Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція 1]

ТЕНДЕНЦІЇ НАГРОМАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

Дучинська Н.І., д.е.н., доцент
Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

Дослідженню сутності соціального капіталу в ринковій економіці останнім часом надається значна увага як у вітчизняній, так і зарубіжній економічній літературі. Проблеми формування довіри як основи розвитку соціального капіталу аналізуються В. Радаєвим, В. Гейцем. Соціальний капітал як елемент сталого розвитку трактується С. Наделем, С. Соколенко, Ф. Фукуяма, М. Горожанкіно, які аналізують його в політекономічному аспекті.
На думку Дж. Коулмана, який розглядає соціальний капітал як форму людського, він не потрапляє під сувору дефініцію. Дослідник визначає соціальний капітал як зовнішні та внутрішні зв'язки організації, яка є продуктивним ресурсом. Він акцентує увагу на необхідності розвитку зв'язків між соціальними групами, адже вони можуть стати основою для задоволення вузьких інтересів, перешкоджають вільному доступу інформації та інших ресурсів, що могли б забезпечити вигоди для співтовариства.
Ф. Фукуяма вважає, що соціальний капітал - це неформальні норми або цінності, які роблять можливими колективні дії у групах людей. Це може бути як мала група, так і корпорація та суспільство в цілому.
Соціальний капітал - це сукупність відносин, що породжують дії. Ці відносини пов'язані з очікуванням того, що інші агенти будуть виконувати свої обов'язки. Ця одночасна концентрація очікувань і зобов'язань визначається узагальнюючим поняттям довіра. Чим більше зобов'язань нагромаджено в даному співтоваристві, тим вище рівень соціального капіталу.
Під загальною назвою соціального капіталу згруповано такі явища як довіра, правила співробітництва, голосування, участь у референдумах та спільна діяльність за інтересами в різних групах, зміцнення неформальних громадських інституцій у країні тощо. Він передбачає горизонтальні зв'язки між людьми і соціальні мережі й відповідні норми, що впливають на доходи та добробут членів співтовариств.
На нашу думку, соціальний капітал є сукупністю зв'язків, що виникають між членами соціальних груп, і підтримуються на основі неформальних цінностей та норм, що сприяє розвитку довіри, соціальної підтримки, співробітництва і взаємодії. Ці зв'язки мають передбачати одержання вигоди, адже вони більше нагадують соціальні відносини, а не соціальний капітал.
Структурну основу соціального капіталу формує мережа соціальних зв'язків для передачі інформації, економії ресурсів, взаємного навчання правилам поведінки, формування репутації. Завдяки соціальній мережі, що часто має тенденцію до відносної замкнутості, складається інституційна основа соціального капіталу, а саме - належність до певного соціального кола або членство у групі. До того ж, останні можуть підкріплюватись і формальними статусами, наприклад, члена асоціації або клубу.
Завдяки нерівномірному розподілу соціального капіталу відтворюються стратифікаційні відмінності в системі мережі. Вони пов'язані з неоднаковим доступом до соціальних мереж, до сукупності обов'язків, зосереджених у них. Соціальний капітал може вимірюватись, на думку В. Радаєва, тільки через ступінь включення в ті чи інші мережі, а також через характеристики самих цих мереж - їх розмір, наповнення, силу й інтенсивність існуючих у них зв'язків.
Соціальний капітал представлений неречовими носіями, тому його нагромадження здійснюється теж у неречовій формі. Нагромадження соціального капітану можна дослідити через відносини суспільного відтворення, в межах яких він проявляється завдяки зміні кількісних і якісних показників, що свідчать про наявність переважно екстенсивного або інтенсивного способу капіталоутворення.
Проаналізувати рівень нагромадження соціального капіталу можна завдяки зміні економічних і соціальних індикаторів: динаміки ВВП на душу населення, середній тривалості життя в країні, кількості розлучень на тисячу чоловік населення, за співвідношеннями між заробітною платою чоловіків і жінок, між прожитковим мінімумом і середньою пенсією, за рівнем безробіття в країні, часткою населення, яке належить до маргінальних груп, ступенем охоплення сільської і міської молоді вищою освітою, за ступенем рівномірності розподілу соціальних та економічних благ. Позитивні зміни у більшості з цих показників і є свідченням нагромадження й розширеного відтворення соціального капіталу.
Відтворення соціального капіталу здійснюється через підвищення рівня довіри. Довіра сприяє зростанню інвестицій в реальний капітал з боку підприємців, домашніх господарств, іноземних інвесторів. Її вплив на обсяг інвестування дужу помітний в умовах нестабільності економічного розвитку. Низький рівень довіри в Україні, а отже і соціального капіталу, можна пояснити тим, що за роки трансформаційних перетворень значно поглибився розрив між економічними досягненнями останніх років і становищем населення, що породило відчуженість переважної більшості населення від політики реформ.