Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

Форум присвячений вступу, навчанню, подіям яки відбуваються у Дніпропетровської державної фінансової академії, проведення Інтернет конференції, працевлаштуванню студентів академії, співпраці з партнерами.
 
 ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Офіційний сайт академії
Капітон О.В.,П’ятун В.В. ПРАВОСЛАВ’Я НА ПЕРЕХРЕСТІ «ЗАХОДУ»

 
Цей форум закрито   Цю тему закрито    Форум Дніпропетровської державної фінансової академії -> Сьомі Всеукраїнські читання “ПРАВОСЛАВ’Я У СВІТОВІЙ КУЛЬТУРІ”
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
marina


   

З нами з: 28.09.09
Повідомлень: 16

ПовідомленняНаписане: п'ятниця жовтня 30, 2009 10:55 am    Тема повідомлення: Капітон О.В.,П’ятун В.В. ПРАВОСЛАВ’Я НА ПЕРЕХРЕСТІ «ЗАХОДУ» Відповісти цитуючи

Капітон Ольга Вікторівна

Дніпропетровська державна фінансова академія

П’ятун Віталіна Віталіївна

Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників


ПРАВОСЛАВ’Я НА ПЕРЕХРЕСТІ «ЗАХОДУ» І «СХОДУ»


Захід і Схід поняття, звичайно, переважно світоглядні, культурологічні, політичні. Кордони політичних, географічних і культурних районів не збігаються, бо країна, що належить до Заходу в культурному відношенні, може належати до Сходу в політичному.
Захід і Схід — це парні категорії, що виражають амбівалентність цілого у світовій культурі. В них відображені протилежність і взаємозв'язок смислів, які лежать в основі системи культурних цінностей. У європейській культурології тривалий час для дослідження проблеми Заходу і Сходу використовувалися бінарні опозиції, що закономірно, адже антиномічність первинних шляхів полілінійного соціокультурного розвитку людства віддзеркалює бінарну організацію світового простору, покладену в основу міфологічної моделі світу. Космогонічні мотиви цієї антиномії мають своїми витоками схід і захід сонця, коловорот природних процесів у народженні й загибелі всього існуючого. У цій системі координат Схід символізує початок творіння, відлік історичного часу, весну, оновлення, спасіння, воскресіння, є провісником майбуття. Захід асоціюється з кінцем життєвого шляху, есхатологічним завершенням історичного часу, осінню, зрілістю, завершеністю, підведенням підсумків. Однак такі бінарні протиставлення лише констатують факт, не пояснюючи його. Вони лише знову звертають увагу на те, що відразу впадає в око.
Загальною складовою при аналізі проблеми Сходу і Заходу стало використання категоричного імперативу англійського письменника Р.Кіплінга: "Захід є Захід, Схід є Схід, їм не зійтися ніколи". Дійсно, якщо західна культура демонструє цілеспрямований поступ до демократичних цінностей, то східна — багато в чому зберігає свою прихильність авторитарному деспотизму. Якщо західна культура орієнтована на цінності технологічного розвитку, на активне перетворення навколишнього середовища, то східна — тяжіє до гармонії з природним довкіллям, пристосування людського буття до його ритмів і законів. Якщо західна культура декларує динамічний образ життя, то на Сході цінують стабільність, постійне повернення до традицій. Відповідно, соціокультурна динаміка Заходу характеризується запереченням застарілих форм, їх революційним знищенням, нерівномірністю, технологічними і соціально-політичними ривками й вибухами.
Західна людина культивує в собі персоналізм, неповторну унікальність власного способу життя, східна — контекстуальну поведінку, волю до подолання самості, прагнення реалізувати себе в суспільній практиці, належність державному цілому. Останнє певною мірою позбавляє людину на Сході відчуття екзистенційної відчуженості, самотності, що так боляче сприймається західним індивідуалістом. Східна людина в усьому відчуває підтримку соціальної групи, хоча це і вимагає від неї відмови від власного обличчя. Якщо західна людина націлена назовні, то східна — занурена у власний внутрішній світ. Вона уважно вдивляється в мінливу плинність образів оточення, в той час як західна — активно діє, змінюючи й пристосовуючи до себе середовище своєї життєдіяльності. Відповідно, людина Заходу — екстравертивна, людина Сходу — інтровертивна. Екстравертивність західного типу особистості свідчить про його егоцентризм, орієнтованість на зовнішні матеріальні блага і проявляється в прагненні творити комфортний і цивілізований світ існування людини. Інтровертивність східного типу особистості проявляється в орієнтації на духовне самовдосконалення, нерідко шляхом заперечення матеріальних благ, нехтування елементарною цивілізованістю.
Якщо західна культура орієнтована на наукове знання, раціональне пояснення явищ навколишнього світу, то східна — на інтуїтивне проникнення в сутність речей. Це впливає на усвідомлення східною традицією вторинності емпіричного природознавства. Тут неможливе перетворення оточення на об'єкт пізнання, оскільки такий стиль мислення обов'язково має передумовою абсолютизацію людини як суб'єкта. Відповідно, західний "логос" вимагає для своєї об'єктивізації описовості, фабульності, завершеності, а східне "дао" тяжіє до символічності, натяковості, незавершеності.
Утім протиставлення Сходу і Заходу не може бути абсолютним. Уважний аналіз виявляє постійний взаємозв'язок, додатковість, взаємопроникнення цих культурно-смислових антиномій. Так, декларована принципом недіяння пасивність східної людини обертається на свою протилежність, коли мова йде про духовне вдосконалення, яке становить справжню сутність активності за східним її зразком. Орієнтація на традицію, збереження минулого, як цінності, може стати серйозним підгрунтям динамічної модернізації, про що свідчить приклад так званого «японського економічного дива». Соціальна консолідованість людини із суспільним цілим створює умови для гармонійного розвитку кожного індивіда, а ірраціональні релігійно-філософські конструкції підтверджуються через століття емпіричними методами західної науки.
Виходячи з наведених міркувань, відомий дослідник В. Шейніс запропонував три критерії зіставлення західних і східних культур:
1. Становище індивіда в групі й суспільстві в цілому, що визначається рівнем індивідуалізації, чи навпаки, включення людини в соціальну ланку.
2. Перевага світської або релігійної орієнтації в панівному світогляді.
3. Ставлення до традицій і новаторства, що виражається в настанові на зміну або на консервацію наявних структур.
Варто зауважити, що хоча територіально Захід охоплює Європу та Північну Америку, Схід — країни Центральної, Південно-Східної Азії, Близького та Далекого Сходу, Північної Африки, однак, з точки зору поділу сучасного світу на культурні регіони, Схід – це, перш за все, арабомусульманський культурний регіон, протистояння якого із Заходом в наш час призводить до однієї із глобальних проблем сучасності: проблеми війни і миру та світового тероризму. Історична мінливість кордонів між культурними регіонами (арабська експансія на заході Європи, англійська колонізація окремих регіонів Азії, приєднання Закавказзя до Росії, ісламізація півночі Африки тощо) не дає змоги стверджувати абсолютність геокультурного протиставлення Заходу і Сходу.
Дихотомія Заходу і Сходу скоріше позначає систему смислових координат культурного цілого, характеризує ціннісну топологію світової культури, яка з особливою силою проявляється в культурах, що існують на межі, перехресті цих ціннісно-смислових полюсів, зокрема, це має місце в культурі Росії та України. Тут східні й західні культурні елементи не тільки інтегруються, але й утворюють суперечну цілісність самої культури, виступають фактором її динамічного розвитку. Це викликало до життя ідею так званого євроазійства, як винятковості соціокультурного досвіду, його випадіння з антиномії Захід - Схід, його світової унікальності. Насправді феномен євроазійства становить зразок діалогу культур, їхньої зустрічі, їхньої інтерпретації одна одною, їхнього заперечен¬ня і одночасної єдності.
Розглянутий підхід до розуміння Заходу і Сходу носить культурологічний аспект, беручи за головне культурні процеси та їх особливості. Однак ці поняття вживаються і при аналізі сутності цивілізації.
Маючи на увазі, що культура Україна з поконвіків знаходилася на перетині, перехресті двох світів, двох цивілізацій - Заходу і Сходу, варто торкнутися питання про те, і що таке, в цьому розумінні, цивілізація, і як формувалася Україна в контексті взаємовпливів цих двох гігантів, і що є її цементуючим кредом.
Зауважимо, що, зокрема, цивілізаційна альтернативістика, розглядаючи процеси суспільного розвитку, виокремлює декілька його моделей. Одна із них – конфліктна, сутність якої полягає у можливій логіці «зіткнення цивілізацій». Інша – паритетна модель – допускає їх змагання в плані формування історії та передбачає певну соціокультурну конвергентність. Ця модель вбачає можливість не лише співіснування, але й «співпраці» цивілізацій, тобто існування в логіці «єдності у суперечності», з використанням наявних релігійних, етичних, політико-правових, господарчих, екологічних, естетичних ресурсів і засобів, що можуть привести до певного гомеостазису.
За радянських часів теорія цивілізацій в основному виконувала роль допоміжного засобу при обгрунтуванні формаційної моделі історичного процесу. До цивілізаційної проблематики у своїх працях зверталися, зокрема, Ц.Г.Арзаканянц, М.А.Барг, І.В.Бойченко, Ю.В.Бромлей, О.Я.Гуревич, Г.А.Давидова, Л.В.Данилова, З.М.Какабадзе, В.Ж.Келле, В.В.Кизима, Л.І. Новікова, Е.С. Маркарян, Е.В.Сайко, В.П. Тугарінов, Г.Д.Чесноков та інші.
Цивілізаційні проблеми розглядалися в різних аспектах. Однак розгляд такої тематичної галузі як «східнохристиянська» чи «православна цивілізація» набув чинності лише в умовах перебудови, помітної лібералізації відношення до Руської Православної Церкви. Поштовхом посилення уваги до вищеназваної проблематики на Україні стало святкування ювілейної дати – тисячоліття Хрещення Русі та послідуюча соціокультурна легітимація східного християнства. Окрім того, слід мати на увазі, що виокремлення предмета аналіза та оцінки проблеми відбувалося в умовах підвищення інтересу до цивілізаційної проблематики вцілому, як такої, що мало місце на ІХ Всесвітньому соціологічному конгресі у Швеції (Стокгольм, 1978) та ХУІІ всесвітньому філософському конгресі в Канаді (Монреаль, 1985). Зрозуміло, що радянська спільнота була задіяна у відповідні дискусії. Як результат – поява «першої ластівки» - праці С.Н.Пушкіна («Православное понимание цивилизации», 1990 г.), в межах якої предметом дослідження була православна цивілізація. Автором проводився аналіз богословських ідей дореволюційних і сучасних православних авторів. При цьому, загальною дослідницькою основою була установка на «вплетення» православного соціокультурного специфікума у змістовний простір моноцивілізації - єдиної загальнолюдської цивілізації - на основі християнізації усіх сторін життя. « В целом же православную концепцию цивилизации можно определить, - писав С.Н.Пушкін, - как совокупность вытекающих из веры в сверхестественное религиозно-духовных ценностей, преобразующих как душу, так и общество на христианских началах – ценностей, призванных обеспечить и развитие общества и спасение души» [Пушкин С.Н. Православное понимание цивилизации. – М., Знание, 1990. – С.7].
Пошук нової цивілізаційної моделі розвитку, після розпаду СРСР, «генерировал несколько вариантов цивилизационной палингенесии: а) идею социокультурной, в том числе на православно-славянском этническом субстрате, озвученную еще А.И. Солженицыным в статье «Как нам обустроить Россию?»; б) идею глубокой структурной интеграции независимых государств в западное сообщество, причем, ценой кардинальной ревизии и отказа от прежней идентичности «уникального государства-миссии», «империи»; в) евразийскую (неоевразийскую) парадигму, которая бы обеспечила восстановление и развитие межцивилизационного пространства и придала субъктам, в нем действующим, столь необходимые для условий глобального мира динамические характеристики» [Муза Д.Е. Восточнохристианская цивилизация: социокультурное устроение и идентичность. – Донецк: Изд –во «Вебер» (Донецкое отделение), 2009. – С. 6].»
Наприкінці ХХ – початку ХХІ століття з’являється значна кількість різних підходів до розуміння сутності цивілізації. Зокрема С. Хантінгтон, розвиваючи ідею про те, що розвиток світу після «холодної війни» буде визначатися цивілізаційними процесами, а центральною віссю історії стане «взаимоотношение западной мощи и политики с мощью и политикой не-западных цивилизаций», передбачає конфліктогенний характер буття цивілізації і дає слідуюче її визначення: «Цивилизация – это наивысшая культурная общность людей и самый широкий уровень культурной идентификации… Она определяется как общими объективными элементами, такими как язык, теория, религия, обычаи, социальные институты, так и субъективной самоидентификацией людей» [Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2003 – С. 72]. Оголосивши цивілізацію (поряд із О.Шпенглером, Ф.Броделем, К.Доусоном та Е. Валлерстайном) культурною сутністю, С.Хантінгтон акцентує увагу, перш за все, на тому, що «цивилизация – это самые большие «мы» [ там же, С. 51], «цивилизации представляют собой человеческие племена» [там же, С.323]. На його думку, що до православної цивілізації, то її візантійське коріння, самобутність Київської Русі та Москви, двухсотлітнє татарське іго, бюрократичний деспотизм та обмежений вплив на неї Відродження, Реформації й Просвітництва, а потім рецепція західних світських ідеологій – комунізму та ліберальної демократії, утворюють унікальну конфігурацію соціальних і культурних компонентів [там же, С.54 - 60]. Змішування екзогенних та ендогенних факторів найчастіше породжувало гібридні форми соціальності (візантійські, азійські та західні моделі). Однак, глибинний рівень ідентичності, власне цивілізаційний, проявився, згідно Хантінгтона, в процесі конфліктного протистояння, і «почти всегда определяется религией» [там же, С. 434].
Нинішній світ, з його глобальними проблемами, за рахунок фронтального тиску Заходу та його сателітів, у більшості випадків активізує саме цю основу. Аналіз нинішнього стану православної цивілізації показує, що із стану «консуматорної системи», яким був СРСР, вона трансформується в систему з транзитивними структурними та функціональними параметрами. Проблема соціокультурної архітектоніки знайшла свій розвиток у працях В.В.Вікторова, Д.І.Зарова, В.М.Межуєва, Н.В.Мотрошілової, Є.Б.Рашковського, І.Б.Чубайса та інших.
Одним із напрямів аналізу проблеми, якої ми торкаємося, в сучасній цивілології та культурології є напрям, який розглядає взаємовідносини дихономічної пари : «Схід» - «Захід» з врахуванням культуротворчої сили православ’я. Ця проблема піднімається у працях Б.С. Єрасова, І.С. Левяша, О.С.Панаріна, Н.І. Петякшевої, Д.Ф.Теріна, Ф.Х. Кессіді та інших. В них, зокрема, установлюється характер полярних інтенцій по формуванню історії, які випливають по черзі то від Сходу, то від Заходу (О.С.Панарін), фіксуються культурні взаємодоповнення Сходу та Заходу (Ф.Х. Кессіді), чи їх взаємовиключення (Д.Ф.Терін). Здавалося б, що при такій широкій постановці проблеми, акцент зроблений на культурно-цивілізаційну самобутність, «не должен отрицать перекрестного влияния Востока и Запада на социокультурное устроение цивилизации. Однако при всей привлекательности этого философско-исторического дискурса, - відмічає Д.Е.Муза, - исследователи часто соскальзывают к одному из полюсов: либо к Востоку, либо к Западу. В первом случае, усматривая в цивилизации евразийское (восточное) основание, во втором – отмечая сугубо западную природу цивилизационного феномена» [Муза Д.Е. Восточнохристианская цивилизация: социокультурное устроение и идентичность. – Донецк: Изд –во «Вебер» (Донецкое отделение), 2009. – С. 13].
Християнський або православний компонент має місце в багатьох концепціях цивілізації. Постановочний план проблеми соціокультурної будови та ідентичності православної цивілізації проглядається і в працях вітчизняних авторів. Однак більшість із них, виходячи із факту існування православної слав’янсько-євразійської цивілізації, прагнуть зрозуміти її через складну систему соціокультурних метаморфоз, які мають і мали місце в історії. Останнім часом українські вчені, зокрема, Ю.Н. Пахомова, І.В. Боченко, С.Б. Кримський, П.В.Кутуєва, Ю.В.Павленко, І.С. Піляєва, О.Б. Шевченко, С.Л.Удовика та інші, розробляли загальні епістемологічні та методологічні питання культурно-історичного розвитку макроісторичних цілостностей, в тому числі й східно-християнської цивілізації.
Аналіз сучасної наукової літератури дає можливість прийти до висновку про те, що Україна знаходиться на перехресті Сходу і Заходу. Культуротворчою основою її розвитку є православ’я, православ’я, яке робило і робить країну сильною і могутньою, духовно величною і перспективною. Саме із православ’я вона черпала и черпає свою наснагу. Підтвердження тому - сама її історія.
Видатний російський мислитель Георгій Флоровський (1893 – 1979) в своїх богословських та філософських творах глибоко і всебічно проаналізував складний і тернистий шлях Православної Церкви від її витоків до нашого часу, осмисливши роль християнства і Церкви в сучасному світі. Аналіз його надбання дає право з впевненістю стверджувати, що формування нашої нації, її унікальної культури стало можливим завдяки православним цінностям, які живили і живлять наш народ на протязі багатовікової історії. «Истинная история человека не есть история политическая с ее утопическими требованиями и иллюзиями, она есть история духа, история роста человека в меру возраста совершенства, под господством исторического Бого-Человека, самого нашего Господа Христа Иисуса» [Флоровский Г. Затруднения историка-христианина // Флоровский Г. Христианство и цивилизация. Избранные труды по богословию и философии. – СПб.: РХГА, 2005. – С.706 - 707].
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Показувати:   
Цей форум закрито   Цю тему закрито    Форум Дніпропетровської державної фінансової академії -> Сьомі Всеукраїнські читання “ПРАВОСЛАВ’Я У СВІТОВІЙ КУЛЬТУРІ” Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі



Powered by phpBB © 2001, 2005 phpBB Group
Вы можете бесплатно создать форум на MyBB2.ru
Український переклад © 2005-2006 Сергій Новосад