Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція №6]

ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗА СПРАВЕДЛИВОЮ ВАРТІСТЮ

Стрибуль О.В., ст.викл.,
Академія муніципального управління


Вступ. Найголовнішим моментом при формуванні амортизаційної політики є встановлення вихідної оцінки основних засобів. Адже розмір амортизаційних відрахувань буде різним в залежності від того, нараховуються вони з первісної, справедливої чи іншої вартості основних засобів.
На жаль, сьогодні відсутні методичні основи обґрунтованого визначення багатьох видів вартості. Розглянемо існуючі протиріччя та неурегульованість в питаннях визначення справедливої вартості основних засобів.
Результати дослідження. Найбільш розвинені системи бухгалтерського обліку, МСБО та US GAAP орієнтовані на широке застосування оцінки активів саме за справедливою вартістю. Проте на практиці використання справедливої вартості викликає певні труднощі, оскільки МСБО та П(С)БО містять лише загальні орієнтири щодо справедливої вартості. Тому використання оцінки за справедливою вартістю по різному сприймається як у розвинених країнах так і країнах з перехідною економікою.
На нашу думку, різне тлумачення і розуміння поняття «справедлива вартість» викликане відсутністю єдиної чіткої класифікації оцінок, які застосовуються в бухгалтерському обліку та різноманітністю видів оцінок, які передбачені МСБО.
Згідно п. 6 МСБО 16 справедлива вартість відображає суму, за якою актив можна обміняти між обізнаними та зацікавленими покупцями та продавцями ринку [1, с. 356]. П. 30 та 31 роз’ясняє, що справедливою вартістю землі та споруд являється їхня ринкова вартість, яку визначають професійні оцінювачі за результатами експертизи. В Україні аналогічні положення викладені в додатку до П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств».
Для практичного застосування таке визначення не достатньо конкретне і позбавлено змісту щодо уявлення про вартість основних засобів. І хоча наміри розробників П(С)БО спрямовані на забезпечення достовірної та об’єктивної оцінки основних засобів, але скористатися цим методом оцінки в обліковій практиці досить важко. Уже в самому твердженні, що справедлива вартість – це ринкова вартість, прослідковується методологічна неточність, що пояснюється особливостями ціноутворення в ринковій сфері.
На думку Гудзинського О., Кірейцева Г., Савчука В. „за умови функціонування кризової економіки України та недостатньо розвиненого антимонопольного законодавства і функціонуючих антимонопольних структур примусове законодавче введення терміна „справедлива вартість” означатиме не що інше, як глум над науковою свідомістю. Таке введення та використання цього терміна нікого нічим не озброює” [2, с. 19].
Звичайно, у визначенні, наведеному в П(С)БО, йдеться про сучасну ринкову вартість, але ж її не можна називати „справедливою”. Оскільки згідно давно відомого положення „справедлива ціна товарів та справжні відносини між ними встановлюються тільки конкуренцією”[3, с.286]. І якщо ринок не працює у подібному режимі, то ніяка його підтримка, навіть з боку дипломованих оцінювачів, не дає підстав називати ціни, що встановлюються на ньому справедливими.
Специфіка монопольної конкуренції, олігополії (ситуації, коли доступ на ринок утруднено, а контроль над цінами визначається взаємозалежністю підприємств) та чистої монополії не дозволяє вважати їх справедливим. Ринки товарів, які можуть застосовуватися як засоби праці, як правило, належать до вказаного типу.
Справедлива вартість – це ідеал, якого необхідно прагнути. Тому згадування її в МСБО мабуть виправдане, хоча при цьому необхідно зробити деякі роз’яснення. Необґрунтоване ототожнення справедливої вартості з ринковою дало неправильні орієнтири розробникам національних стандартів. В нашій країні чиста конкуренція для більшості груп товарів ще довго буде сприйматися як наукова фантастика. Тому включення до П(С)БО поняття «справедлива вартість» нагадує звичайну примху моди.
Висновки. Проаналізувавши проблеми, що виникають в процесі оцінки за справедливою вартістю, можна зазначити, що використання поняття «справедлива вартість» в П(С)БО необґрунтоване, оскільки ринкові ціни не можна назвати справедливими, так як вони не можуть бути одночасно справедливими для двох учасників ринку – продавця і покупця.

Використана література:
1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000: Повний текст Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та тлумачень ПКТ станом на 1 січня 2000 року /[пер. з англ. за ред. Голова С.Ф.]. – К.: ФПБАУ, 2000. – С. 356.
2. Гудзинський О., Кірейцев Г., Савчук В. Амортизація в оновленні основних засобів праці/ О.Д.Гудзинський, Г.Г. Кірейцев, В.К.Савчук // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2004. - №7. – С. 16-20.
3. Монтескье Ш.Л. О духе законов/ Ш.Л.Монтескье. – М., 1999. – С.286.