Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmn]

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВОГО БІЗНЕСУ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Старченко Л.І.
Дніпропетровська державна фінансова академія


Фінансовий ринок світу неможливо уявити без лізингових операцій. Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує дуже важливі функції з формування багатоукладної економіки та активізації виробничої діяльності. В законі України "Про лізинг" дано наступне визначення цьому поняттю: «Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.» Тобто лізинг можна розглядати як форму забезпечення вкладень, як прогресивний метод матеріально-технічного забезпечення, як активний інструмент маркетингу, як одну із форм кредитних надходжень, як альтернативу банківському кредиту. В Україні, незважаючи на гостру потребу в інвестиціях,обсяг лізингових операцій у 2008 році склав 3% ВВП. І це при тому, що підприємства майже всіх галузей вітчизняної економіки потребують невідкладного оновлення технологічного парку. Рівень зношення основних засобів виробництва вітчизняної економіки перевищив 50%, а в сільському господарстві він сягає 90%. Потенційний попит на послуги лізингової індустрії в Україні становить щонайменше 14 млрд. дол., що майже в 70 разів перевищує реальний обсяг ринку лізингу. Тому на особливу увагу заслуговує унікальний інвестиційний механізм − лізинг, який швидко і впевнено поширився у світі та довів свою ефективність.
Якщо підприємство зіткнулося з проблемою браку матеріальних активів, можливі декілька варіантів вирішення назрілої проблеми. Можна узяти кредит в банку. Але отримання банківського кредиту спричиняє за собою нові складнощі: банки неохоче йдуть на довгострокове кредитування за відсутності необхідного заставного майна. Рішення про надання кредиту може затягнутися на декілька місяців, не гарантуючи позитивної відповіді. Можна привернути інвестора - процес дуже тривалий і складний. Існує ще один спосіб, широко поширений за кордоном і поки недооцінений в нашій країні. Це - лізинг.
Окремої уваги заслуговує врахування особливих проблем розвитку лізингу для суб’єктів малого підприємництва. Для їх вирішення було б доцільно здійснити цілу низку заходів,передусім спрямованих на вирішення таких питань:
– сприяння територіальній «деконцентрації» лізингових відносин, що може зробити лізингові послуги дійсно доступними для широкого кола малих підприємств. Для досягнення цієї мети необхідна підтримка утворення і функціонування лізингових компаній регіональними органами влади;
– визначення саме для суб’єктів малого підприємництва цільового, адресного характеру пільг, що виникають у даному випадку як для лізингодавців, так і для лізингоотримувачів;
– суттєвого удосконалення вимагає практика оперативного лізингу. Це передусім стосується устаткування, що швидко морально застаріває.
В зв’язку з кризовими явищами на фінансових ринках та в економіці, погіршенням доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності підприємств, призупиненням інвестиційних проектів, в 2008 - 2009 рр. ми бачимо скорочення темпів росту лізингового ринку. Проте в структурі капітальних інвестицій частка лізингу може вирости за рахунок обмеженням обсягів банківського кредитування.
Звичайно, ріст триває, хоча й значно сповільнив свої темпи. В 2009 році український лізинговий портфель виріс на 41% - разючий показник для поточної ситуації, але не настільки разючий у порівнянні із приголомшуючим 485%-вим ростом ринку з кінця 2006-го року до кінця 2007-го. Розцінюваний як один з основних центрально-європейських лізингових ринків на рівні з лізинговими ринками Словаччини, Чеської Республіки й Угорщини, які помітно звузилися в 2008 році, український ринок лізингу продовжив ріст і під час загальної глобальної рецесії, частково завдяки великій частці лізингового бізнесу обслуговуючого стійкий сільськогосподарський сектор і сектор сільськогосподарської переробки.
Розвитку лізингу будуть сприяти:
1) Умови, що гарантують стійкий розвиток малого і середнього бізнесу. Малий і середній бізнес спроможний спожити більшу кількість лізингових послуг, тому що, по-перше, він не має великі фінансові можливості і , по-друге, завдяки нечисленності персоналу, має більшу гнучкість для реагування на зміни кон'юнктури ринку;
2) інтеграція банківського і промислового сектора економіки. Зацікавленість банків у розвитку не тільки торгового, але і промислового капіталу. Активний розвиток холдингової системи;
3) вільна конкуренція, при якій виробники змушені шукати нові засоби збуту виробленої дорогої продукції, щоб вижити на ринку.
Для розвитку і вдосконалення лізингу в Україні потрібно передусім усунути нормативно-правові перешкоди на правовому рівні та в самому механізмі його фінансування. За оцінками фахівців, практика вітчизняного лізингу виявила суттєві недоліки й загальну не адаптованість українського законодавства до сучасних різновидів бізнесу, які практикуються в країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо, це стосується питання їхнього оподаткування.