Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[НДВ Секція 3]

СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО – ОСНОВНА СКЛАДОВА КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Сосєдова В.С., аспірант
Європейський університет
Violettasosedova@ukr.net.

Усі громадські організації мріють про фінансову стабільність. Отримання коштів для реалізації проектів та на адміністративні витрати викликає багато проблем, що наштовхує їх на пошук шляхів отримання прибутку, тобто ведення комерційної діяльності.
Згідно Закону України „Про об`єднання громадян” від 16.06.1992 року №2460-ХІІ громадські організації можуть займатися комерційною діяльністю, але при умові виконання їх статутних цілей. У статтях 52-55 Господарського кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 року, виділяється діяльність громадських організацій, як самостійна і систематична господарська діяльність без мети одержання прибутку суб`єктами господарювання.
Із законодавства нашої держави витікає, що невід`ємна складова комерційної діяльності громадських організацій – соціальне підприємництво.
Соціальне підприємництво згідно Закону України „Про соціальні послуги” від 01.01.2004 року – це „комплекс заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах, та потребують сторонньої допомоги”.
Соціальне підприємництво – це новий засіб здійснення соціально-економічної діяльності, який поєднує соціальну місію з досягненням економічної ефективності й новаторство, притаманне підприємництву.
Соціальне підприємництво – це поняття, яке в корінь змінює основне спрямування та місію підприємницької діяльності, займаючись комерційною діяльністю, не залишаючи собі кошти, а направляючи весь прибуток, отриманий від підприємницької діяльності на вирішення соціальних проблем.
Існує чотири невід`ємні риси комерційної діяльності громадських організацій, вираженої соціальним підприємництвом:
- переважання соціальної місії над комерційною, що означає, що вона стійка на протязі життя організації, і її мета - вирішення певної соціальної проблеми;
- існування стійкого комерційного ефекту, що не означає просто отримання таким чином коштів, бо до комерційної діяльності громадських організацій також належить розповсюдження за кошти книг, проведення семінарів і конференцій. Стійкий комерційний ефект визначає самоокупність і конкурентноздатність;
- новаторство, з яким комбінуються соціальні й економічні ресурси, що дозволяє соціальному підприємництву вирішувати соціальні проблеми і заповнювати ті порожнечі, якими усі інші організації не займаються;
- існування цілісної сітки, бо громадські організації у своїй діяльності спираються на певні групи, а соціальне підприємництво на соціальне середовище.
Соціальне підприємництво – гарний засіб для України, як країни де громадський сектор економіки майже не розвинутий, ступити вперед у рішенні соціально значущих питань, бо за рахунок діяльності пов`язаної із статутною діяльністю громадських організацій, тобто продажем брошур, проведенням семінарів і конференцій, не можливо досягти повного самофінансування.