Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[НДВ Секція 2]

ЕКОНОМІЧНА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇЇ ФІНАНСОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Дем‘яненко І.В., канд. екон. наук, доцент
Національний університет харчових технологій

Іманентною ознакою ринкової економіки є її невизначеність, яка зумовлюється конкурентністю суб‘єктів ринкових економічних відносин та періодичністю прояву криз. Успішність фінансово-господарської діяльності підприємств у цих умовах потребує забезпечення ними належної економічної стійкості. Саме вона виступає запорукою ефективності функціонування підприємств, яка генерується їх фінансовим потенціалом.
Не зважаючи на високу актуальність проблеми економічної стійкості підприємств для України, її теоретико-методологічні аспекти і практичний фінансово-економічний механізм реалізації залишаються не систематизованими, фрагментарними, що витікає із неповної з’ясовності економічної природи цього явища. Згідно із літературними джерелами, зарубіжні і вітчизняні дослідники цієї проблеми вбачають її в такому забезпеченні підприємства виробничими ресурсами і такому їх цілеспрямованому використанні, при яких цей суб‘єкт господарювання в умовах ринкової невизначеності і мінливості економічного середовища здатний вільно маневрувати своїми ресурсами, забезпечуючи не лише успішність поточного виробничого процесу і реалізації продукції, а й подальше розширення виробничої і конкурентної спроможності. Це дає підстави відносити категорію «економічна стійкість» підприємств до відтворювальних. В цілому на економічну стійкість підприємств впливають такі групи чинників: технологічні, організаційні, фінансово-економічні, соціальні.
Технологічні чинники економічної стійкості підприємств є елементами визначення рівня техніко-технологічної досконалості виробничих процесів (що характеризують технологічний уклад виробництва), забезпечують безперебійність постачання сировинних, енергетичних, трудових та інших видів виробничих ресурсів для всіх технологічних ланок виробництва тощо. Основними результуючими показниками технологічних чинників є загальна фондовіддача, фондо- та енерго- трудомісткість виробництва, продуктивність праці, динаміка виробництва продукції, її конкурентоспроможність.
Організаційні чинники – визначають стратегію і тактику підприємства, рівень виробничої спеціалізації та комбінації, інтеграції в корпоративні структури, експортоспроможність, ступінь інноваційності інвестиційної діяльності, розвинутості людського капіталу, величина гудвілу підприємства, досконалість менеджменту, маркетингу, ділова активність.
Фінансово-економічні чинники – випливають із бізнесового характеру виробництва, уособлюються у фінансово-економічному механізмі функціонуючого підприємства. Визначають обсяг валової і товарної продукції, обсяг виручки від реалізації продукції, витрати на виробництво, постачання засобів виробництва і збут продукції, продуктивність чинників виробництва. Проявляються через фінансові інструменти: ціни і тарифи, кредити, податки, дотації, асигнування з бюджету, страхування, стимулювання праці тощо. В цілому фінансово-економічні чинники визначають фінансовий стан підприємства: загальний фінансовий результат, рентабельність виробництва, прибутковість капіталу, валовий дохід, прибуток, кредиторську і дебіторську заборгованість, оборотність капіталу, рівень його ліквідності, платоспроможність, раціональність структури активів і пасивів фінансового балансу, динамізм його валюти.
Соціальні чинники – елементи соціального потенціалу. Вони визначають соціальний розвиток підприємства: демографічної ситуації, кадрового забезпечення, умови праці, рівень матеріального добробуту працівників, розвинутість соціальної інфраструктури, соціокультурні компоненти тощо. Їх характеризують такі показники: розмір фонду споживання, що створюється в системі розширеного відтворення підприємства в цілому та в розрахунку на одного працівника, рівень реальних сукупних доходів працівників та їх величина відносно до офіційного прожиткового рівня, загальний матеріальний та соціокультурний рівень життя та екологічна безпечність. В системі управління економічною стійкістю підприємств важливими є такі сфери: оцінка фінансового стану, діагностика та фінансова санація.
Оцінка фінансового стану полягає у визначенні наявного фінансового потенціалу підприємства та рівня його дієздатності та ефективності. Основою фінансового потенціалу виступають фінансові ресурси, що визначають якісну характеристику фінансового стану: спроможність генерувати певний обсяг грошових потоків, достатній для реалізації передбачених програм; відшкодування використаних (залучених за рахунок всіх джерел) фінансових ресурсів та витрат на їх залучення; забезпечення генерації достатніх позитивних чистих грошових потоків, що зумовлюють ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість, кредитоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства.
Фінансова діагностика підприємства встановлює якісні і кількісні параметри та нормативи фінансового стану з врахуванням особливостей, тенденцій і закономірностей його розвитку з метою подальшої їх оцінки з оптимальними а бо домінуючими показниками в даний період. Це означає необхідність розглядати фінансовий стан підприємства так, щоб виявити в динаміці симптоми явищ, які можуть затримати досягнення поставленої мети й вирішення задач, піддаючи небезпеці реалізацію цілей, а відтак зумовлює вироблення рішень, спрямованих на коригування або перегляд цілей та прогнозів, визначення першочергових напрямів поліпшення діяльності підприємств.
Фінансова санація підприємств – сукупність заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення та зміцнення фінансового стану кризових підприємств. За цілеспрямованістю можна виділити два види фінансової санації – операційну як неординарного заходу попередження банкрутства, та перманентну як елементу фінансового менеджменту постійної підтримки платоспроможності підприємств.