Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

СУТНІСТЬ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ
Дулік Т.О., к.е.н., доцент
Дніпропетровська державна фінансова академія

Самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування є важливою передумовою стабільного розвитку національної економіки та її адміністративно–територіальних одиниць. Проте в Україні ряд важливих питань щодо реального забезпечення фінансової незалежності місцевих органів влади ще очікують на своє практичне вирішення. Це стосується насамперед фінансової бази місцевого самоврядування, тобто необхідності створення надійної дохідної бази місцевих бюджетів. Основною їх дохідною статтею мають бути місцеві податки та збори. Саме вони повинні забезпечувати реальну сталу фінансову автономію місцевих органів влади України, що відповідно сприятиме забезпеченню належного рівня функціонування місцевих установ освіти, охорони здоров’я, культури, соціальної інфраструктури, розвитку комунального господарства, соціального захисту населення тощо. Зарубіжний досвід свідчить про те, що, незважаючи на тенденції до централізму, характерною особливістю адміністративно–територіальних одиниць є наявність достатньо розвинутої системи місцевого оподаткування з високим ступенем юридичної самостійності щодо впровадження місцевих податків і зборів, встановлення порядку їх нарахування та стягнення. Так, аналіз динаміки показників місцевих бюджетів зарубіжних країн свідчить, що питома вага місцевих податків та зборів у структурі надходжень до місцевих бюджетів є досить суттєвою і коливається від 30 до 70%, тоді як в Україні їх частка у 2012 р. становила всього 3,5%. Тому сьогодні для України є актуальним підвищення їх ролі у формуванні місцевих бюджетів. Відповідно все це потребує детального науково–теоретичного обґрунтування і перегляду як бюджетної політики України, так і реформування системи місцевого оподаткування.
Детальний аналіз літературних джерел свідчить, що переважна більшість ключових теоретичних положень щодо бюджетного регулювання на рівні місцевих органів влади та місцевого оподаткування розроблена досить ґрунтовно. Проте в даних розробках недостатньо здійснено комплексний аналіз та теоретичне обґрунтування законодавчих підстав місцевого оподаткування, змін, що відбулися у податковому законодавстві зі справляння місцевих податків і зборів, їх ролі у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів та необхідності процесу реформування місцевого оподаткування, адекватного умовам соціально – економічного розвитку регіонів України.
Основним нормативним документом, що визначає перелік місцевих податків та зборів, їх платників, об’єкти оподаткування, граничні ставки та порядок обчислення є Податковий кодекс України від 02.12. 2010 р. №2755-VІ [1]. Крім того, цим документом також регламентуються в межах повноважень місцевих рад їх права вирішувати питання щодо встановлення і скасування цих платежів.
Окреме визначення поняття «місцеві податки і збори» у Кодексі не наводиться, оскільки вони є різновидом обов’язкових податкових платежів та повинні своєчасно і в установленому порядку надходити до місцевих бюджетів. Отже, для цих податків та зборів, як і будь-яких інших, актуальними є їх загальне трактування (стаття 6 Кодексу) та такі поняття як „податкове зобов’язання”, „податковий борг”, „штрафні санкції”, „пеня” тощо. Тому важливим є визначення їх сутності, об’єктивних ознак та функцій.
Так, у сутності місцевих податків та зборів закладено одночасно ознаки як фіскального, так і соціально-економічного (регулюючого) характеру. Вони завжди перебувають у тісному взаємозв’язку та єдності. При цьому фіскальне призначення місцевих податків та зборів є першоосновою, а похідним від нього - їх регулюючий зміст. Крім того це одна із форм вирівнювання доходів їх платників з метою досягнення соціальної справедливості й економічного зростання як на загальнодержавному, так і регіональному рівні. Вилучаючи частину доходів платників цих податків та зборів, держава (органи місцевого самоврядування) гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства (регіону) в цілому й досягнення на цій основі економічного зростання.
На перший погляд, місцеві податки та збори, під час їх сплати, відображають односторонні відносини, що виникають між державою, органами місцевого самоврядування та їх платниками, однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. Насправді вони поєднують у собі зворотний зв'язок із державою (органами місцевого самоврядування) і платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат. Загалом, всякий місцевий податок та збір – це обов’язковий платіж, що призначається для вирішення як фіскальних, так і економічних та соціальних завдань державного або регіонального рівня. Ці платежі також обмежують витрати власних доходів платників і переміщують фінансовий потенціал у розпорядження держави (органів місцевого самоврядування).
В українській економічній енциклопедії зазначено, що „місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі, що стягуються з фізичних та юридичних осіб, які отримують доходи або володіють майном на території адміністративної одиниці, а також з продажу товарів і послуг на цій території” [2, с. 436].
Отже, місцеві податки та збори є важливою структурною ланкою податкової системи і необхідним елементом податкових відносин, які виникають у суспільстві між державою (органами місцевого самоврядування) та їх платниками. Вони виступають головним знаряддям реалізації державної регіональної податкової політики та формуються у зв’язку з іншими інструментами державного регулювання економічних процесів, які одночасно є невід’ємними елементами економічної системи держави.
У наукових працях фінансова категорія місцевого податку та збору розглядається як універсально-логічна форма мислення, у якій відображаються такі загальні фінансові зв’язки, властивості й відносини, які мають місце в об’єктивній дійсності. Тобто в цій категорії сконцентровано такі закономірності, які властиві всім фінансовим правовідносинам, оскільки місцеві податки та збори знаходяться у тісному зв’язку з іншими фінансовими категоріями (державним і місцевим бюджетом, державними і місцевими видатками тощо). При цьому місцеві податки та збори як самостійна фінансова категорія мають свої об’єктивні родові ознаки, власні риси та відповідну форму руху, що відображається у тих функціях, які вони виконують у суспільстві.
До об’єктивних родових ознак місцевих податків та зборів можна віднести такі: з їх допомогою держава (органи місцевого самоврядування) вилучає частину новоствореного валового регіонального продукту та розподіляє її відповідно до потреб держави (регіону); вони є важливим джерелом дохідної частини місцевих бюджетів; вони виступають специфічною фінансовою категорією зі стійкими внутрішніми властивостями, закономірностями розвитку та характерними формами прояву; вони можуть бути найефективнішим інструментом впливу держави, органів місцевого самоврядування на суспільне виробництво регіону, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.
Таким чином, місцеві податки та збори - це об’єктивне економічне явище. Зі зміною економічної системи держави, державного устрою постійно змінюються їх види, форми прояву, елементи, порядок обчислення та сплати. При цьому важливою рушійною силою цих змін є розвиток економічних відносин та продуктивних сил суспільства (регіонів). В межах будь - якої економічної системи держави існують свої об’єктивні умови та особливості місцевого оподаткування, що в свою чергу не виключає можливості існування як нових форм місцевого оподаткування, так і тих, які перейшли в спадщину із попередньої економічної системи. Взаємодія між ними ефективно впливає на розвиток національної економіки та регіонів.
Література:
1. Податковий кодекс України від 02.12. 2010р. №2755–VІ (зі змінами) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua /laws /show/2456-17.
2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2 / С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 848 с.