Форум Дніпропетровської державної фінансової академії

[nivmn]

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗМІН
ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Степанов І.В., ст. викладач кафедри економічної теорії
Дніпропетровська державна фінансова академія


Екологія існує як ідеальний образ предметної дійсності, тому й існує як спосіб, образ, форма живої діяльності, що погоджується з формами (цінами, вартістю) предметів, але не як річ, не як предметний стан або структура. Оскільки речі, як форми прояву екології, мають цінність, ми розглядаємо їх як товари. Їхня значимість складається в їхній цінності, і тільки в їхній цінності, не в їхніх специфічних властивостях. Кількісна визначеність, величина цінності, залежить від якісної природи речі, екології, але не тільки від неї, а також від безлічі інших обставин. Цінність сама по собі стає предметною, залежною від екології.
Можна стверджувати, що формування екології все в більшій степені пов’язується з вартістю і грошима. Без грошей екологія не створюється, а тому виробництво екології є виробництво вартості через вартість: вартість вижимається з не вартості, навіть і з натури, з натуральної основи господарства, а не з економіки як такої. Відбувається вартість із не вартості, економіка з господарства, а тому й гроші з господарства, і капітал, і екологія, тобто при постійному перетворенні господарства в економіку, а економіки - у господарство. Не економіка, а господарство дає життя екології, але без економіки немає самого феномена екології. Поняття екології при строгому аналізі розкриває найбільше реально існуюче відношення між людьми - відношення прямого товарообміну. Зведена до найпростішої форми вартості економічна реальність виявляє ті загальні визначення екології, які на більш високих щаблях розвитку відтворюються у визначенні грошей, так само як і робочої сили, капіталу, товару, ренти, ціни й іншого.
Дослідження екологічних проблем потребувало аналізу соціальних параметрів екологічних порушень та їх поширеності у промислових країнах. В економічно відсталих країнах у той час спостерігався демографічний бум, який було визначено як екологічну проблему а соціальними наслідками. Такий підхід до екологічних проблем означав поворот від біологічної та природничої проблематики до соціальної й акцентування на зв’язках між екологічною і соціальною проблематикою". Вивчаючи найбільш загальні закономірності розвитку суспільства, соціологія не могла залишатися осторонь пізнання взаємовідносин людини та її екосистеми, оскільки суспільство е су¬купністю відносин людини, природи і відносин між людьми. Отже, у певному сенсі було зроблено значний крок у розвитку соціології. Природа - складова продуктивних сил і найпростіша частинка виробництва, оскільки праця е процесом обміну матерії з природою.
Екологія в ХХI столітті стала категоричною вимогою, велінням, наказом – імперативом національної економіки України. Еколого-економічні процеси вимагають постійного удосконалення механізму їх регулювання. Матеріальне виробництво і природне довкілля протягом історії економічного розвитку були головними складовими динамічної суспільно-економічної системи. Природне середовище, природно-ресурсний потенціал мають взаємозалежний та взаємообумовлюючий характер, при цьому суспільство впливає на середовище існування людини. Темпи розвитку матеріального виробництва залежать від природно-ресурсного потенціалу і в залежності від його стану або прискорюються або уповільнюються. Еколого-економічні відносини стають критеріями оцінки соціальних і технічних досягнень людства.
Активізація антропогенної діяльності призвела до виникнення загрози виживання людства внаслідок вичерпання багатьох природних ресурсів і в деградації довкілля. Саме вирішення еколого-економічних проблем, збалансування природокористування у національній економіці стали предметом дослідження провідних учених, з’явилася еволюція концепцій національного природокористування.
Еколого-економічні потреби вимагають використання механізму регулювання екологічно-економічних процесів у національній економіці України. Заслуговує уваги коротка характеристика концепцій національного природокористування. Концепції національного природокористування розглядаються як засоби проектування політики сталого розвитку, її методологічних та конкретно-теоретичних підвалин. Для визначення засад ефективного механізму регулювання еколого-економічних процесів у національній економіці України слід враховувати специфіку протиріч вітчизняного природокористування, засобів та інструментів їх подолання.
Таким чином, модель національної еколого-економічної та соціальної рівноваги потребує діяльності у таких напрямках. По-перше, промислова революція, як сфера наукових досліджень, своєю спрямованістю має підвищення екологічної ефективності виробництва суспільного продукту. Для цього необхідні: оцінка ефективності виробництва і споживання екологічно чистої продукції; аналіз впливу суспільних екологічних витрат на процес відтворення життєдіяльності людини.
По-друге, установи, управлінські структури, як сфери наукових досліджень, своєю спрямованістю мають досягнення узгодженості між організацією управління конкретною фірмою, її ринковою поведінкою, перспективами розвитку, її соціально-економічним і екологічним оточенням. Зміст цієї теорії це оптимізація галузевого і територіального управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища.
І, по-третє, важливою сферою наукових досліджень є сфера споживання. Спрямованістю її теорії є визначення детермінант еколого-економічної поведінки споживачів. Зміст цієї теорії - це еколого-економічні переваги споживача.