Форум Дніпропетровської державної фінансової академії
Форум присвячений вступу, навчанню, подіям яки відбуваються у Дніпропетровської державної фінансової академії, проведення Інтернет конференції, працевлаштуванню студентів академії, співпраці з партнерами.
Написане: понеділок листопада 09, 2009 12:04 pm Тема повідомлення: Костенко М.М., УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ...
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ З ПОСИЛЕННЯМ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ
Костенко М.М.
Донбаський державний технічний університет
Високорозвинені країни світової спільноти, підпорядкувавши діяльність усіх ланок економіки соціальній компоненті розвитку, вийшли на принципово відмінний від відомих у якісному розумінні інститут соціальної держави. В Україні із часу набуття нею незалежності розпочалося втілення в життя функції соціального призначення держави. Але до останнього часу так і не вдалося зменшити розрив між конституційним закріпленням її статусу як соціальної держави й досягненням на національних теренах цивілізаційних стандартів життя.
В порозумінні цього дисонансу слід виходити з деструкцій в самій методології управління соціально-економічною динамікою. Строкатість і безсистемність управлінських рішень та вихолощеність управлінських впливів досить виразно простежується на регіональному рівні. Тому доцільно всі конструктивні рішення щодо удосконалення механізму управління суспільним розвитком зорієнтувати на посилення активності суб’єктів регіональної економіки.
Перш за все, припадає всупереч класичним ствердженням щодо балансуючих можливостей ринку, констатувати неспроможність його національного варіанту подолати сформовані негативні тенденції в функціонуванні внутрішнього споживчого ринку та домінуванні видів економічної діяльності, які в принципі і стали причиною гальмування соціально-економічної динаміки країни в цілому і її регіонів зокрема. Головна проблема економіки з постійним порушенням вимог щодо вільної конкуренції та дотримання соціальної орієнтації полягає у визначені ступеня поєднання ринкової компоненти, яка незалежно від здійснюваної політики залишається первинною і об’єктивною її основою, й свідомої регулятивної діяльності держави, яка за логікою, являючись вторинною, по суті виступає визначальною в забезпеченні керованого розвитку. Цей оптимум не може бути раз і назавжди заданою величиною, але за досвідом країн з соціальною орієнтацією не повинен опускатися нижче 40 % [1, с. 151].
Проте ця вимога аж ніяк не відкидає обов’язкового втручання держави в хід соціально-економічного розвитку (СЕР) з метою надання йому суворо зорієнтованого характеру. Постає ряд питань щодо реалізації саме такої методології державної присутності в економіці з ринковим механізмом господарювання.
Реальним кроком у цьому напрямку було б, на наш погляд, виведення категорії СЕР регіону з характеру явища й перетворення його в суспільний інститут. На підтвердження факту формування в національному економічному просторі підвалин до запровадження подібного інституту можна привести реалії щодо набуття процесом СЕР стійкої форми на всіх рівнях управління, інституційного закріплення норм і настанов еволюційного сходження, наявності структурованих органів його планування й здійснення.
Надзвичайно важливим в інституціоналізації СЕР і його підпорядкування стратегічній меті розбудови соціальної держави ми вважаємо встановлення в необхідній і достатній мірі причинно-наслідкових зв’язків між наявним виробничим потенціалом, можливостями соціальної інфраструктури і їх використанням. Це методологічно не проста справа в силу надскладного переплетіння виробничих і соціальних аспектів розвитку, наявності керованих і некерованих процесів і т.і. Із-за наявності так-би мовити ланцюга причинності зміст і ефективність стратегії управління розвитком має визначатися мірою проникнення у її потенції й можливості розгортання у тому чи іншому регіоні. За умови орієнтації на поверхневі зв’язки стратегія управління розвитком буде обмеженою і неспроможною задіяти весь комплекс можливостей його забезпечення. Якщо орієнтуватися на глибинні тобто приховані потенції розвитку, то система управління буде перевантаженою й теж обмеженою в можливостях їх за діяння.
Сама логіка процесу СЕР така, що тільки з позицій нового, більш досконалого з відходом від складених стереотипів методологічно можливо надати оцінку результатам поточного періоду, базуючись на здобутках і втратах попереднього часового проміжку.
Це природно, оскільки, в теорії СЕР нагромадилося забагато схоластики і абстрактних конструкцій, які зорієтовують практику на повільні і, як правило, часткові зрушення в тих сферах економіки й суспільного життя де є нагальна потреба в швидких, якісних і радикальних змінах.
Для забезпечення точного й скоординованого руху соціально-економічної системи регіону до програмно - визначеної мети нами обґрунтовано комплекс чинників, які реально впливають на зміни в соціальній і економічній підсистемах, виявлено зміст і взаємозв’язок між «соціально-економічним зростанням» і «соціально-економічним розвитком», визначено інструментарій встановлення міри просування регіону на шляху до запрограмованої мети та механізм оцінки управлінських рішень та управлінських результатів.
Література
1.Нечаєв, В.О. Корпоративний сектор економіки: зміст, контури, ємність і поточний стан / В.О.Нечаєв // Економіка: проблеми теорії та практики : Міжвузівський збірник наукових праць.- Вип.. 163.- Д.: ДНУ, 2002.- С.145-154.
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете голосувати у цьому форумі