Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

ФЕНОМЕН МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ

Підлісний М. М.
к.філос.н., доцент кафедри гуманітарних дисциплін
Дніпропетровська державна фінансова академія

Масова культура розглядається як культура «масового суспільства, яке виникло в процесі індустріалізації та урбанізації». Головною особливістю масової культури є те, що вона не створює нових цінностей, а використовує знайдене у елітарній або народній культурах, пристосовуючи їх до якомога ширшого використання. Останнє можливе лише за умови мінімального спрощення цих цінностей, тому як наслідок, спрощеному розумінні їх змісту. Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет розробив одну з найрадикальніших своїх концепцій. Згідно з нею, суспільство – це динамічне об’єднання меншості й мас. Якщо меншість складається з індивідуумів, наділених певними ознаками, то маса – це набір пересічних громадян, які не відрізняються чимось особливим. Швидке зростання населення міст і вузька професійна спеціалізація сформували «масову людину з низькими естетичними потребами і послабили культурний потенціал суспільства в цілому та підірвали сучасну цивілізацію». Філософи М. Вебер, М. Бердяєв, Ф. Ніцше, З. Фройд, Д. Бентам, Д. Хоггард, Є. Фромм, К. Юнг та багато інших трактують таку культуру як крайнє вираження духовної несвободи, соціальний механізм відчуження і пригноблення людської особистості.
Цікаві теоретичні підстави дослідження соціальних функцій масової культури були розроблені в останні роки Е. Орловою, Л.Я. Флієр, М.А. Хевеші, А. Овсюком.
Мета полягає в поглибленому дослідженні феномена масової культури в сучасній Україні та її впливу на формування масової свідомості, особливо молоді.
Поняття «масова культура» – це частина загальної культури, відокремлена від елітарної лише великою кількістю користувачів та соціальним попитом. Наприклад, музика Моцарта у залі філармонії залишається явищем елітарної культури, а та сама мелодія у спрощеному варіанті, що звучить як сигнал мобільного телефону – явище масової культури. До масової культури відносяться лише ті елементи культури, які транслюють завдяки мас-медіа, або каналам масової комунікації – це радіо, телебачення, кіно, преса. З їх появою зникли межі спочатку між містом і селом, а потім між цілими країнами.
Для масової культури характерними є антимодернізм та антиавангардизм. Якщо модернізм та авангард прагнуть до ускладненої техніки письма, то масова культура оперує простою, відпрацьованою раніше культурою технікою. Якщо в модернізмі та авангарді переважає установка на нове, як головна умова їх існування, то масова культура традиційна та консервативна. Вона спрямована на середню мовну семіотичну норму, на просту прагматику, оскільки вона звертається до широкої читацької, глядацької аудиторій, а також аудиторії слухачів.
На думку Л.Я. Флієра, масова культура виконує важливу функцію трансляції. Мова сучасної спеціалізованої культури (політичної, наукової, художньої і т. п.) майже недоступна широким верствам населення, тому суспільству знадобилися деякі перекладачі (транслятори). Важливим кроком стало введення всезагальної та обов’язкової освіти населення, а потім – розвиток засобів масової інформації (ЗМІ). Оскільки професіональні знання постійно розширюються та поглиблюються, людині протягом усього життя потрібна присутність тих, хто тлумачить та адаптує до його рівня складну інформацію. Найкращим транслятором є масова культура, яка використовує як друк, так і телебачення. Велика кількість коментаторів, шоуменів, телезірок та ін. не тільки інтерпретують, а й маніпулюють нашою свідомістю, вкладаючи у наші голови затерті стереотипи та формулювання.
Масова культура як один з найбільш яскравих проявів соціокультурного буття сучасних розвинутих суспільств, залишається порівняно мало усвідомлюваним феноменом з точки зору загальної теорії культури. Становить інтерес концепція Е. Орлової щодо морфологічної будови культури, де можна виділити дві області: буденної культури, яку освоює людина в процесі її загальної соціалізації в середовищі мешкання (насамперед, у процесах виховання та загальної освіти) та спеціалізованої культури, освоєння якої потребує спеціальної (професіональної) освіти.
Сьогодні в Україні демонструється багато американських і західноєвропейських пригодницьких і детективних фільмів, але глядач не може не помітити, що акценти в багатьох з них робляться не правильно. Зображення, приміром, жорстокості вбивць, патологічної пристрасті до наживи торговців наркотиками приводить до логічних висновків про численні соціальні вади в суспільстві споживання, які перетворюють людей на хижаків. Разом з тим, позитивні герої, як правило, перемагають і карають злочинців та сприяють перемозі добра над злом. Така ж прогресивна тенденція спостерігається і в інших жанрах сучасної масової культури. Це може свідчити про те, що арт-культура як така, що несе певний, а інколи й високий художній зміст і такі ж естетичні цінності, хоч і дуже повільно, але поступово витісняє кітч-культуру.
Одна з причин такої обнадійливої тенденції полягає в тому, що людині, яка за своєю суттю є свідомою істотою, набридло порпатися в брудному смітті сурогатів культури. Разом з тим, важка економічна криза, численні війни, збройні конфлікти та падіння рівня життя, що супроводжувало дюдство протягом останніх років, зменшили схильність до легковажного ставлення до життя. Люди почали наполегливіше шукати шляхи до його поліпшення, які навряд чи можна знайти в примітивних зразках масової культури.
Отже, ця культура, як і саме життя, яке вона відображає, залишається суперечливою. Кращі її зразки реалістично і на високому естетичному рівні змальовують дійсність і прищеплюють високі моральні цінності й справжні людські ідеали.