Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[Секція №5]

НОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Юрчишена Л. В., ст.. викладач
Вінницький фінансово-економічний університет
Yurchishena@ukr.net


Необхідність розробки нормативів на підприємствах обумовлено розбіжностями в характері формування та планування окремих елементів виробничих запасів, зокрема, їх особливостях.
Наявність та використання на промислових підприємствах розроблених і затверджених норм виробничих запасів, і пов’язаної з ними планової величини оборотних засобів надасть можливість формування і підтримки економічно обґрунтованого рівня запасів та оборотних засобів, які необхідні для забезпечення безперебійного їх функціонування в умовах ринкової економіки [4, с. 94].
Нормативи запасів розробляються на кожному підприємстві самостійно та є базою для визначення обсягів додаткових поставок матеріальних ресурсів, планових витрат, що пов’язані з формуванням та зберіганням виробничих запасів, обсягів обігових коштів, необхідних на плановий період.
Нормування виробничих запасів потрібно здійснювати послідовно “знизу-вгору”, починаючи з розрахунків специфічних їх видів по окремим маркам товарно-матеріальних цінностей з наступним їх групуванням в норми по видам матеріальних ресурсів.
На підприємствах харчової промисловості нормування виробничих запасів переважно здійснюється за допомогою таких методів, як: метод техніко-економічних розрахунків, економіко-статистичний метод, економіко-математичний метод 1, 3.
Найбільш простими, інформаційно-забезпеченими є економіко-статистичні методи нормування запасів. Вони базуються на наявній інформації про фактичні запаси і обсяг виробничої програми. Сюди відносять нормування виробничих запасів: з урахуванням їх середньорічних змін; з використанням коефіцієнтів еластичності; метод пропорційного відхилення; індексний метод [1, 58].
Згідно даних методів встановлюються норми витрачання запасів за минулий період і на їх основі встановлюються норми витрачання запасів на плановий період шляхом введення коефіцієнтів, які враховують зміни умов та обсягів виробництва [2, с. 197].
Перевагою економіко-статистичних методів є простота розрахунків. Недоліком – ризик перенесення на майбутнє негативних тенденцій минулого періоду.
Метод пропорційного відхилення передбачає використання принципу, за яким відхилення фактичного запасу від середнього завжди має бути вдвічі меншими (складати 50%), відхилення обсягу реалізації від середньомісячного. Даний метод не є досить ефективним, адже він переносить негативні тенденції минулих періодів в майбутнє, і залежить насамперед від двох факторів, а саме від обсягу реалізованої продукції (середнього та фактичного) та середнього обсягу виробничих запасів, не враховуючи можливість їх зниження за рахунок інших факторів.
Ще одним широко розповсюдженим економіко-статистичним методом нормування запасів є індексний, який максимально враховує тенденцію випереджаючого розвитку виручки від реалізації продукції порівняно з виробничими запасами. Так, якщо збільшити товарооборот на 10%, то рівень виробничих запасів збільшиться теж на 10% по всіх їх складових. Отже, даний метод не враховує вплив різноманітних факторів на формування запасів, а залежить лише від зміни обсягу виручки від реалізації продукції. Тому, використовувати його на практиці досить легко, але він не дасть можливості керівникам приймати виважені та ефективні рішення щодо формування запасів. Можливість використання індексного методу передбачає дотримання сталої асортиментної структури, незмінного виробничого процесу та проведення розрахунків по групах, підгрупах виробничих запасів із врахуванням питомої ваги кожної із складових.
Особливе місце в групі методів нормування виробничих запасів займає група економіко-математичних методів, в основі яких є прийоми математичної статистики а саме: вивчення закономірностей розвитку споживчого попиту, його розміру і структури та інші фактори, що визначають необхідність створення на підприємстві виробничих запасів. Розрахунки за допомогою даних методів є досить складними і трудомісткими, тому здійснюються із застосування ЕОМ. Даний метод найчастіше застосовують на великих виробничих і торговельних підприємствах [3, 4].
Так, наприклад, метод екстраполяції або трендовий метод дозволяє визначити норматив запасів в сумі або днях, переносячи темпи розвитку виробничих запасів минулого періоду на майбутній. При цьому розрахунки проводяться на основі чотирьох років минулого періоду, але найбільше до уваги береться останній період. Недоліками даного методу є неврахування змін в структурі запасів та обсягах виробництва в майбутньому періоді.
Література
1. Валевич Р.П. Экономика торгового предприятия: [учебное пособие]. / Р. П. Валевич, Г. А. Давидова. – Мн.: Высшая школа, 1996. – 366 с.
2. Кузин В. И. Методы и модели управления фирмой: [учебник для вузов] / Кузин В. И., Юрьев В. Н., Шахдинаров Г. М. – СПб.: Издательський дом “Питер”, 2001. – 432 с.
3. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства [підручник для вузів] / під ред. проф. Н.М. Ушакової. – К. “Хрещатик”, 1999. – 800 с.
4. Радионов А. Р. Управление сбытовыми запасами и оборотными средствами предприятия (практика нормирования): [учебное пособие] / А. Р. Радионов, Р. А. Радионов. – М.: Дело и сервис, 1999. – 400 с.