Форум Дніпропетровської державної фінансової академії
Форум присвячений вступу, навчанню, подіям яки відбуваються у Дніпропетровської державної фінансової академії, проведення Інтернет конференції, працевлаштуванню студентів академії, співпраці з партнерами.
Зростання ролі інтелектуальної власності в підвищенні ефективності розвитку вітчизняних підприємств пов’язано з необхідністю підприємств здійснювати інноваційну діяльність в умовах посилення конкуренції. Використання об’єктів інтелектуальної власності сприяє росту не лише фінансових результатів підприємств, але і забезпечує зростання їх ринкової вартості, підвищує рівень їх капіталізації.
Проте, як показали дослідження, питома вага інтелектуальної власності та нематеріальних активів в структурі активів вітчизняних підприємств є незначною. За останні роки найменша частка інноваційних витрат припадала на придбання майнових прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ліцензії на використання зазначених об’єктів. Кількість підприємств, які здійснювали такі витрати змінювалась з 4% у 2003р. до 3,5% у 2008р. Така динаміка є наслідком того, що підприємства не приділяють належної уваги створенню та правовому захисту об’єктів інтелектуальної власності, нових технологій тощо.
Однією з найважливіших проблем такої ситуації є те, що інтелектуальна власність вітчизняних підприємств є часто недооціненою, а також недооцінений є її потенціал в плані можливостей для одержання прибутку в майбутньому. Причиною недооцінки інтелектуальної власності, на нашу думку, є відсутність її правового захисту. Так, Міжнародний альянс інтелектуальної власності поставив Україну в списку 58 країн з низькими стандартами охорони інтелектуальної власності. Інша міжнародна компанія – Асоціація виробників програмного забезпечення (Business Software Alliance) віднесла Україну до першої десятки країн - піратів програмного забезпечення із показником піратства 89% від обсягів ринку, Україна ділить з Індонезією третє – четверте місце, випереджаючи Росію [1].
Натомість успішні зарубіжні компанії приділяють значну увагу інтелектуальній власності. За даними [2], 91 % всіх швидко зростаючих компаній США володіють інтелектуальною власністю, у 61 % вона захищена відповідними авторськими правами, 68 % продають ліцензії на використання інтелектуальної власності іншим фірмам. Очевидно, що передумовою цього є високий рівень захищеності авторських прав, розвиненість як патентної, так і судової системи.
В Україні законодавчого регулювання потребують такі питання охорони інтелектуальної власності як: володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності, які створені за рахунок коштів державного бюджету; захист комерційної інформації підприємств та ноу-хау; оцінка вартості нематеріальних активів; облік інтелектуальної власності; нормативно-правове забезпечення франчайзингу – продажу або тимчасового надання в користування товарного знаку під контролем його власників; трансфер технологій за кордон тощо[3].
Другою важливою проблемою є те, що вітчизняні підприємства не використовують інтелектуальну власність як об’єкт капіталовкладення. Проте існує багато прикладів зарубіжного досвіду, коли підприємства підвищили свої фінансові результати та ринкову вартість після придбання важливих патентів у ключових технологіях. В Україні використання інтелектуальної власності є обмеженим через нерозвиненість ринку в цій сфері. Внутрішній ринок об’єктів інтелектуальної власності вже пройшов стадію формування і на теперішній час потребує державної підтримки, здійснення єдиної державної політики. Цікавим є досвід зарубіжних країн з цього питання. Так, у Фінляндії діє принаймні шість організацій, що займаються консалтинговою та посередницькою діяльністю у сфері комерціалізації інтелектуальної власності. Завданнями цих організацій є забезпечення сприятливих умов для створення і введення до господарського обороту об’єктів інтелектуальної, насамперед, промислової власності. Це досягається шляхом створення регіональних консультаційних пунктів, надання допомоги в оформленні прав інтелектуальної власності, сприяння формуванню ринку споживачів цієї власності, залучення ризикового (венчурного) капіталу для фінансування заходів з комерціалізації прав інтелектуальної власності тощо. У Німеччині центри інтелектуальної власності знаходяться, як правило, при Земельних університетах. Фінансування діяльності центрів відбувається з бюджету цих університетів.
В Україні в структурі системи охорони інтелектуальної власності нерозвинутими залишаються елементи, що здійснюють комерціалізацію об’єктів інтелектуальної власності. Тому необхідним є створення мережі регіональних організацій, які б займались консалтинговою та посередницькою діяльністю у сфері комерціалізації інтелектуальної власності, а також розвивати створену в Україні Інтернет-біржу, що забезпечує електронний доступ до баз даних про винаходи [3, с.9].
Отже, вирішення проблем підвищення ефективності використання інтелектуальної власності підприємствами потребує, в першу чергу, проведення заходів правового захисту інтелектуальної власності та розвитку ринку об’єктів інтелектуальної власності.
Список використаних джерел:
1. Світові тенденції охорони інтелектуальної власності [Електроний ресурс]. – Режим доступу : /http://www.uceps.org/ua/print/143.
2. Котельников В. Новая экономика быстрых перемен - основные черты [Електроний ресурс] / В.Котельников. – Режим доступу: www.cecsi.ru/coach/new_economy.html.
3. Сидоренко В. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й розв’язання / В.Сидоренко // Дзеркало тижня. – 2001. - №43. [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dt.ua/3000/3050/32785//.
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете голосувати у цьому форумі