Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція 1]

ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
В УКРАЇНІ

Запорожець Н.В., студентка
Одеський національний політехнічний університет

На регiональному рiвнi розвиток системи соцiального захисту в Українi та реалiзацiю напрямiв державної полiтики можна певною мiрою прослiдкувати на прикладi Миколавської областi. До 90-х рокiв системи соцiального захисту населення в її сучасному розумiннi не iснувало, а соцiальне забезпечення здiйснювалося через вiдповiднi вiддiли обласних та районних виконавчих комiтетiв i обмежувалося призначенням пенсiй, допомог та наданням населенню пiльг. Через серйознi соцiальнi ускладнення, обумовленi переходом до ринкової економiки, в суспiльствi зросли потреби в соцiальному захистi, якi в рамках колишнiх пiдходiв вже не могли бути задоволенi. Їх мала задовольнити нова зважена, ефективна система соцiального захисту. Процес реформування системи соціального захисту мав такi вихiднi передумови: брати до уваги обмеженi можливостi централiзованих гарантiй соцiальної допомоги i власних джерел фiнансування; органiзацiю соцiального захисту здiйснювати, керуючися знанням найгострiших потреб тих верств населення, яким допомога потрiбна в першу чергу; допомога повинна бути адресною, персональною; необхiдно мати механiзм (систему пiдроздiлiв), який мiг би адекватно реагувати на соцiальнi змiни. При цьому вiн повинен вiдповiдати вимогам самовдосконалення й розвитку тiєю мiрою, яка б виключала його перебудову за наступної змiни умов Перш за все постала проблема обмеженостi фiнансових ресурсiв з одного боку, а з другого — необхiднiсть запровадження адресного принципу надання соцiальної допомоги. Крiм того, соцiальнi служби мусили бути переорiєнтованi з роботи за принципом “ відпрацювання запитiв клiєнта” на роботу за принципом “назустрiч потребам клiєнта”. Це означало, що установи соцiального захисту мали вiдiйти вiд позицiї очiкування звернень громадян та формальної вiдповiдi на них i перейти до обстеження умов життя населення, виявлення нужденних та пошуку оптимальних можливостей надання допомоги. Роботу з формування нової системи соцiального захисту населення у Миколавськiй областi можна подiлити на три етапи.
Перший етап — це створення територiальних центрiв i розгортання їх дiяльностi паралельно з дiяльнiстю вiддiлiв соцiального забезпечення раймiськвиконкомiв (1991-1992 рр.). Першi кроки дiяльностi територiальних центрiв засвiдчили, що це прогресивна i дiєва форма соцiального захисту, адже комплексної соцiально-побутової, медичної допомоги iнвалiдам, самотнiм лiтнiм людям до їх створення не здiйснювала жодна структура. Треба зауважити, що територiальнi центри в цiлому продовжують грати значну роль в розвитку системи соцiального обслуговування на регiональному рiвнi в Українi. Але в першiй половинi 1993 року стало зрозумiло, що паралельне iснування на паритетних засадах вiддiлу соцiального захисту та територiальних центрiв не виправдовує себе. Цi пiдроздiли не обмiнювалися iнформацiєю, не взаємодiяли, хоча кожен з них працював досить iнтенсивно. Заради оптимiзацiї моделi соцiального захисту на рiвнi мiста треба було об’єднати цi структури в одну.
Другий етап охарактеризувався створенням управлiнь соцiального захисту населення при райдержадмiнiстрацiях шляхом об’єднання територiальних центрiв i вiддiлiв соцiального забезпечення (1993-1994 рр.) При облдержадмiнiстрацiї створено вiддiл аналiзу, прогнозу та програмного забезпечення. Нова модель дала можливiсть без розширення штатiв та залучення додаткових коштiв бiльш оперативно та якiсно вирiшувати проблеми малозабезпечених верств населення.
Третiй етап — це формування нових пiдроздiлiв у складi районних управлiнь соцiального захисту, створення сiльських та селищних вiддiлiв (центрiв) соцiального захисту населення (1995-1998 рр.). На цьому етапi було прийнято рiшення про створення при управлiннях соцiального захисту нових пiдроздiлiв по призначенню житлових субсидiй та про створення вiддiлiв соцiальних гарантiй та компенсацiй. Вiдповiдно до розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 2 червня 1997 року за № 291-р в областi у 1997-1998 роках проводився експеримент щодо вироблення оптимальної системи соцiального захисту та надання адресної допомоги найбiльш соцiально незахищеним верствам населення. Реформа системи соцiального захисту була спрямована на максимальну децентралiзацiю дiяльностi всiх органiв соцiального захисту за збереження чiткої багаторiвневої вертикалi управлiння, широке використання можливостей владних структур на всiх рiвнях, розвиток iнформацiйного забезпечення, створення гнучкої моделi управлiння соцiальним захистом населення. На прикладi Миколавської областi можна констатувати, що у системi соцiального захисту в Українi з початку 90-х рр. вiдбулися значнi змiни, як в сферi органiзацiйного забезпечення , так i такi, що стосуються якостi соцiальних послуг. Пiд впливом фахiвцiв Заходу, рiзноманiтних європейських та американських проектiв почали розвиватися принципово новi для країни соцiальнi служби та надаватися новi соцiальнi послуги.
Втановлення iдеї соцiального захисту пройшло в своєму розвитку шлях вiд повного заперечення втручання держави в соцiальну сферу (лiберальна концепцiя держави—нiчного сторожа) до принципу соцiально вiдповiдальної держави, до “експансiї соцiального захисту”. Вiдбулося усвiдомлення владою неминучостi впровадження системи соцiальних гарантiй, соцiального захисту заради збереження стабiльностi та суспiльної злагоди, з’явилися фундаментальнi дослiдження, якi розвинули концепцiю подолання соцiального зла. Незважаючи на те, що “держава загального добробуту” та “соцiальна держава” — це “винаходи” захiдноєвропейських кран, iсторiя України багата власним досвiдом становлення i розвитку соцiальної державностi та системи соцiального захисту. Нацiональнi традицiї в сферi соцiального захисту створили унiкальний соцiальний простiр, пiдгрунтя для розвитку та удосконалення сучасної системи соцiального захисту в Українi.