Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

КУЛЬТУРА І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Капітон В. П.
д.філос.н., професор кафедри гуманітарних дисциплін
Капітон О. В.
к.філос.н., доцент кафедри гуманітарних дисциплін
Дніпропетровська державна фінансова академія

Філософія глобальних проблем сучасності є своєрідною світоглядною та методологічною матрицею осмислення глобальних процесів економічного, політичного, соціокультурного характеру. Філософія глобальних проблем сучасності розширює й поглиблює межі розуміння суспільного буття, включаючи і геополітичні, і хронополітичні процеси, і сучасні локальні цивілізації (геоцивілізації), і глобальні явища, що охопили в результаті людської діяльності біосферу і ноосферу. Ми починаємо визначати як глобальні процеси щоразу більше коло явищ: глобальну екологію і глобальну інформаційну мережу, глобальну економіку і глобальну геополітику, глобальний (світовий) уряд та тероризм, що досяг глобальних масштабів. Сучасні глобальні явища висвітили важливість, актуальність не тільки просторових, але й часових характеристик.
Філософія глобалізму постає як теоретичне знання і як метод дослідження глобальних соціальних процесів, дозволяє приймати конструктивні рішення. У першому випадку інтерес викликає те, як процеси глобалізації перетворюють сфери суспільного життя - економічну, соціальну, політичну та духовну. Своєрідними показниками цих перетворень виступають геоекономіка, геоцивілізації, глобальні геополітика та хронополітика, геокультура. У другому випадку мова повинна йти про методологію глобалізму, яка поповнює свій науковий багаж різноманітними методами побудови наукових теорій, загальнонауковими і спеціальними методами дослідження циклічних, лінійних і синергетичних процесів у соціумі. У контексті філософії глобалізму ключове положення займає соціокультурний підхід, який органічно поєднує цивілізаційний та формаційний підходи в осмисленні глобальних процесів і явищ сучасності.
У системі сучасного соціогуманітарного знання глобалістика формується як відносно самостійний напрям досліджень, що виражає інтегративні тенденції науки в цілому. Ще в 70-х рр. XX ст. соціальної та теоретичної гостроти набули глобальні проблеми, що в рівній мірі охопили як буття природного (збереження біосфери, раціональне використання природних ресурсів), так і буття соціального (збереження миру на Землі, демографічна ситуація, тривалість життя, сенс людського буття в техногенній цивілізації). Теоретичну оформленість глобалістиці надає згадана вище концепція коеволюції, що базується на світоглядних засадах сучасного природознавства, в першу чергу біології та екології, і на матеріалістичному принципі пояснення історії.
Предметом глобалістики є широкий спектр процесів глобалізації - від природничого до соціально-політичних і культурологічних. З появою глобалістики як науки можна пов’язати якісно нові тенденції розвитку науки в постмодерністській ситуації.
Глобалістика у світлі зазначених вище тенденцій повинна бути розглянута не тільки в плані наукових верифікацій, але й виступати в якості основи для побудови ідеології. У XXI ст. одним з варіантів такої стала ідеологія неолібералізму, тобто ідеологія панування світового ринку, що діє за суто економічним принципом, відповідно до якого багатовимірність процесів екологічної, культурної, політичної, цивілізаційної глобалізації розглядається крізь призму господарського, ринкового глобалізму, тобто глобалізму по-американськи. Поряд із цими однополярним глобалізмом зберігає свою силу «соціалістичний інтернаціоналізм». Останній слід вважати багатополярним глобалізмом. Принципові відмінності між однополярним і багатополярним глобалізмом присутні не тільки в економічній і політичній сферах, але й охоплюють глибинні сфери - міжнаціональні відносини, взаємодії культур, релігій. У надрах цих двох типів глобалізму криється принципово різне ставлення до природи, що знаходить вираження у протиставленні екологічних інтересів «золотого мільярда» й іншої частини людства. Отже, глобалістика має свої соціально-філософські та ідеологічні основи. Більше того, джерела розуміння глобалізму перебувають у сфері філософського та політичного світогляду.
Людська праця як субстанція культури постає тією суспільно-продуктивною силою, яка створює не тільки матеріальне багатство, світ речей, що оточують людину. Ця сила породжує і саму людину у всьому різноманітті природних і соціальних зв'язків, взаємовідносин із зовнішнім світом. У першому випадку (матеріальне багатство) праця виступає суб’єктивною передумовою культури. Іншими словами, праця є простим витрачанням робочої сили індивіда, яке забезпечує його власне існування. У другому випадку праця постає як об’єктивна передумова культури, що акумулює працю попередніх поколінь. Тим самим праця індивіда набуває суспільного характеру і стає джерелом культури. Інакше кажучи, джерелом і субстанцією культури стає саме суспільна праця, що являє собою єдність об'єктивних і суб’єктивних передумов. Культура, породжена суспільною працею, отримує свою історію. В історії культури людської діяльності розкривається не тільки виробництво речей та ідей, а й творення самої людини, її самореалізація. Культура - це теж виробництво, основним продуктом якого є людина.