Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmns_dsfа]

ВІРТУАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЯК РЕЗЕРВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

Романов О.В., ст. викладач
Дніпропетровська державна фінансова академія
e-mail: 7342213@gmail.com


Потреба у збільшення рівня задоволення клієнтів, удосконалення постійних зв’язків із споживачами та розвиток сучасних ринків за умов глобалізації приводять до створення такої організаційної форми, як віртуальне підприємство. Актуальність даної проблеми виходить із невпинного зросту глобальних мереж, цифрових та інформаційних технологій який стимулює розвиток нового виду економічних відносин, що веде до неминучої зміни традиційних понять ведення бізнесу.
Якщо озирнутися назад у 80-ті роки основними напрямками вдосконалювання діяльності підприємств було тотальне управління якістю та застосування стратегій, спрямованих на оптимальне управління різними ресурсами. У 90-ті роки на сцену виходять принципи реінжинірингу бізнес-процесів.
На початку XXI століття ключовою темою стає застосування віртуальних і мережних принципів організації підприємств. У деяких роботах учених-економістів поняття віртуального підприємства визначають іншими термінами: “мережні підприємства”, “безмежні підприємства”, “розширені підприємства”. Та все одно мова йде про мережу партнерів (підприємств, організацій, окремих колективів і людей), які спільно проводять діяльність з розроблення, виробництва й збуту певної продукції або реалізації проекту.
Термін “віртуальне підприємство” був запроваджений за аналогією з поняттям віртуальної машини з галузі комп'ютерної техніки, в якій процеси реалізуються за допомогою різних системних ресурсів але не задіяне жодного апаратного забезпечення. Отже поняттям “віртуальне підприємство” можна описати динамічну, відкриту бізнес-систему, що заснована за допомогою формування юридично незалежними підприємствами єдиного та спільного інформаційного простору з наміром сукупного використання своїх технологічних ресурсів для реалізації всіх етапів робіт виконання проекту або замовлення клієнта.
Віртуальне підприємство базується на формуванні єдиного інформаційного та організаційно-технологічного середовища за рахунок тимчасового об'єднання ресурсів різних підприємств. Завдяки оперативній координації використання ресурсів підприємства здатні швидко та з мінімальними витратами виробляти кінцевий продукт або послугу.
Віртуальне підприємство можна охарактеризувати такими властивостями, як децентралізованість, розподіленість та наявність механізмів гнучкого формування нових організаційних структур, здатність адаптувати вимоги ринку, що швидко змінюються, саморегулюванням та самоорганізацією, координацією та взаємодією на основі раніше оговореного з партнерами управління бізнес-процесами та ресурсами.
Основна мета віртуального підприємства – швидке реагування на вимоги ринку та максимізація ступеня використання ресурсів підприємств. Основний економічний потенціал віртуального підприємства, з точки зору організації виробництва, полягає в якісно нових можливостях управління ланцюгом виробництва або обслуговування та процесами створення вартості на основі концентрації великої кількості ресурсів на єдиній базі.
До основних переваг кооперації у віртуальне підприємство: можливість швидкого освоєння нових ринків, зменшення витрат, трансфер технологій та винаходів, додаткові інвестиційні можливості, можливості розподілення ризиків між партнерами у віртуальному підприємстві. До основних ризиків (недоліків) кооперації у віртуальне підприємство відносяться збільшення залежності від бізнес-партнерів, ризик втрати винаходів та конкурентних позицій. Вплив перерахованих властивостей залежать від організаційної форми кооперації.
Виникненню віртуального підприємства на ринку передує формування потреби у продукції або послузі, що потребує інноваційного підходу до його виробництва або реалізації.
Формування віртуального підприємства вигідно як замовнику, так і виконавцю. З одного боку, замовник знаходить виконавця свого унікального замовлення, а з іншого боку агенти віртуального підприємства отримують можливість застосувати свої ключові компетенції та приймати участь у виконанні різноманітних замовлень, які самотужки реалізувати не могли б. Таким чином причиною та метою створення віртуальних партнерств є отримання взаємної вигоди та прибутку шляхом максимального задоволення потреб споживачів в інноваційних товарах.
Робоче місце віртуального фахівця містить два основних модулі – автоматизоване робоче місце робітника і доступ до корпоративної мережі підприємства, за допомогою якої співробітник виконує свої функціональні обов'язки та проводить обмін інформацією.
До галузей економіки, в яких найчастіше задіяні технології віртуального робочого місця, належать розробка, впровадження і супровід програмного забезпечення, комп’ютерних та інфокомунікаційних технологій, взаємодія з персоналом, розробка документації та договорів, напрями, що вимагають постійного переміщення працівників або ж робота в віддалених офісах та роботу вдома. Малі підприємства, використовуючи режим віддаленого доступу до інформаційних ресурсів, мають такі напрями, як віртуальний офіс, віртуальний кабінет, віртуальний гаманець, віртуальний центр, віртуальний котедж, кібер-центр, приватний електронний портал, центр колективного користування програмним забезпеченням тощо.
Крупні компанії мають розміщені в різних регіонах світу на зразок віртуального офісу електронні диспетчерські пункти, де обслуговування здійснюється відразу ж після надходження запиту. Нині багато компаній, особливо ті, котрі зайняті постачанням на ринок готової продукції і послуг, закривають свої фізичні офіси і переходять цілком на віртуальну систему взаємозв'язків, заощаджуючи на цьому значні суми коштів.
З метою забезпечення гнучкості і для того, щоб уникнути різних переміщень, багато компаній створюють віртуальні підрозділи (команди), в яких працівники перебувають там, де їм найбільше підходить. Іноді функціонують кілька таких команд, офіси яких здійснюють свою діяльність у віртуальній середі.
Віртуальна організація бізнес-процесів — віртуальні підприємства — характеризується наявністю багатьох форм. Це може бути, наприклад, мережа стабільного постачання, що працює як єдине підприємство, або ж мережа компаній, що діють роз'єднано, незалежно від того, чи входить ця мережа до загального процесу постачання, чи її функції полягають в обміні необхідною інформацією.
Таким чином на основі вищевикладеного можна виділити перспективи розробки даного напрямку. Основна мета віртуального підприємства – швидке реагування на ринкові вимоги та максимізація ступеня використання ресурсів підприємств. З точки зору організації виробництва та обслуговування, основний економічний потенціал віртуальних підприємств полягає у якісно нових можливостях управління ланцюгами виробництва (обслуговування) та процесами створення вартості на основі концентрації великої кількості ресурсів в єдиній базі, що дозволяє швидко та гнучко реагувати на ринкові зміни.

Література:
1. Кудрявцева С.П. Міжнародна інформація: навчальний посібник / С.П. Кудрявцева, В.В. Колос // К.: Видавничий Дім “Слово”, 2005 - 400 с. 2. Шморгун Л.Г. Менеджмент організацій. / Л.Г. Шморгун // К.: Знання, 2011. – 452 с. 3. Катаев А.В. Анализ особенностей организации и управления виртуальными предприятиями. // Административно-управленческий портал (http://kataev.ru/) 4. Молчанова К.М. Методичні основи формування віртуальних підприємств / К.М. Молчанова // Вісник Національного транспортного університету: В 2-х частинах: Ч. 1. – К.: НТУ, 2009. – Випуск 19. – С. 371-374. 5. Спіцина Н.М. Теоретичні аспекти віртуального підприємства як сектора глобальної економіки / Н.М.Спіцина // Торгівля І Ринок України, Тематичний збірник наукових праць, № 34, 2012 – С. 87-91