Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція № 3]

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОГО ОНОВЛЕННЯ
ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ РЕГІОНУ

Гільорме Т.В.
ДВНЗ «Український державний
хіміко-технологічний університет»
gillyorme@mail.ru


Розбудова в України соціальної економіки ставить перед суспільством чергу проблемних питань, насамперед удосконалення механізму інноваційного оновлення людського капіталу на всіх рівнях, в тому разі і на регіональному. В Україні методологічні питанні людського розвитку, відтворення та використання людських ресурсів досліджували такі провідні вчені, як О. Амоша, І. Багрова, С. Бандур, Д. Богиня, М. Долішній та інші. Українські науковці внесли значний вклад в поглиблення теоретичних засад концепції людського капіталу. Однак слід відзначити невирішеність багатьох як теоретичних, так і практичних проблем, пов’язаних з людським капіталом: оцінкою його обсягів і динаміки в Україні; визначенням його впливу на соціально-економічний розвиток; дослідженням економічних основ його формування; визначенням його місця і частки в сучасній структурі суспільного капіталу країни; ефективністю його практичного використання під впливом багатьох чинників.
Інноваційні зрушення у моделі кадрів державного підприємства відбуваються під впливом багатьох чинників, які можливо об’єднати у зовнішні та внутрішні чинники. Глобальні зміни у світовому господарстві насамперед відображається у зовнішніх чинниках, зміни на макро та мезорівні національного господарства України, але через деякій час відбуваються зрушення у моделі кадрів окремого суб’єкта господарювання. Одним із головних чинників впливу на модель кадрів державного підприємства виступає науково – технічний прогрес. При дослідженні впливу науково – технічного прогресу (НТП) на зрушення в моделі кадрів було виявлено непропорційність впроваджень досягнень сучасного етапу НТП у галузевому розрізі. В залежності від того які галузі найбільш розвинені у кожному регіоні України, відповідно були розділені по групам і регіони. При аналізі було оцінено систему різноманіть монетарних і немонетарних факторів (соціально-економічні з підгрупами демографічного стану, трудових ресурсів, соціальної забезпеченості; ринково-інвестиційна інфраструктури; ризикованість підприємницького середовища; використання природно-ресурсного та наукового потенціалів). Отримані результати дозволили виділити декілька груп галузей у відповідності інноваційних зрушень у моделі кадрів: це насамперед галузі, де продовжує існувати архаїчний тип індустріальної занятості трудових ресурсів (сільське господарство, гірничо-металургійна промисловість та інші); галузі де існує умовний пріоритет та інноваційні - оновлювальні галузі (це насамперед наукомісткі та освітні). В залежності від типу галузі треба по різному спрямувати зусилля з подолання розриву в моделі кадрів як боку суспільного сектору, так і підприємницького, напрямку інвестиційних потоків цих секторів.
Отримані результати на прикладі Дніпропетровської області можливо оцінити наступним чином: інноваційне оновлення людського капіталу, виходячи із показників розширення потенціалу зайнятості та навантаження на одну вільну посаду, поділяється на 3 періоди: 1992-1996 роки – низки темпи розширення сфери зайнятості, другий – 1997-2000 роки – значне розширення, 2001-2009 – зменшення показників приросту розширення Розглянемо детальніше кожен із трьох періодів.
• 1 період (1992-1996 роки) - низки темпи розширення потенціалу зайнятості пояснюються сукупністю чинників, деякі з них: промисловий потенціал на 80% працював у режимі незамкненого технологічного циклу, нераціональна структура національної економіки, надмірна концентрація в індустріально розвинутих регіонах (Дніпропетровський регіон відноситься до цієї групи регіонів) матеріало - та енергомістких виробництв та інше;
• 2 період (1997-2000 роки) стабілізація економіки в України взагалі, усіх сегментів ринку (насамперед стабілізація грошової одиниці – ведення гривні в обіг), тобто це відобразилось й на мезорівні економіки – регіональному, у тому разі і піднесення показників соціально-економічної ефективності і у Дніпропетровському регіоні;
• 3 період (2001-2009 роки) – поступове зменшення розширення потенціалу зайнятості зумовлено багатьма чинниками, але вони не носять від’ємний характер у економічному значенні: Україна вступає у постіндустріальний розвиток суспільства, який характеризується подоланням значного технологічного відставання, інноваційне оновлення торкається усієї сукупності виробничих сил, насамперед – людського капіталу, що приводить до зміни усієї парадигми економіки. Розповсюдження кібернетизації, комп’ютеризації, автоматизації призвело до значних зрушень у розширенні потенціалу зайнятості, наприклад у соціально-професійної якості кадрів.