Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[marina]

Чечельницька Ганна Володимирівна, доцент
кафедри гуманітарних дисциплін ДДФА

ЛЕВ ТИХОМІРОВ ПРО ЗВ'ЯЗОК ОСОБИ ТА ДЕРЖАВИ

Постановка проблеми. Актуальним для моєї дослідницької уваги є зараз дослідження такої полярної системи як «влада та особистість». Що несуть особистості нові президентські перегони? Чи може нам назавжди слід залишити мрію про те, що державна влада може бути орієнтованою на різні рівні людського добробуту? Тобто це вже актуальність соціальна.
Метою дослідження є з’ясування версії Лева Тихомірова щодо
причин та наслідків діяльності суспільної системи «особа – влада», рекомендації щодо подолання конфліктного боку цих взаємин.
Розповимо таку невеличку байку.
Жив та був у Єгипті жерець на ім`я Кратій. Стояв він нагорі та спостерігав як нанизу працюють раби, як їх наглядають солдати. І якось він відчув, що серед рабів щось відбувається. Він переодягається рабом, працює поруч з іншими і, нарешті, дознається про повстання, яке ось-ось відбудеться. Він замислився: повстання можна придушити. Але буде наступне… То треба знайти універсальну схему вирішення такого питання. І Кратій вигадав. Він створив гроші, наркотики, відкрив розважальні заклади. Він дав рабам волю, сказав про платню за роботу, про розваги. Раби були у захваті.
Коли Кратій зустрівся с жерцями інших земель, вони перейняли його схему і схвалили: «Ну ти і ДЕМОН, Кратій». Так виникла ДЕМОКРАТІЯ.(2) Безумовно, у цій байці дуже мало науковості, але здається, що відображена сутність влади практично не змінюється.
Дослідження природи та характеру державної влади опікувався Лев Тихоміров. Історична постать, особистість цікавої долі: у молоді роки він захоплювався народницькою діяльністю терористичного спрямування. Потім відбувався духовний перелам, і він прилучився до православного християнства у самій містичній його течії.
Що ж каже Л.Тихоміров про владу: “Личность человека в политике есть основная реальность. Политика часто не думает о личности, погруженная в судьбы коллективности, но эта точка зрения близорука, не замечающая сущности за формой». (4)
Суть проблеми «влада» та «особа» за Тихоміровим полягає ось в чому: «В государственной политике пренебрежение или враждебность к «личности», «индивидуальности» проявляется очень легко, потому что основные законы творчества государства и личности противоположны. Государство действует принудительно и общими мерами. Личность творит только свободно и индивидуально. Эта противоположность принципов существования и творчества естественно может приводить к столкновениям, если только они не устраняются действием политической сознательности, которая должна внушить политике, что государство, для собственной выгоды, обязано беречь личность и сообразоваться в отношении ее не со своими, а и с ее внутренними законами. Дело в том, что личность требует именно самостоятельности, независимости, свободы, иначе она не может развивать творческой силы. Это - антитеза государственному творчеству. Но политическая сознательность должна понудить государство признать свободу, которая появляется в обществе только из-за личности, и только в тех отношениях, где необходима деятельность личности».(4)
Він дає універсальну пораду владі для подолання будь-яких криз у площині «влада – особистість», спираючись не на технічні рекомендації щодо методів ефективного управління, а на глибокий біблейний принцип:
«Тут политике можно сказать: какая тебе польза, если приобретешь весь мир, а душу утратишь? (Курсив мій. – Г.Ч.) Все коллективности, общество, государство - все это имеет смысл только как среда развития и жизни личности. Все коллективности всегда таковы, какими их может создать личность, и если мы ослабляем ее силу и способность творчества, мы губим все коллективности, и все на вид стройнейшие и глубочайшие обдуманные формы отношений государственных будут фактически гнилы и ничтожны. Даже с точки зрения политика, которому дорого только великое государство, его гением устраиваемое, нет пользы, если он для приобретения мира погубит личность. Не создаст он без нее ничего великого и, устранив накопленные до него запасы силы и творчества личности, быстро приведете государство к ничтожеству и распадению ».(4)
Але, на жаль, влада йде «кратієвським» шляхом, зводячи спілкування з особистістю на рівень маніпулювання свідомістю та підсвідомістю. С.А.Зелинський, аналізуючи це питання, доходить висновку: « Следует обратить внимание, что при демократических режимах на первое место в управлении массами зачастую выходит власть капитала, которая ради дальнейшего собственного обогащения — формирует в сознании масс (в сознании, путем изначального воздействия на подсознание) необходимые паттерны поведения, воздействуя на которые (через СМИ — воздействующие на архетипы коллективного бессознательного) — способствует как росту покупательной способности масс (и тем самым подъему собственного благосостояния), так и вызывает в подсознании масс модели поведения, необходимые власти. Добиваясь при этом самого важного — переключения внимания масс с решения насущных проблем и четкого анализа действительности — на безболезненные для власти мероприятия (концерты, шоу, сериалы, поп-музыка, и проч.), которые еще больше ввергают сознание масс в хаос, а значит, предоставляют власти возможность такими массами управлять. Причем заинтересованность власти капитала действительно понятна, потому как если вдруг сформированный в народе спрос на товары исчезнет — то остановятся выпускающие эти товары предприятия, а значит, в общем и целом пострадает экономика, которая и подпитывает власть капитала»( 1).
Ось така безрадісна картина. З часів дослідження Л.Тихомірова пройшло сто років і навіть більше, змінилися методи влади, але суть залишилася такою ж самою. Влада не хоче зберегти душі, свої та чужі, вона хоче їх продати та купити, бо взагалі вони їй не потрібні. Влада опікується тілом. Причому лише власним. Тому залишається лише один шлях спасіння сучасного суспільства, і відповідальність має взяти на себе особа.
Це шлях гармонізації особи, тобто повернення до власного розвитку через вищий потенціал, а не нижчий. І оскільки ми здійснюємо різні види комунікацій між особами, в тому числі через колективне підсвідоме, то має відбутися формування нового, якісного, образу влади.
Розвинена особистість ніколи не задовольниться маніпулятивною владою, то тоді й влада змушена бути змінитися, і за рекомендацією Л.Тихомірова, збудованій на біблійному принципі, знайти власну душу.

Література:

1. Зелинский С.А. Манипулирование личностью и массами. Манипулятивные технологии власти при атаке на подсознание индивида и масс//www.Psyfactor.org).
2. Мегре В. Новая цивилизация – Ч.1// www.anastasia.ru)
3. Сто русских философов. – Москва: «Мирта», 1995. – С.245-247
4. Тихоміров Л. Монархическая государственность//
© http://apocalypse.orthodoxy.ru/ == Каталог православных ресурсов