Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

РИНКОВИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Пікуліна Н.Ю., к.е.н., доцент
Дніпропетровська державна фінансова академія



У сучасних економічних умовах у всьому світі та на Україні зокрема питання ефективності функціонування виробничих підприємств, оптимізація їх діяльності та утримання конкурентних переваг на ринку набувають особливої актуальності. Однією із основних характеристик економіки країни в сучасних умовах господарювання є її потенціал. Значущу роль у господарському потенціалі країни займає потенціал окремого підприємства. Саме на підприємстві складаються виробничі відносини, створюється дохід, який є джерелом формування національного доходу всієї держави. Розвиток економіки України, її трансформація на ринкових засадах вимагає від суб’єктів господарювання компетентних дій щодо управління їх діяльністю. Сукупність здатностей і можливостей, які визначають характеристики розвитку промислових підприємств, є їхнім потенціалом [1].
Невід’ємною частиною потенціалу підприємства є виробничий потенціал. Щодо визначення терміну виробничий потенціал підприємства серед вітчизняних дослідників досі не існує єдиної думки. Аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що науковці до тлумачення поняття виробничий потенціал застосовують різні підходи: ресурсний, структурний, цільовий, управлінський, інноваційний, інформаційний.
У вітчизняній економічній літературі пріоритет надається ресурсній концепції визначення виробничого потенціалу, як сукупності виробничих ресурсів, які в процесі виробництва набувають форми факторів виробництва і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, розв’язання певної задачі або реалізації місії діяльності підприємства . Це узагальнена класична позиція ресурсного підходу до трактування науковою думкою терміну «виробничий потенціал», яку поділяють провідні вітчизняні науковці: Анчишкін О.І., Абалкін Л.І., Архангельський В.М., Репіна І.М., Олексюк О.І., Краснокуцька Н.С., Мец В.О., Лапін Є.В., Чумаченко М.Г. Такий підхід дозволяє систематизувати всі аспекти ресурсного забезпечення підприємства та визначити взаємозв’язки між ресурсами [2].
Однак, на нашу думку, у сучасних умовах розвитку економіки держави ресурсний підхід до визначення сутності виробничого потенціалу підприємства є дещо обмежений, тому, що наявні ресурси підприємства є лише факторами, необхідними для здійснення виробничої діяльності. Таким чином, виникає необхідність враховувати реальні ринкові ситуації, вимоги і потреби споживачів продукції з метою реалізації місії підприємства. Це становище сприяє актуалізації досліджень західних вчених (Скіннер, Хейс, Колесников, Прахалад, Хамель), які розглядають виробничий аспект діяльності підприємства на основі компромісної виробничої моделі – Trade-off model [3]. Таке тлумачення поняття «виробничий потенціал» передбачає урахування слабких та сильних сторін підприємства, створюючи такий взаємозв’язок сукупних рішень у ключових сферах для досягнення результатів операційної діяльності, який орієнтується на конкретні експлуатаційні характеристики і результати, тобто наголос робиться на необхідність встановлення пріоритетних потенційних можливостей підприємства, що призводить до високого рівня задоволення споживачів продукцією, підвищує лояльність клієнтів до неї і створює стійкі конкурентні переваги на ринку. Отже, використання такого підходу до розгляду виробничого потенціалу видається більш виправданим в сучасних умовах господарювання через врахування ринкових умов і завдання досягнення конкурентних стійких переваг [4].
Підхід, що характеризує конкурентну стратегію підприємства, щодо залучення та використання факторів виробництва з урахуванням прямих конкурентних переваг запропоновано визначити як клієнтоорієнтованим. Такої думки дотримуються вчені Смерічевський С., Татарінов А., які вважають, що клієнтоорієнтований підхід відкриває для підприємства нові можливості для досягнення максимального ефекту в аспекті задоволення споживачів і клієнтів [3].
Враховуючи засади клієнтоорієнтованого підходу, виробничий потенціал пропонується визначити, як сукупність ресурсів підприємства і комплексу можливостей, щодо їх використання для виготовлення продукції необхідної кількості згідно з вимогами до якості та часу появи на ринку з метою максимального задоволення потреб та вимог клієнтів та споживачів.
Оцінка виробничого потенціалу, має бути ефективною і нести результати, які є підґрунтям для прийняття оптимальних управлінських рішень, щодо формування і організації рівня виробничого потенціалу, використання якого забезпечило б досягнення стратегічних цілей виробничої системи.

Література:
1. Краснокуцька Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінки: навч. посіб. / Н.С. Краснокутьська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с. 2. Іщук С. Концептуальні засади формування та розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств / С. Іщук // Регіональна економіка. – 2005. - № 3. – с. 48-56. 3. Смерічевський С.Ф. Розвиток потенціалу підприємства за рахунок побудови системи управління діяльністю клієнтів / С.Ф. Смерічевський, А.В. Татарінов // Економіка та держава. – 2007. – №9. – С. 17–19. 4. Corbetty L.M. Key manufacturing capability elements and business performance / L.M. Corbette, G.S. Claridgey // International J. of Production Research. – 2002. – 40, N 1. – P. 109–131.