Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОГРАМ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Олійник Л.Ш., старший викладач
Дніпропетровська державна фінансова академія
e-mail: argentum@email.ua


Орієнтуючись на досвід європейських країн у підходах до регіонального розвитку, подальше реформування економіки нашої країни спрямоване на посилення ролі регіонів та органів влади в регіонах у власному стратегічному плануванні та власному розвитку. «Зважаючи на це, слід зазначити, що дослідження малого бізнесу та розробка ефективних чинників сприяння його розвитку поступово переходить з площини загальнодержавного в площину регіонального регулювання [1, С. 66].
Розробляючи стратегії розвитку регіонів, в тому числі розвитку малого та середнього бізнесу, їх автори намічають стратегічні цілі, визначають сфери реалізації проектів, беручи до уваги особливості міста (району) області у процесі вибору пріоритетів розвитку підприємницької діяльності, надають перевагу тим напрямкам господарювання, які сприяють вирішенню першочергових завдань муніципального господарства. Проте багато хто з них досі розглядає малий бізнес як крок демократизації суспільства, а не виживання людей, які займаються малим бізнесом, щоб забезпечити себе і своє життя. Нажаль сьогодні з цим можна посперечатись. Згідно з даними Міжнародної організації праці, середньорічний рівень безробіття в Україні в 2013 році склав близько 7,5%. Причому жінкам складніше знайти роботу, ніж чоловікам. Близько 3 млн. українців постійно працюють в Європі і Росії, а ще 2 млн. наших громадян виїжджають за кордон на сезонні роботи [2]. Цілком зрозуміло, що серед них переважають чоловіки, оскільки жінці значно важче відірватись від сім’ї та дітей. Таке становище на ринку праці призводить до скорочення чисельності працездатного населення чоловічої статі. Державна служба статистики України наводить дані, згідно з якими в центрах зайнятості за дев'ять місяців 2013 жінок зареєстровано майже в два рази більше, ніж чоловіків: 422, 1 тис. проти 241 тис. З-за відсутності роботи більшість з них змушені боротися за виживання, поповнюючи ряди дрібних торговців.
У матеріалах дослідження соціально-економічного стану Дніпропетровської області для цілей формування проекту стратегії її розвитку на період до 2020 року (далі Стратегія) відмічено, що чисельність економічно активного населення , зокрема чоловічої статі, постійно скорочується під впливом різних чинників як-то природного приросту населення, сальдо міграції тощо. До них сьогодні можна додати ще ряд причин, пов’язаних із подіями на сході країни. Таким чином «жіноче населення в області переважає, а робочих місць для цієї категорії не вистачає» [3, С. 17]. Серед слабких сторін чинників розвитку області у Стратегії виділені: незначна частка малого та середнього бізнесу в структурі економіки області, брак інфраструктури підтримки малого та середнього бізнесу та брак робочих місць для жінок у більшості населених пунктів [3, С. 21].
Можна із впевненістю сказати, що проблема працевлаштування жінок і надалі буде загострюватись. Наслідки заходів з реформування систем охорони здоров’я і освіти , де серед працюючих переважно жінки, можна передбачити вже сьогодні. Реалізація заходів із реформування державного управління, скасування обмеження у тривалості відпусток без збереження заробітної плати та надання права встановлювати режим роботи на умовах неповного робочого часу, скорочення чисельності працівників адміністративно-управлінського персоналу підприємств державного сектору економіки на 20 відсотків призведе до ще більшої кількості жінок, які потребуватимуть роботи [4]. Якщо припустити, що значна їх кількість є годувальниками у сім’ях, проблема може набути регіональної трагедії.
У проекті стратегії розвитку Дніпропетровської області на період до 2020 року її мета висловлена чи не найзрозумілішою кожному пересічному громадянину, мовою: «Стратегія ставить перед собою амбітну, та важливу для усіх людей мету – примножити економічне багатство області та конвертувати його у комфортні та безпечні умови проживання її мешканців» [3, С 6]. В цих умовах «регіональні програми розвитку малого підприємництва , які є важливими інструментами реалізації державної політики розвитку малого бізнесу, активної регіональної політики, політики зайнятості населення та інвестиційної стратегії держави стають одним з найважливіших компонентів державного управління економікою України [1, С. 67]. Тому, на нашу думку, одним з пріоритетних завдань регіональної програми розвитку області мають бути розроблені заходи щодо створення умов для працевлаштування безробітних, і в першу чергу - жінок. У вирішенні цієї проблеми суттєву роль могло б відіграти масове залучення жінок до створення власної справи. Це, на нашу думку, і було б одним із напрямків реалізації принципу субсидіарності - одного з основних принципів, покладених в основу розробки Стратегії.
Принцип передбачає визначення стратегічних заходів, починаючи з найнижчого рівня (на основі потреб місцевих громад), із використанням ресурсів регіонального розвитку [5, С. 118]. Для досягнення операційної цілі щодо диверсифікації економіки монопрофільних міст, Стратегією визначені і сфери реалізації проектів в цьому напрямку. Серед них: створення Центрів підтримки бізнесу, у т ч. для жінок-підприємниць, стимулювання створення підприємств з робочими місцями для жінок. Не менш важливу роль у вирішенні цієї проблеми має бути досягнення операційної цілі відносно розвитку людського капіталу, що «є прямою соціальною інвестицією, яка забезпечує розвиток та збереження населення, демонструє цінність кожного мешканця області для створення спільного добробуту» [2].
В інформаційно-комунікативному просторі достатньо безоплатного доступу до навчального матеріалу щодо реєстрації власного бізнесу, придбання ліцензій і патентів, обліку доходів і витрат, подання податкової звітності. Натомість навчальний матеріал або консультації, які б допомагали супроводжувати бізнес, розвивати його, а саме із: проведення маркетингових досліджень, застосування сучасних фінансових інструментів, проведення кон’юнктурного аналізу, освоєння новітніх технологій тощо надається як правило, тільки приватними спеціалізованими структурами за великі гроші.
Зважаючи на складну економічну і демографічну ситуацію в країні вважаємо за доцільне включити до регіональної програми розвитку малого та середнього бізнесу області заходи щодо підтримки жінок, які засновують власну справу , намагаються внести свій внесок у розвиток регіональної економіки та забезпечити власний добробут. З цією метою для жінок, які засновують власну справу: створити соціальні бізнес-інкубатори, волонтерські консультативні бригади з фахівців різного профілю для надання практичної допомоги у розвитку бізнесу; окреслити коло видів господарської діяльності, виходячи з потреб забезпечення економічного розвитку міста чи району області, з яких жінкам будуть надаватись привілеї щодо надання навчальних і консультаційних послуг; створити розвинену мережу безкоштовних навчально-консультативних центрів для проведення навчання та надання консультацій щодо заснування, супроводження та розвитку власної справи; створити виїзні волонтерські групи для допомоги у розвитку власної справи у виробничій сфері тощо.

Література:
1. Умєров Р.Е., Особливості розвитку малого підприємництва в Україні //Актуальні проблеми економіки . – 2012. – №10.- С.66-67. 2. Галина Ялівець, Україна - 2013: підсумки року. В країні близько мільйона безробітньої молоді. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nbnews.com.ua/ua/tema/108999/ Незалежне бюро новин. 3. Стратегія розвитку Дніпропетровської області на період до 2020 року. Проект. – 2014.- 62 с. - [Електронний ресурс] - Режим доступу http://www.oblrada.dp.ua/user/files/pr_strategija.doc. 4. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, Закон України від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/76-19. 5. Солоїд О.В., Стратегічний розвиток малого підприємництва – формування та підвищення конкурентоспроможності // Вісник Хмельницького національного університету.- 2013. - №5. - Т.1 С.116-119.