Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ

Фоміних В.І., асистент кафедри фінансів,
Дніпропетровська державна фінансова академія

На сучасному етапі функціонування ринкової економіки в Україні виникла потреба максимального задоволення економічних інтересів землевласників і землекористувачів, найбільш повного й ефективного використання виробничого потенціалу господарств і закріплених за ними земель, при суворому дотриманні особливих режимів і умов використання земельних ресурсів. Однак ці передумови не реалізуються автоматично. Для їх ефективного впровадження потрібні теоретико-методологічні положення, науково-обґрунтовані рекомендації і відповідний механізм реалізації щодо використання.
На даний час в Україні проведені досить ґрунтовні дослідження з оптимального співвідношення угідь шляхом їх трансформації на базі класифікації земель за придатністю для сільськогосподарського використання. Однак, незважаючи на набутий досвід, у вітчизняній науці залишаються ще недостатньо обґрунтованими питання комплексного підходу до економічної та екологічної ефективності використання земельних угідь, їх оптимізації в системі землекористування і механізм їх здійснення.
Аналіз динаміки розвитку та механізму здійснення сучасної земельної реформи показав, що подальше проведення земельної реформи повинно здійснюватися на основі спеціальних державних та регіональних програм з визначенням наукового, матеріально-технічного, фінансового та правового забезпечення, а також пакета законодавчо-нормативних актів, які регламентуватимуть цей процес. Отже, головним критерієм оцінки результатів земельної реформи є еколого-економічна ефективність аграрного землеволодіння і землекористування в державі, формування раціональних та стійких агроландшафтів в усіх природно-кліматичних зонах.
При розрахунках показників ефективності землеустрою, який забезпечує збалансованість, кількісну та якісну пропорційність основних факторів виробництва – землі, праці та капіталу, необхідно приділяти увагу економічній, соціальній та екологічній ефективності використання землі, а саме: удосконаленню умов господарювання, укріпленню земельних відносин, охороні прав землекористування і землеволодіння, розвитку і покращанню соціальних умов виробництва, зміні умов життя, виконанню суворих природоохоронних вимог до кожної складової частини проекту.
Критерії раціонального використання та принципи охорони земельних ресурсів повинні реалізовуватися через сукупність законодавчих та нормативних документів, спрямованих на регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю та господарювання, збереження і оновлення родючості грунтів, поліпшеного природного середовища, охороні прав громадян, підприємств та організацій, а також повинні бути піднесені до рівня державних пріоритетів соціально-економічного розвитку України, найважливіших напрямів державної політики в галузі економіки й охорони навколишнього середовища.
Державне регулювання землевикористання i охорони сiльськогосподарських земель в Українi не має iнституцiйної бази. А воно є загальновизнаною практикою i має серйозні обґрунтування. Насамперед це необхiднiсть збереження сiльгоспугiдь в умовах зростаючої урбанiзацiї й iндустрiалiзацiї, масової житлової забудови сiльської мiсцевостi. Земля, виведена iз сiльськогосподарського обороту, коштує набагато дорожче, нiж у сiльському господарствi. Якби не було державного контролю над ринком землi, то йшов би дуже швидкий процес переведення сiльгоспугiдь на несiльськогосподарськi цiлi з вiдповiдним, украй негативним впливом на сiльськогосподарське виробництво. За рахунок дiї ринкового механiзму обмежити цей процес пiд тиском попиту i рiзницi в цiнах неможливо, тому необхiдне державне регулювання ринку землi.
Приватизація і паювання земель, реструктуризація існуючих сільськогосподарських підприємств здійснювалися, як правило, без належного екологічного обґрунтування, без чітко встановлених механізмів тимчасового чи постійного вилучення земельних ділянок з власності та господарського обігу з метою консервації. Тому необхідно розробити науковий підхід, методику або механізм підвищення ефективності використання угідь шляхом тимчасового чи постійного вилучення (консервації) земельних ділянок з господарського обігу або зміни напрямку їх спеціалізації на приватизованих і розпайованих земельних ділянках шляхом підвищення економічного інтересу власників.
Одним із заходів, направлених на прогнозування і складання схем і проектів використання й охорони земельних ресурсів, на їх здійснення, коригування є землеустрій. При розрахунках показників ефективності землеустрою, який забезпечує збалансованість, кількісну та якісну пропорційність основних факторів виробництва – землі, праці та капіталу, необхідно приділяти увагу економічній, соціальній та екологічній ефективності використання землі, а саме: удосконаленню умов господарювання, укріпленню земельних відносин, охороні прав землекористування і землеволодіння, розвитку і покращанню соціальних умов виробництва, зміні умов життя, виконанню суворих природоохоронних вимог до кожної складової частини проекту.
Для збереження, відновлення та раціонального використання земель потрібна чітка, відлагоджена система державного контролю та управління в галузі охорони та якості земель стратегічних напрямів і методів досягнення оптимального землекористування та землеробства, а також механізм економічного стимулювання землевласників у зв’язку із передачею у приватну власність більшості сільськогосподарських угідь з юридичним закріпленням права власності на землю державними актами.