Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція 1]

ДЕРЖАВА ЯК ГАРАНТ ЗАХИСТУ ЗАКОННИХ ПРАВ
ТА ІНТЕРЕСІВ ВЛАСНИКА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА

Корецький М.Х., д.держ.упр., професор
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

Управління об’єктами права спільної сумісної власності територіальних громад здійснюють від імені територіальних громад сіл, селищ, міст районні, обласні ради ( на практиці це повноваження делегується районним, обласним державним адміністраціям).
Для управління об’єктами права спільної часткової власності сільськими, селищними, міськими радами можуть бути створені відповідні органи управління.
Здійснюючи право власності, органи місцевого самоврядування відповідно до ст. 60 Закону України ”Про місцеве самоврядування в Україні” мають право виконувати всі майнові операції щодо об’єктів права комунальної власності, можуть проводити з ними будь – які господарські операції, зокрема, передавати їх у постійне або тимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутного фонду акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативів, фінансово – кредитних установ та інших підприємств і організацій, продавати, купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів комунальної власності, що приватизуються або передаються в користування та оренду тощо.
Вирішуючи питання про відчуження комунального майна, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальної громади вправі укладати у встановленому законом порядку договори купівлі – продажу, міни, дарування з додержанням встановлених правил про укладення таких угод.
Відчуження комунального майна має за мету зміцнення матеріально – фінансової основи місцевого самоврядування. Доцільність, порядок, форми та умови відчуження комунального майна відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України ”Про місцеве самоврядування в Україні” вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської, районної у місті ради за пропозицією їх виконавчих органів.
Одержані в ході відчуження комунального майна кошти є власністю територіальних громад та зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і використовуються за їх власним розсудом на фінансування передбачених бюджетами відповідних територіальних громад заходів.
Із загального правила про відчуження майна з метою одержання прибутку випливає обов’язок органів місцевого самоврядування при здійсненні будь - яких майнових операцій з комунальним майном (відчуження чи придбання) враховувати не лише доцільність таких заходів, а й інтереси економічних основ місцевого самоврядування, з огляду на те, що законом не допускається настання невигідних наслідків вчинення таких угод щодо рухомого чи нерухомого майна. Не допускається також створення невигідних умов для населення територіальної громади, якщо внаслідок відчуження або придбання майна можуть зменшуватися обсяг та погіршуватися умови надання послуг населенню.
Передбачений статтею 13 Конституції України державний захист прав усіх суб’єктів права власності та рівність усіх суб’єктів права власності перед законом рівною мірою стосується і права комунальної власності територіальних громад. Це право є непорушним і обов’язковим для будь – яких державних органів чи службових осіб. Необхідно враховувати, що держава може гарантувати захист лише законних прав та інтересів власника комунального майна від будь – яких його порушень третіми особами. Рівність власників перед законом означає також забезпечення державою рівних умов здійснення територіальними громадами своїх прав у володінні, користуванні та розпорядженні комунальним майном. Тому об’єкти комунальної власності не можуть вилучатися у територіальної громади і передаватися іншим суб’єктам права власності без згоди територіальної громади або рішення ради чи уповноваженого нею органу за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до законодавства, управління комунальною власністю здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. Це означає, що управління комунальним майном територіальна громада може доручити не будь – якому органу чи посадовій особі, а здійснювати управління лише безпосередньо сама або через утворений нею орган місцевого самоврядування. Таким органом може бути колегіальний або одноособовий виконавчий орган, який формується сільською, селищною, міською радою у встановленому законом порядку.
Повноваження таких виконавчих органів поділяються на дві групи: власні (самоврядні), які передбачають самостійність при вирішенні всіх питань діяльності територіальних громад, та делеговані, які передбачають підконтрольність діяльності органам виконавчої влади, якими вони уповноважені вирішувати віднесені до їх компетенції питання.
До власних (самоврядних) повноважень відноситься управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Забезпечення належного управління і раціонального використання комунальної власності ставить перед органами місцевого самоврядування відповідальні завдання щодо логічного, зрозумілого, професійного та кваліфікованого їх вирішення, оскільки саме від ефективності діяльності в цьому напрямі залежить рівень становлення і утвердження місцевого самоврядування в межах територіальної громади, забезпечення визнаного державою права самостійності у реалізації цих питань. Самостійність при вирішенні цих питань полягає у вчиненні на власний розсуд дій та прийнятті рішень щодо вільного володіння, користування та розпорядження власністю територіальних громад, чим реально забезпечуються їх права та законні інтереси.