Форум Дніпропетровської державної фінансової академії
Форум присвячений вступу, навчанню, подіям яки відбуваються у Дніпропетровської державної фінансової академії, проведення Інтернет конференції, працевлаштуванню студентів академії, співпраці з партнерами.
Написане: понеділок листопада 09, 2009 11:30 am Тема повідомлення: Антошкіна В.К., ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ...
ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
Антошкіна В.К., к.юр.н., доцент
Бердянський університет менеджменту і бізнесу
В системі ринкової економіки основна маса працівників залучається у виробничий процес на умовах трудового найму, регламентованого трудовим договором. У відповідності із цим, та з врахуванням входження України в міжнародне співтовариство удосконалення соціально-трудових і виробничо-правових відносин (а відтак і відповідні зміни у свідомості людей у процесі реалізації трудових відносин) набувають особливої актуальності, зокрема у забезпеченні правовою системою держави.
В цілому «правова система» включає безпосередньо право, юридичну практику і панівну правову ідеологію, а механізм правового регулювання сприймається як цілісна система правових засобів, за допомогою яких забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини, а саме: їх упорядкування, охорону, розвиток відповідно до вимог соціального ладу, що здійснюється за допомогою юридичних норм, правовідносин індивідуальних приписів тощо. Сам же «механізм правового регулювання» відносин найчастіше застосовується у вузькоюридичному значенні як механізм нормативно-правового регулювання в більш широкому контексті соціального регулювання.
Під соціальним регулюванням, зокрема трудових та пов’язаних з ними похідних відносин, які складаються в процесі здійснення найманої праці, за звичай розуміють впорядкування (або організацію) цих відносин, що здійснюються суспільством як органічною системою за допомогою відповідних соціальних норм, у тому числі норм права та індивідуальних правил. Тобто соціальне регулювання включає в себе дві органічні складові частини: нормативний та індивідуальний компонент. Саме правові норми упорковують поведінку людей за допомогою юридично визначених правил (норм) як моделей, зразків, еталонів поведінки. Індивідуальні ж правила являють собою таке впорядкування поведінки суб’єкта, що здійснюється за допомогою разових, персональних регулятивних актів вирішення певної ситуації, в тому числі і договірне, фіксоване трудовим договором.
Трудова діяльність людини в суспільстві підпорядкована соціальним нормам (нормам права та індивідуальним правилам) і здійснюється, як правило, в умовах дотримання правил поведінки в межах цих нормах. Урегульованість суспільних відносин соціальними нормами є об’єктивною передумовою існування соціальної відповідальності сторін трудового договору – дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної.
Виходячи із сутності трудового договору як двостороннього зобов’язання, його програмно-координаційні та регулятивні властивості розкриваються саме на стадії реалізації норм, а саме з настанням відповідних правових наслідків: виникнення, припинення або зміна правовідносин. Правовідносини трудового договору виникають, змінюються і припиняються лише за настанням конкретних життєвих обставин – юридичних фактів, які і викликають настання правових наслідків.
Трудовий договір як юридичний факт (як і його особлива форма-контракт) за роллю є «первинно-правовутворюючим», тобто породжувачем трудових правовідносин працівників, а згоду сторін на зміну або припинення уже існуючим договірних відносин (або окремих прав та обов’язків) слід іменувати «угодою» договірних сторон. У випадку порушення суб’єктивних прав та законних інтересів учасників трудових правовідносин держава застосовує заходи примусу судовими, адміністративними органами до винуватців порушень. Причому не лише у випадках порушень договірних трудових правовідносин, але й у випадках відмови у наданні: конституційних прав громадянину на працю (зокрема у разі розгляду судами спору про необґрунтовану відмову в прийнятті на роботу (службу)). Адже закріплене статтею 43 Конституції України право кожного громадянина працювати, що включає можливість вільно погоджується, є основним об’єктом захисту прав людини.
Проте в процесі реалізації трудових прав громадян можуть виникати проблеми, які тягнуть за собою зв'язок з відшкодування запоникати проблеми, які тягнуть за собою зв'язок з відшкодування заподіяні ним збитки. Цей обов’язок знаходить свою реалізацію в Кодексі законів про працю України та інших нормативно-правових актах, які регулюють матеріальну відповідальність сторін трудового договору. Під матеріальною відповідальністю розуміється обов’язок працівників та роботодавця відшкодувати в установленому порядку і розмірі шкоду, завдану другій стороні.
Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну. Основним видом матеріальної відповідальності працівника є обмежена, яка полягає в обов’язку працівника, з вини якого заподіяно шкоду. Розмір відшкодування не може бути більше середнього місячного заробітку. Обмежена відповідальність за заподіяну шкоду працівником є універсальною і застосовується завжди, якщо інше не передбачено законодавством. Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно із законодавством, вважаються недійсними.
Матеріальна відповідальність роботодавця за заподіну шкоду працівникам передбачена багатьма главами КЗпП України і крім того, може визначатися і в трудовому договорі.
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете голосувати у цьому форумі