Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[науково-дослідний відділ]

Проект

Міністерство фінансів України
Дніпропетровська державна фінансова академія
Державна навчально-наукова установа
«Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України
Дніпропетровська обласна державна адміністрція
Білоруський державний економічний університет
Приватна установа освіти «БИП – Институт правоведения
(м. Мінськ, Республіка Білорусь)
The Czestouowa University of Technology (Честохова, Польща)










Висновки та пропозиції

Міжнародної науково-практичної конференції


ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА
У КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ







Дніпропетровськ - 2009




10-20 березня 2009 р. у м. Дніпропетровську на базі Дніпропетровської державної фінансової академії Міністерства фінансів України відбулась міжнародна інтернет-конференція «Фінансово-бюджетна політика в контексті соціаль- економічного розвитку регіонів».
У роботі конференції прийняли участь: представники центральних органів виконавчої влади України, фінансових управлінь обласних державних адміністрацій України, науковці Білорусі, Польщі, Росії, фахівці інститутів Національної академії наук України, Національного банку України, Київського економічного та Дніпропетровського, Донецького, Запорізького, Хмельницького національних університетів, Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України і інших науково-дослідних та навчальних закладів.
Учасники конференції зазначають:
У сучасних умовах глобальної фінансової кризи, посилення корпоратизації національних економік та інтеграційних процесів у національних і міжнародних масштабах зростає неообхідність координації зусиль законодавчих і виконавчих органів державної влади щодо централізованого регулювання розвитку економіки та вирішення соціальних питань суспільства, розвитку громадських інституцій, самоуправління тощо, що знаходить відображення у стратегії соціально-економічного розвитку регіонів.
Основою для успішного вирішення зазначених завдань є подальше вдосконалення фінансового механізму державного регулювання соціально-економічного розвитку регіонів та суспільства в цілому. Цей механізм має відображати державну політику в сферах бюджету, оподаткування, інвестиційно-інноваційного відродження економіки, спрямованої на досягнення інноваційного прориву, обґрунтованої з урахуванням європейського та світового досвіду.
Учасники конференції акцентують увагу на необхідності посилення адаптації фінансово-бюджетної, інвестиційно-інноваційної та соціальної політики до ринкових умов, тобто формування їх на основі економічних законів ринкової економіки соціального спрямування.
Учасники конференції пропонують реалізувати такі заходи:
1. У системі бюджету та бюджетного регулювання розвитку. З метою посилення фінансової політики держави як основного важеля впливу на темпи соціально-економічного розвитку суспільства вдосконалити чинний порядок бюджетного процесу. З цією метою орієнтуватись на реалізацію таких завдань:
1.1. Державний бюджет має носити характер довгострокової фінансової стратегії та врахувати поточні цілі розвитку суспільства. З цією метою необхідно запровадити практику довгострокового бюджетного регулювання соціально-економічних процесів. Стратегічний державний бюджет на період каденції Президента України має розроблятись на основі відповідного Послання Президента до Верховної Ради України і коригуватись у наступних річних програмах бюджету на основі глибокого аналізу результатів виконання попередніх річних бюджетів з урахуванням соціально-економічних змін суспільства, світових і регіональних тенденцій та відповідних прогнозів. Коригування річних бюджетних програм стратегічного державного бюджету має здійснюватись на основі відповідного річного Послання Президента до Верховної Ради, на базі якого формується Бюджетна резолюція Кабінету Міністрів України як вихідна умова розробки річних бюджетів усіх рівнів.
1.2. З метою викорінення хибної практики утриманства депресивних регіонів країни посилити регуляторну роль державного бюджету у вирівнюванні розвитку продуктивних сил регіонів та їх податкової спроможності (у розрахунку на 1000 осіб жителів) шляхом розгортання в межах цих регіонів підприємств імпортозамінного виробництва товарів для внутрішнього ринку, диверсифікації вітчизняної продукції на експорт та розширення трудової зайнятості місцевого населення.
Вирішення зазначеного завдання має здійснюватись на основі індикативного планування побудови в депрессивних регіонах виробничих об’єктів на основі системного підходу та їх першочерговості залежно від актуальності введенняїх у дію.
1.3. Посилити цільову орієнтацію використання бюджетних коштів у частині видатків на економічний розвиток та коштів, одержаних від приватизації державних об’єктів. З цією метою необхідно заборонити використання одержаних від приватизації державного майна коштів на будь-які інші цілі, крім розвитку матеріально-технічної бази країни, зміцнення її виробничого потенціалу та розширення кількості робочих місць у депресивних регіонах.
По мірі зведення нових виробничих об’єктів у депресивних регіонах проводити їх приватизацію для розширення приватного сектора бізнесу як такого, що є більш ефективним. Виручка від приватизації новостворених підприємств має використовуватись для будівництва наступних нових економічних об’єктів.
1.4. У випадках залучення приватного підряду на будівництво виробничих об’єктів з індиативного плану розвитку продуктивних сил у депресивних регіонах держава має забезпечити переваги цих бізнесових структур шляхом надання певних пільг (ліцензій, пільгового оподаткування тощо) в межах спеціального законодавства.
1.5. З метою розвитку системи малого бізнесу передбачити виділення бюджетних коштів регіонам для надання кредитів суб’єктам малого бізнесу в межах 70% від кошторису бізнес-планів. Надання державних кредитів здійснювати на конкурсній основі згідно з індикативним планом бюджетного органу влади. Надавати таким підприємствам пільговий режим оподаткування на період до набуття ними проектної потужності в терміни та в обсягах, що визначені бізнес-планами.
1.6. Посилити режим державного контролю за рівнем ефективного використання енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів на підприємствах природної монополії та підприємствах з часткою державної власності.
1.7. Посилити режим контролю за витратами бюджетних коштів на утримання апарату державного управління та місцевих органів влади, не допускати позачергові ремонти апартаментів адміністративних служб, скоротити транспортні видатки та скасувати пільгові умови обслуговування працівників бюджетних органів (наданих квартир, автомобілів тощо). Запровадити прив’язку рівня оплати праці бюджетних працівників до середнього розміру оплати праці в базових галузях народногосподарського комплексу (гірничо-рудного, металургійного, машинобудування, сільськогосподарського разом узятих);
Встановити порогове значення оплати праці народних депутатів не більше, ніж у 3 рази від досягнутого фактичного середнього рівня в зазначених базових галузях. Оплату праці бюджетних працівників вищого ешелону прив’язати (через тарифну сітку з існуючими коефіцієнтами) до оплати праці народних депутатів.
1.8. З метою збільшення доходів місцевих бюджетів від раніше приватизованих підприємств запровадити контроль ефективності їх функціонування й виконання ними приватизаційних зобов’язань у сфері модернізації технологій та вирішення соціальних питань, порушення яких має давати підставу для їх націоналізації без компенсації власникам витрат, які понесли у свій час при приватизації відповідних об’єктів.
1.9. З метою підвищення дієвості контролю за процесом витрат бюджетних коштів на реалізацію державних проектів економічного й соціального розвитку, кредитування розвитку малого бізнесу, здійснення операцій купівлі-продажу землі (після скасування мораторію) тощо, зосередивши їх у системі державних банків. Для цього необхідно створити Державний банк реконструкції і розвитку та Земельний банк.
2. У частині податкової політики та формуванні доходів бюджетів.
До напрямів реформування податкової системи України мають бути включені заходи, спрямовані на подолання недоліків чинної системи оподаткування:
2.1. Створення умов для формування сприятливого інституційного середовища оподаткування, а саме: забезпечення детальної законодавчої регламентації усіх аспектів податкових правовідносин з метою вирішення спірних питань лише на розсуд контролюючих органів; забезпечення встановлення остаточного переліку прав, обов’язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів з метою запобігання розширення функцій і прав однієї сторони та обмеження іншої; формування податкових правовідносин між суб’єктами господарської діяльності й державою на засадах забезпечення рівних умов господарювання для суб’єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності.
2.2. Внесення змін до структури податкової системи України, що стосується скасування неефективних податків і зборів, витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їх стягнення; запровадження податку на нерухоме майно; поширення рентних платежів не лише на видобуток нафти та газу, а й інших корисних копалин та використання інших природних ресурсів; зміщення податкового навантаження в бік непрямих податків і ресурсних платежів; поступове зменшення частки податку на прибуток підприємств і збільшення частки податку з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень; збільшення частки місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів, що зменшить роль міжбюджетних трансфертів.
2.3. Внесення змін до механізму стягнення основних бюджетоутворювальних податків і зборів (обов’язкових платежів) за рахунок перегляду їх ставок. Зокрема, з податку на прибуток оптимальним рівнем може бути ставка 20-25%, при цьому для малих підприємств і тих, що створюють матеріальні блага, ставка податку може бути зменшена до 20%, а для великих підприємств і тих, що здійснюють посередницьку діяльність, гранична ставка може бути на рівні 25% за умови, що всі інші платежі не будуть перевищувати 10%, оскільки теоретично доведено, що рівень навантаження на доходи суб’єктів господарювання не повинен перевищувати 35-40%. Зміна ставки непрямих податків: ПДВ (тимчасово, строком на 2 роки скоротити ставку до 17%), акцизного збору (збільшити ставки на алкогольні напої, пиво та імпортні транспортні засоби). У системі прямих податків, зокрема з доходів фізичних осіб, впровадження диференційованого підхіду до оподаткування доходів фізичних осіб за прогресивною шкалою та передбачення мінімальної ставки в розмірі 10% до доходу, який не перевищує межі прожиткового мінімуму, та 20% до всіх інших доходів, отриманих у формі заробітної плати найманим працівником, а доходи, що мають інше походження (доходи від виграшів у лотерею, від одержаної спадщини, надання в оренду майна, дивідендів) оподатковування за ставкою 30%.
Реалізація цих заходів повинна відбуватися синхронно з упорядкуванням та оптимізацією державних видатків.
2.4. З метою підвищення впливу місцевих податків і зборів на формування доходної частини місцевих бюджетів забезпечити їх розвиток у напрямкі розширення прав місцевих органів влади щодо впровадження нових видів місцевих податків і зборів, що є актуальними для даного регіону (наприклад, спеціальні екологічні податки; у зв’язку з проведенням Євро-2012 – збір на розвиток міжнародного туризму тощо), з обов’язковою їх реєстрацією у Міністерстві фінансів та централізованим обмеженням граничних ставок. Останні упередження дозволять запобігти надмірному тиску на платників.
2.5. Податкова політика на регіональному рівні повинна проводитись у контексті загальних антикризових заходів за такими напрямами:
- проведення системного моніторінгу й оцінки соціально-економічного стану України та її регіонів, а також впливу на їх розвиток податкових чинників з метою корекції поточної регіональної податкової політики;
- упровадження ефективного механізму адміністрування податків і зборів шляхом створення національної системи електронного контролю за грошовими і товарними потоками;
- підвищення ефективності механізму місцевого оподаткування за рахунок оптимального використання регіональних можливостей; забезпечення обґрунтованості запровадження податкових ставок та пільг відповідно до компетенції місцевих органів влади;
- адаптація регіональної податкової політики до існуючих світових моделей.
3. У частині вдосконалення фінансово-економічного механізму функціонування підприємств та активізації інвестиційно-інноваційної діяльності.
Визначальним напрямом зусиль у зазначеній сфері вважати глибоке освоєння ідеології ринкової економіки та фінансово-економічних механізмів її функціонування на засадах, притаманних цій системі об’єктивних економічних законів та механізмів їх реалізації.
3.1. Системою, що охоплює всі аспекти фінансово-економічного механізму функціонування суб’єктів господарювання в ринкових умовах (сфери організації та управління – планування, бюджетування, облік, аналіз, контролінг, стимулювання праці, розподіл доходів, консолідація інтересів тощо) є комерційний і господарський розрахунок. У системі комерційного розрахунку реалізуються фінансово-економічні відносини підприємства в сфері мезо- та макроекономічних відносин, в сфері господарського розрахунку – мікроекономічні відносини.
Наразі найбільш актуальним є завдання розробки досконалих моделей комерційного та господарського розрахунку діяльності підприємств, окремих галузей та ркгіонів на умовах самофінансування.
3.2. Виходячи з того, що в умовах ринку основним об’єктом регулювання економічного й соціального розвитку суспільства є капітал, зосередити зусилля на вдосконаленні структури сукупного капіталу та активізації чинників його примноження через механізми самозростання. У цьому відношенні центральною ланкою має стати прискорення інвестиційно-інноваційного процесу, орієнтуючись насамперед на найбільш повне використання внутрішніх фінансових ресурсів. Вважати, що кредити та кошти іноземних інвесторів у цьому відношенні реально виступають і бкдкть виступати у середньостроковому та довгостроковому періоді як допоміжні, а не визначальні ресурси. Зазначене вимагає зосередити обмежені власні інвестиційні ресурси підприємств на інноваційному поновленні окремих, ключових операцій технологічних циклів з поетапною послідованою модернізацією матеріально-технічної бази та технологій. Ключовими ланками цього процесу є ресурсозбереження (енерго-, матеріало-, трудозбереження), що має сприяти підвищенню ресурсовідддачі та зменшенню собівартості продукції.
3.3. Враховуючи те, що ринкова економіка є конкурентною, це зумовлює розшарування суб’єктів господарювання за ступенем конкурентоспроможності, а відтак і ефективності функціонування. Наявність аутсайдерів (неконкурентоспроможних) підприємств є однією з визначальних ознак ринкової економіки, а їх банкрутство – природним явищем. Зазначена проблема посилює необхідність забезпечення фінансової стійкості підприємств та постійного її зміцнення, що знаходить прояв у виробленні надійної системи фінансової санації підприємств. За функціональною роллю фінансову санацію, як обов’язковий елемент фінансового менеджменту кожного підприємства, доцільно поділяти на операційну (заходи ліквідації загрози банкрутства) та перманентну (заходи підтримки постійної платоспроможності).
3.4. Ринкове середовище характеризується як невизначене за проявом низки чинників, визначальним з яких є ризик. За цих умов виникає більш висока (ніж за умов колишньої командно-адміністративної системи) потреба у створенні надійної системи страхування.
Існуюча в Україні система страхування має вади, усунення яких гарантує підвищення її надійності:
- велика кількість страховиків із низьким рівнем капіталізації;
- недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку при низькому рівні страхової культури страхувальників;
- практична відсутність недержавного песійного страхування та медичного страхування;
- неефективність страхової системи як джерела інвестиційних ресурсів для національної економіки.
Для подальшого розвитку страхового ринку та запобігання необґрунтованому витоку коштів за кордон необхідно зміцнити національний перестрахувальний ринок і вдосконалити нагляд за перестраховою діяльностю. Інтеграція страхового ринку України в міжнародні ринки фінансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національних страховиків, поетапного впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
4. У частині соціальної політики.
4.1. Поряд із визначенням соціальних стандартів (закріплених Конституцією України) ввести систему гарантій їх виконання шляхом визначення фіксованої величини відрахувань від доходу державного бюджету за основними напрямами витрат (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист тощо) в межах довготермінового бюджету із щорічним коригуванням їх розміру у залежно від реального рівня зростання ВВП.
4.2. З метою переходу на загальноєвропейську систему вікового цензу виходу на пенсію поряд із поступовим збільшенням цого у чоловіків до 65 років та у жінок до 60 років шляхом щорічного збільшення на 0,5 року, ввести пільговий режим вирішення цього питання для жінок: зменшувати вік виходу жінок на пенсію за умови народження і виховання до повноліття дітей – за кожну дитину зараховувати 1 рік пенсійного віку (наприклад, при народженні 3-х дітей жінці встановлюється віковий період виходу на пенсію 57 років, а 5-ти дітей – 55 років).
Для подальшого розвитку ринкової системи гоподарювання в Україні та створення сприятливого фінансово-економічного клімату її ефективного функціонування, забезпечення досконалого наукового, методичного й нормативного обґрунтування рішень щодо виконання функціональних завдань діяльності державної фінансової системи та її регіонів, а також кадрового забезпечення суб’єктів господарювання необхідно посилити роль підготовки висококваліфікованих державних службовців, фінансових менеджерів як фахівців, спроможних запроваджувати цінності демократичної, правової, соціальної держави та громадського суспільства, провідників сучасних спеціальних знань, необхідних для прийняття й успішної реалізації управлінських рішень.
Реалізація зазначених заходів буде сприяти розвитку фінансової системи в Україні, підвищенню рівня фахової підготовки й професійної компетенції її працівників, що забезпечить позитивний вплив на соціально-економічне становище суспільства.

Матеріал являє собою проект рішення конференції для обговорювання і доопрацювання кінцевого варіанта.
Матеріал підготували В.Я.Олійник за участю Л.Б.Баранник, Т.О.Дулік, В.О.Гордієнка, О.А.Рядна.