Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція 1]

ПРО ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Волошина Н.А., к.т.н., доцент
Дніпропетровська державна фінансова академія

В умовах сучасної кризової ситуації в українській економіці особливого значення набувають проблеми регіонального економічного розвитку. Поняття «регіон» має різні визначення, але в умовах нашої країни воно найчастіше означає одну адміністративну одиницю або їх об’єднання. З точки зору аналізу економічного розвитку, регіоном в Україні найчастіше вважають окремі області та Автономну Республіку Крим. Це відбувається ще й тому, що на сьогодні склався надзвичайно низький супровід статистичною інформацією досліджень у регіональному розрізі.
Економічний розвиток регіону повинен забезпечувати постійне зростання економічного добробуту його населення шляхом ефективного використання усіх регіональних ресурсів. Аналізувати його можна за допомогою показників валового регіонального продукту на душу населення, прямих інвестицій на одне підприємство або на одну особу, середнього доходу на одного жителя регіону чи на одного працюючого тощо. Економічний розвиток регіону пов’язаний зі створенням нових робочих місць на різних за розміром і формою власності підприємствах, розвитком ринкової інфраструктури та об’єктів соціальної сфери.
На економічний розвиток кожного регіону в межах країни впливає значна кількість чинників. До основних із них можна віднести: кліматичні умови та географічне розташування; наявність тих чи інших природних ресурсів; галузеву структуру виробничого комплексу, яка історично склалася в регіоні; рівень розвитку невиробничої сфери; наявність кваліфікованої робочої сили; розвиненість мережі сучасних транспортних комунікацій і т. ін. В умовах України регіони історично значно відрізнялися один від одного рівнем економічного розвитку.
Більшість місцевих бюджетів регіонального рівня отримують дотаційні кошти із державного бюджету. Натомість, протягом значного періоду часу, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області та м. Київ були бюджетними ‘‘донорами’’. Існує значна диференціація доходів і видатків місцевих бюджетів у розрахунку на одного мешканця території. У контексті соціально-економічної ситуації в країні ‘‘відсталими’’ прийнято вважати регіони, які мають традиційно низький рівень життя порівняно із більшістю регіонів, низьку ефективність господарської діяльності та незначний науково-технічний потенціал, високий рівень безробіття та ін. Так наприклад, у Чернівецькій, Тернопільській, Житомирській, Івано-Франківській областях обсяг залучених прямих іноземних інвестицій на одне підприємство та на одну особу населення у 2,5 – 4 рази менший, ніж у вище названих розвинених регіонах.
Однак, умови жорсткої фінансово - економічної кризи змінили економічну ситуацію таким чином, що регіони, які належали до розвинутих, стають “депресивними”, втрачаючи своє колишнє економічне значення. При цьому тривалість і глибина регіональної депресії визначається складом тих галузей виробництва, криза в яких стала основною причиною поширення депресії на всю економіку регіону.
Так, навіть для раніше розвинутих регіонів для більшості видів діяльності дається взнаки робота в умовах світової фінансово-економічної кризи. За підсумками роботи промисловості у ІV кварталі 2008 р. та у 2009 р. індекси промислової продукції фіксують сталу тенденцію падіння. У той час як за січень – серпень 2009 р. середній рівень зменшення виробництва по Україні становив 29,6%, у Запорізькій обл. – 37.2%, по м. Київ – 33.6%, у Дніпропетровській обл. – 33.2%, а у Донецькій обл. – 31.2%. У січні – липні 2009 р. зменшення прибутків прибуткових підприємств (до аналогічного періоду попереднього року) становило для цих регіонів, відповідно, 41.7%, 7.6, 77,1 та 53.1% ( у цілому по Україні – зменшення на 35.2%). За 9 місяців 2009 р. у одній з самих розвинених областей – Дніпропетровській – не подолано відставання рівня виробництва проти минулорічного в усіх основних видах промислової діяльності області: добувній промисловості (індекс – 73,8%) та переробній (62,1%). Значно знизили випуск продукції підприємства машинобудування (індекс – 49,9%), оброблення деревини та виробництво виробів з деревини (56,3%), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (60,4%).
За таких умов дуже загрозливим є поділ регіонів на “донорів” і “реципієнтів”. Важливим елементом національної безпеки країни є недопущення територіальної дезінтеграції. Тому ефективність регіональної політики визначається тим, наскільки вдалося досягти та підтримувати компроміс між регіональними інтересами держави і місцевими інтересами самого регіону. Мета регіональної політики полягає у максимальній і довгостроковій гармонізації інтересів держави та регіонів. Мета регіональної політики – звести до мінімуму ті нерівності, які створюють ґрунт для виникнення соціальних конфліктів, заважають соціально-економічному розвитку держави в цілому або її частин (регіонів).
Вирішення цих проблем і досягнення мети можливе лише за співучасті структур державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суб’єктів підприємництва (бізнесових структур) та представників населення (фізичних осіб, об’єднань громадян). Ця співучасть повинна координуватися міжвідомчими регіональними інституціями різних рівнів і спрямовуватися на максимально ефективне використання ресурсів кожного регіону в інтересах як самого регіону так і держави в цілому.