Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ

Лобза А.В., доктор філософії в галузі економіки, доцент
Дніпропетровська державна фінансова академія

Центр сучасних концепцій управління - людина. Знання та їх носії - люди - стали головним джерелом прогресу в економіці, трансформується і сама праця. При такому світоглядному підході змінилося ставлення до управлінського продукту. Управління реально перетворилося на вид високопродуктивної діяльності, що створює продукт, який не має собі рівних за ступенем прибутковості, а професіонал-менеджер - є ключовою фігурою розвитку суспільства.
Організація як соціальна сила та увага держави до цього питання зажадали більш тісної взаємодії між організацією і суспільством. Організації тепер покликані виконувати завдання, що поставлені суспільством. Потреби суспільства змушують власників та керівників включати змінну суспільної корисності в кожне окреме управлінське рішення. При прийнятті рішень менеджери стали враховувати економічні, соціальні, політичні та культурні чинники держави. Прихильність соціальних цінностей і відповідальність перед суспільством та навколишнім середовищем здійснює вагомий вплив на організації та їх дії. Спільність інтересів суспільства, організації та співробітника визначає надзавдання організації, яка вирішується об'єднаними зусиллями сторін-учасниць.
Таким чином, у менеджменті злились воєдино три суб'єкти дій: держава, організація і працівник. Завдання менеджерів полягає у застосуванні методів управління, що сприяють досягненню індивідуальних, організаційних і суспільних завдань. Відповідно кожен суб'єкт отримує свій результат: розвиваються здібності мотивованих співробітників, організація досягає своїх цілей, а суспільство пожинає свої «плоди» успіху, а сумарний ефект - потрійне винагородження. Отже, ефективна мотивація – це та мотивація, завдяки якій реалізується феномен потрійного винагородження.
Соціоетична спрямованість цілей і дій організації є основною передумовою функціонування системи потрійного винагородження, тобто досягнення цілей індивідів, організації та суспільства. Співпраця і робота сприяють підвищенню рівня задоволеності індивідів роботою, бо вони отримують можливість навчання й особистісного росту, відчувають, що роблять цінний внесок у досягнення особистих цілей. У свою чергу зростає і ефективність організації в цілому. Але, можливо, найбільшу вигоду отримує суспільство: це – якість громадян та їх потенційні можливості, підвищення рівня матеріального і духовного життя, створення умов для економічної свободи, трудової та громадської діяльності, надійна винагорода за працю, соціальне забезпечення, захист прав і свобод особистості, його сім'ї, роду, його справи, підтримка освіти, культури, мистецтва і науки в суспільстві на благо його громадян.
Удосконалення менеджменту в сфері управління організацією як соціальною системою проявилося у використанні та удосконаленні технології управління «за цілями і результатами». Концепція «за цілями і результатами» як технологія управління об'єднала багато напрямків у менеджменті: стратегічне управління, ситуаційне управління, інтегрований розвиток керівника та організації, вмотивованої діяльності співробітників. Дана тенденція відображає стратегічний напрям вдосконалення в області управління організацією як соціальною системою.
Для України перехід до ефективного управління є головним засобом здійснення реформ. Зміни, що відбуваються у сфері управління, мають особливе значення - йде кардинальна перебудова соціально-економічної системи, змінюється світогляд цілого народу. Реалізація завдань, що стоять перед країною, передбачає в першу чергу постановку (наявність) глобальної цілі соціального об'єкта (держави), її декомпозицію та доведення до кожної ланки і елемента (людини). Відстеження рівня досягнення мети та інформування про це суб'єкта трудової діяльності дозволяють налагодити зворотний зв'язок у механізмі управління і, відповідно, цілеспрямовано мотивувати працю.
Освоїти і застосувати передові управлінські технології, ефективні методи управління, а найголовніше поміняти стереотипи управлінського мислення вкрай важливо, оскільки всі наші невдачі виникають з неефективної організації праці у всіх сферах суспільства.
Національна особливість менеджменту країни – наявність різнорідних груп менеджерів з різними стереотипами управлінського мислення і, відповідно, управлінською культурою. В українських фірмах сильніше, ніж у західних, виражена домінанта першого керівника, слабка тенденція працювати в команді.
Методи управління, які вже десятиліттями відпрацьовувалися у закордонних фірмах, у нас пізнаються «з коліс» у щоденній текучці методом «спроб і помилок». У зв'язку з цим виникає необхідність узгодження управлінського знання як світового, так і національного, і визначення тих завдань, які стоять перед управлінською думкою в Україні, і її управлінським корпусом.
Важливо зауважити, що зарубіжна технологія управління в основному зосереджується на формуванні та розвитку великих компаній, проте наш національний бізнес не перебуває під їх домінуючим впливом. Національні великі компанії більшою мірою залежать від процвітання та ефективності малих і середніх компаній, які визначають специфіку розвитку країни і потребують адекватної концепції управління. І можна припустити, що розвиток українського малого та середнього бізнесу створить основу національних конкурентних переваг.

Література:
1. Армстронг М.: Практика управления человеческими ресурсами.-Питер, 2009.-848 с.
2. Моргунов Е. Управление персоналом: исследование, оценка, обучение. – М., ООО «Журнал «Управление персоналом», 2005. – 550 с.
3. Тимошенко И.И., Соснин А.С. Мотивация личности и человеческих ресурсов. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2002. – 576 с.