не завжди виявляють зацікавленість в співпраці з населенням щодо вирішення питань місцевого значення. Низький рівень інформованості громадян про діяльність органів місцевої самоврядності зайвий раз свідчить про те, що останні не керуються в своїй діяльності декларованим принципом відвертості і гласності [1, с. 53]. Вкрай необхідно основні зусилля в діяльності муніципальної влади направити на створення ефективних механізмів взаємодії органів місцевого самоврядування з населенням. Участь суспільства в лобіюванні муніципальних інтересів можлива лише через розвиток суспільної активності у вирішенні питань місцевого значення.
Виходячи з вищезазначеного, проблемою становлення місцевого самоврядування є низький рівень безпосередньої участі громадян в місцевому самоврядуванні що наочно демонструє проблему відчудження між владою і суспільством. Налагодити ефективну взаємодію органів місцевого самоврядування з населенням можливо через інститути цивільного суспільства, органи територіального суспільного самоврядування. Необхідно створити умови для того, щоб місцеве самоврядування стало тією інституцією яка дійсно згуртує державну владу і суспільство. І будучи інститутом, що забезпечує взаємодію влади і суспільства, місцеве самоврядування перш за все повинно узгоджувати суперечливі суспільні інтереси, з одного боку, і забезпечувати порядок в суспільстві при врахуванні інтересів різних соціальних груп, – з іншого. Місцеве самоврядування повинно стати тією ланкою яка поєднує розрізнені і суперечливі інтереси в суспільстві з єдиним державним інтересом.

Список використаних джерел
1. Бутитова , Д. Местное самоуправление в системе взаимодействия власти и общества / Д. Бутитова // Влада. – 2009. –
№ 4. – С. 51 – 53.
2. Шамхалов , М. Взаимосвязь государственной власти і местного самоуправления / М. Шамхалов // Влада. – 2009. – № 4. – С. 46 – 50.