Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[НДВ Секція 1]

ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Діброва А.Д., к.е.н., доцент
Діброва Л.В., к.е.н., доцент
Національний університет біоресурсів і природокористування України
dibrova@wm.nauu.kiev.ua

У світовій практиці одним з найбільш важливих інструментів державного регулювання вважається бюджетна політика держави, що передбачає перерозподіл національного доходу для розв’язання першочергових завдань аграрного сектору. Україна з кожним роком нарощує обсяги фінансових ресурсів на підтримку галузі. Проте, це суттєво не вплинуло на підвищення ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників, а аграрний сектор економіки України – не став інвестиційно привабливим для вітчизняного та іноземного капіталу.
За роки незалежності бюджетна політика стосовно сільського господарства була недостатньо послідовною як у частині реалізації бюджетних програм, так і в обсягах їх фінансування. З 2000 по 2006 р. обсяги бюджетних асигнувань на фінансування сільського господарства з державного бюджету підвищились більш як у 6,6 раза – з 1,2 до 7,9 млрд грн. Питома вага бюджетних асигнувань у загальних витратах державного бюджету на сільське господарство підвищилась за аналізований період з 3,5% до 5,7%, а у ВВП – зросла з 0,7% до 1,5%. Проте, значне зростання обсягів бюджетної підтримки суттєво не вплинуло на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Так, за 2000-2006 рр. валова продукція сільського господарства та сільськогосподарських підприємств зросла відповідно лише у 1,2 та 1,4 рази. При цьому, виробляючи близько 40% валової продукції галузі сільськогосподарські підприємства отримують переважно більшу частину обсягів державної підтримки.
За останні роки система бюджетного фінансування сільського господарства України у зв’язку зі вступом до СОТ була суттєво удосконалена. Зокрема, розроблено й затверджено порядок використання коштів за окремими програмами підтримки. Проте, система бюджетного фінансування галузі потребує подальшого удосконалення в частині обґрунтування нормативів планування бюджетних витрат на сільськогосподарське виробництво.
Нині обсяг підтримки за рахунок заходів „жовтої скриньки” нині суттєво поступається регламентованим 3043 млн. грн. (середнє значення показника „Сукупний вимір підтримки” (СВП) за 2004-2006 рр.) оскільки непродуктова (3051 млн. грн.) та продуктова підтримка (1000 млн. грн.), що надавалася за цей період, але не перевищувала 5% рівень de minimis, не була віднесена до СВП і не підлягає скороченню. Таким чином, на даний час дозволений ліміт внутрішньої підтримки перевищує її фактичні обсяги. Проте, в подальшому необхідно більше уваги приділяти підтримці бюджетних послуг. Такі програми підтримки повинні стимулювати розвиток ринкових механізмів і конкуренцію, бути спрямованими на вирішення структурних проблем через надання суспільних послуг у галузі, забезпечувати науково-технічний прогрес й освоєння сучасних інтенсивних технологій.
Протягом 2000-2006 рр. рівень підтримки сільського господарства за рахунок спеціальних режимів і механізмів оподаткування зріс з 2079 млн. грн. до 4524 млн. грн. і в середньому становив 0,8% ВВП. Завдяки механізму виплати дотацій за рахунок дії спеціальних режимів оподаткування ПДВ переробними підприємствами за здане молоко та м’ясо в живій вазі сільськогосподарські товаровиробники у 2006 р. отримали 1445,7 млн. грн., що більше порівняно з 2000 р. майже в 3,5 рази. Проте, незважаючи на зазначене, виробництво м’яса та молока в Україні залишається збитковим, а галузь тваринництва не вдалося вивести із кризи.
Аналіз засвідчив, що поряд із зменшенням податкового тиску в аграрній сфері суттєво не вдалося підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва, зменшилися фінансові можливості для розвитку сільської місцевості та вирішення соціальних проблем на селі. За вимогами СОТ пільги зі сплати ПДВ для сільського господарства повинні бути скасовані, тому за цих умов назріла необхідність їх частково переглянути на користь запровадження додаткових бюджетних програм підтримки.
На основі проведеного аналізу сучасного стану сільськогосподарського виробництва можна зробити висновок про те, що можливості підвищення результативності механізму державного регулювання вкрай обмежені. Потреба у зміні підходів до механізму державного регулювання зумовлена як необхідністю підвищення соціально-економічних параметрів розвитку сільського господарства, так і формування цілісної системи державного регулювання з метою попередження можливості виникнення кризових явищ та мінімізації дії негативних наслідків для економіки України.
При збереженні нинішнього рівня показників продуктивності сільськогосподарського виробництва можливості його розвитку будуть недостатніми для підвищення рівня життя населення, гарантованого задоволення попиту на продовольство, збалансованого відтворення ресурсного потенціалу галузі. Тому тільки за рахунок збільшення обсягів державної підтримки без структурних реформ, впровадження інновацій та технологічного переоснащення сільськогосподарського виробництва вирішити це завдання буде надзвичайно складно. Підтвердження цього є вже набутий вітчизняний досвід, коли значне зростання обсягів надходження фінансових ресурсів у сільське господарства не дає бажаної продуктивної віддачі і необхідного фінансового забезпечення товаровиробників. Тому в нових умовах господарювання, важливим завданням державної аграрної політики є формування системи регулювання сільськогосподарського виробництва на основі розширення горизонту прогнозування та планування. Окрім того, удосконалення механізму державного регулювання потребує наскрізного узгодження програм підтримки із стратегічними цілями державної аграрної політики.