Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція 1]

ПРОБЛЕМА СПІЛЬНОГО МАЙНА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ РАД ЩОДО ВЛАСНОСТІ

Дацій О.І., д.е.н., професор
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

Ефективність місцевого самоврядування залежить від його матеріальної, економічної та фінансової основи, яку становить комунальна власність. У зв’язку з цим проблеми формування комунальної власності, визначення її правового режиму, складу об’єктів, обсяг повноважень органів місцевого самоврядування у здійсненні права власності на комунальне майно, створення принципово нового економічного та організаційного механізму взаємодії місцевих органів влади з усіма суб’єктами права комунальної власності продовжують залишатися головними при переході до ринкової економіки.
Дослідження показує, що реалізація права комунальної власностi в Українi починає здiйснюватися з прийняттям постанови Кабiнету Мiнiстрiв України № 311 вiд 5 листопада 1991 року ”Про розмежування державного майна України мiж загальнодержавною (республiканською) власнiстю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”. Прийняття цієї постанови започаткувало правові основи формування і набуття права комунальної власності та реальну економічну базу для вирішення соціально – економічних завдань розвитку комунального господарства. Цією постановою визначався перелік державного майна України, яке передавалося до комунальної власності, та порядок розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно – територіальних одиниць, порядок передачі майна, яке перебувало у власності міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених здійснювати управління державним майном, а також від однієї адміністративно – територіальної одиниці до іншої.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року ”Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, з урахуванням набутого досвіду, були визначені основні засади передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а також зворотній процес передачі об’єктів права комунальної власності у державну власність. Умови передачі майна, встановлені цією постановою, поширюються на всі об’єкти права державної та комунальної власності, у тому числі – передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.
Прийнята в 1996 році Конституція України визначила комунальну власність як самостійну форму публічної власності, суб’єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об’єднання в сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в місті (ст. 142). Комунальна власність набула статусу недержавної власності, а її суб’єктами стали не адміністративно – територіальні одиниці в особі відповідних рад, а територіальні громади, яким надано право володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їм майном, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Перелік об’єктів права комунальної власності територіальної громади визначає відповідна сільська, селищна, міська рада. А підставою для набуття права комунальної власності, відповідно до п.2 ст.60 ”Про місцеве самоврядування в Україні”, може бути:
- передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав;
- створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
На сьогоднішній день, передача у власність територіальним громадам та у їх спільну власність об’єктів, що належать до державної власності, здійснюється відповідно до законів України, у порядку, визначеному постановами Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року № 311 ”Про розмежування державного майна України мiж загальнодержавною (республiканською) власнiстю і власнiстю адміністративно – територіальних одиниць (комунальною власністю)” та від 1 серпня 2002 року № 1100 ”Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної і комунальної власності”.
Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку розмежування земель право державної і комунальної власності полягає у здійсненні організаційних і правових заходів щодо визначення і передачі земельних ділянок із державної власності у комунальну.
Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належним їй на основі права комунальної власності рухомим і нерухомим майном, коштами та іншими об’єктами з метою забезпечення надання населенню передбачених законом громадських послуг.
Дослідження показує, що наріжним каменем місцевого самоврядування є проблема спільного майна територіальних громад, визначення прав і обов’язків рад щодо такої власності. Залишається несформованою також спільна власність територіальних громад на рівні районів і областей з урахуванням заінтересованості в об’єкті власності кожної територіальної громади та її спроможності до участі в фінансовому та матеріальному забезпеченні діяльності об’єкта власності.